Виставу-провокацію під назвою «Мапа ідентичності/Мова ворожнечі» влаштував у Луцькій галереї мистецтв молодий митець  Антон Романов.
Дійство відбулося в рамках міжнародного фестивалю «Мандрівний вішак» у п’ятницю, 15 вересня, і зібрало чимало зацікавлених лучан.

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0477.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0478.jpg[/img]

Свою виставу хлопець назвав «не-виставою», принагідно зазначивши, що хоч він себе найперше ідентифікує як митець, та в очах більшості сприймається «а-митцем» чи «анти митцем».

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0479.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0480.jpg[/img]

Власне, саме про ідентифікацію кожної людини промовисто говорив Антон через своє тіло. Перед початком дійства він попередив, що збирається роздягнутися повністю, а тому, якщо хтось з будь-яких причин не бажає цього бачити, то має шанс покинути залу.

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0482.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0484.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0486.jpg[/img]

Митець почав роздягатися і перед тим, як зняти білизну, запитав: «Готові?».

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0489.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0490.jpg[/img]

Він не виявляв жодних емоцій, намагаючись якомога точніше передати глядачам, що зараз його тіло – лише полотно, шаблон, манекен, покликаний показати болючі і непрості проблеми суспільства.

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0491.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0493.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0494.jpg[/img]

Спершу Антон попросив усіх охочих написати чорним маркером на будь-якій частині його тіла своє ім’я –  те, що найперше ідентифікує кожну людину.

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0495.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0496.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0497.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0500.jpg[/img]

«Мене звати Антон. Після ім’я починаються складнощі з ідентифікацією. Після імені я хотів би себе ідентифікувати як митець, хоча багато людей не вважають це мистецтвом. Крім цього, я можу ідентифікувати себе як чоловіка (думаю, зараз це особливо складно приховати). Я хрещений і можу ідентифікувати себе православним, це був мій свідомий вибір. Але до церкви не ходжу, бо я гей, а кажуть, що таких Бог таких не любить. Тому я мушу обирати: або я гей, або я православний».

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0501.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0503.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0504.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0506.jpg[/img]

Також, Антон розповів, що може ідентифікувати себе як українця, хоча за національністю – росіянин, а народився і жив у Криму.

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0507.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0508.jpg[/img]

«Я розмовляю українською, ставлю українською вистави, перекладаю п’єси. Люблю Україну, маю український паспорт. Але мої батьки з Росії, за національністю я росіянин, моя перша і єдина рідна мова – російська, бо хоч я люблю українську культуру, але рідною вона так і не стала.

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0510.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0511.jpg[/img]

Народився і тридцять років прожив у Сімферополі, тож як кримчанин мушу чітко обирати: росіянин я чи українець. І що б я не обрав, все одно буду зрадником, саме тому ще я можу себе ідентифікувати як зрадника. Я недобра людина, бо не говорю рідною мовою. Також, мушу ідентифікувати себе як вбивцю. Не тому, що я вбивав, а тому, що я під час війни на сході країни виправдовую вбивства. І тут неважливо, чи я позиціоную себе росіянином чи українцем. Тут приходить час ідентифікувати себе як боягуза. Бо я боюся взяти відповідальність. Саме тому і роблю цю виставу, щоб таки спробувати взяти відповідальність».

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0513.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0514.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0516.jpg[/img]

Після цього Антон попросив усіх охочих написати на його тілі свої ідентифікації. «Жінка», «мати», «дівчина», «сонце», «кохана», «музикант» – писали різне, дехто навіть замислився, бо не зміг виділити якусь одну конкретну ідентифікацію себе.

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0517.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0520.jpg[/img]

«Часто доводиться чути про мову ненависті. Повії, хачі, москалі, хохли, вата, укроп, нарік, педик, жирний, негр, малявка, стара карга – проти кожного з нас якимось чином могла використовуватися мова ворожнечі. Я прошу вас зараз згадати найболючіше для вас слово, яким називали вас, і написати його на моєму тілі червоним маркером».

[img data=wat]16_09_2017_294964546/img_0521.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0522.jpg[/img]

Далі Антон зазначив, що мову ворожнечі використовують не лише проти нас, нею часто послуговуємося і ми самі, так чи інакше виправдовуючи себе.  Він пригадав, що і сам називав євреїв жидами, а ромів – циганами, виправдовуючи себе, що усі так кажуть.

[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0523.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0524.jpg[/img]

«Слова ворожнечі можуть привести до жахливих речей: самогубства ЛГБТ-підлітків, до знущання над ромами, погромів єврейських кварталів, до війни. А все починається з мови, з мови ворожнечі. Це відбувається тому, що ми не розуміємо, якого болю можуть завдати слова».

[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0525.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0526.jpg[/img]

Аби присутні краще усвідомили, що слова можуть ранити, митець запропонував почати найважчу для нього частину перформансу: взяти скарифікатори і проколоти ними на його тілі усю поверхню того слова, яке хоч раз вживали проти когось.

[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0527.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0528.jpg[/img]

Цього разу лучани були не такими рішучими, але все ж знайшлися охочі покрити дрібними проколами написи на тілі Антона.

[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0530.jpg[/img]

«Якщо забрати усі ідентифікації, то в людини залишиться тільки те, що втратити не можна, – її тіло. Протягом життя воно безліч разів змінюється: клітини, кров, волосся, шкіра. Через деякий час тіло буде іншим, але все ще лишиться твоїм тілом. Єдина частинка, яка не змінюється ніколи, це кришталик ока. Саме тому я подумав, що лише таким чином ми можемо ідентифікувати один одного, просто подивитися в очі».

[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0532.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0533.jpg[/img]

Ідучи по колу, Антон сідав біля глядачів, брав по черзі їх за руки і довго дивився в очі, аби відчути і зрозуміти їх. Через велику кількість зацікавлених виставою, він не встиг торкнутися кожного, хоча розповів, що зазвичай намагається не оминути нікого.

[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0534.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0536.jpg[/img]

Перформанс закінчився так само несподівано і приголомшено, як і почався, залишивши чимало емоцій, несподіваних висновків та думок.
Звісно ж, прихильники та противники дійства миттєво розділилися на два протилежні табори, але єдина фраза об’єднувала їх усіх: «Такого у Луцьку ще не було…».



[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0537.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0538.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0541.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0542.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0545.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0547.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0548.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0549.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0550.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0551.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0553.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0555.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0556.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0558.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0563.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0565.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0566.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_278296385/img_0567.jpg[/img]
[img data=wat]16_09_2017_1952886472/img_0569.jpg[/img]




_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}