Центр міста. Кафе. Напівпорожній зал. За столиком біля вікна дві жінки. Одна спокійна, друга не стримує емоцій. «Я більше так не можу! – голос у неї тремтить і зривається на крик. Я стаю випадковим свідком цієї розмови. – Ще вчора ми були сім‘єю, а сьогодні на моє місце моститься його коханка. Таке відчуття, ніби стою над прірвою: заплющити очі, крок уперед – і будь, що буде? Можна й так… Але у мене діти! Я мушу спробувати поборотися за свою сім’ю. Допоможи мені приворожити чоловіка…»

– Нічого путнього з того не буде: приворот – це не засіб і не метод, – намагалася переконати подруга. – Пам’ятаєш Лєну? У відділі збуту працювала… Вона колись мені на корпоративі похвасталася, яким методом закохала в себе чоловіка. А недавно зустріла нашу спільну подругу. Питаю, як Лєна поживає, як сім’я. І що думаєш? Хворіє тепер її чоловік, з лікарень не вилазить. І щастя в цій сім’ї немає. Мучаться вони і всі навколо. Казала тоді Лєні, що гріх це, а вона не слухала. І всі ворожки, які цим займаються, знають, що це гріх, тому його наслідки завжди «вішають» на клієнта.

– Не треба мене відмовляти і читати нотації про гріх – я все вирішила, – у голосі чулася впевненість. – Мені потрібна реальна допомога! Я хочу приворожити свого чоловіка.

– Схаменися! – викрикнула подруга. – Ти в курсі, що привороти руйнують психіку людини? Чоловіки після цього спиваються, чахнуть і губляться в житті. А приворожене кохання – це вже не кохання, а примара. І нікому в такій ситуації життя не мед. Кажу, бо знаю. Можливо, варто спробувати якісь інші, більш цивілізовані методи?

– Коли живеш з чоловіком 15 років, а суперниця молодша за тебе майже удвічі, «цивілізовані» методи не допоможуть, – жінка була категорична. – Я залишилася з двома дітьми без чоловіка і без грошей. І тій шльондрі, яка розбиває сім’ю і прирікає моїх дітей на злидні, абсолютно не до моральності…

Я заміж вийшла у 19. Усе своє життя присвятила сім’ї, дітей ростила. А він тим часом гроші заробляв, як кажуть, для сім’ї старався. Тільки тепер з’ясувалося, що квартиру на маму записав, машину – на батька. А у мене з дітьми немає нічого. Уявляєш, його коханка телефонує і вже прямо говорить, що пора нам з’їжджати з квартири! А піти мені нікуди, батьки померли, у мене нікого немає…

– Спробуй для початку просто обговорити з чоловіком ваше подальше життя, – намагалася розрадити подруга. – Він же прекрасно розуміє, що йти вам з дітьми нікуди. Невже наважиться викинути своїх кровинок на вулицю?

– Він каже, що закохався, а все решта – мої проблеми, – затулила долонями очі і почала хлипати.

– Зрозумій, повертати чоловіка проти його бажання – безглуздо. Краще б хорошого адвоката знайшла, а не шамана, – радила подруга. – З будь-якої ситуації, навіть найтупіковішої, є вихід! Треба бути сильнішою від обставин. У нас з чоловіком теж колись був складний період, ми розлучилися. Тоді я думала, що назавжди. Скільки сліз я виплакала… А потім взяла себе в руки і заспокоїлася. І що думаєш? Чоловік почав мене на побачення запрошувати…

– Слухаю тебе і розумію, яка ти щаслива! Життя не бачила, не жила у дитбудинку, не знаєш, що таке справжні злидні. Ти з благополучної сім’ї, а у мене за плечима шість років інтернату після того, як батьки загинули в аварії. Гуртожитки, комуналки… А я своїм дітям щастя такого не хочу! Не проблема життя побудувати з нуля, коли у всьому мама з татом допомагають. А мені у кого допомоги просити, у виховательки Валентини Степанівни?

– Люба, сто разів подумай, перш ніж до ворожки йти. Моя знайома 500 баксів віддала, щоб повернути чоловіка. Так той аж на два тижні повернувся, а потім назад до коханки втік. Жінка вирішила, що чоловік їй надто дорого обходиться і більше до бабки не пішла. І думаєш щаслива? Чоловік тепер від однієї до другої бігає. І так уже чотири роки триває.

– Мені жодних грошей не шкода, головне, аби сім’я цілою зосталася. Щоб діти з батьком росли…

– Дурненька!.. – підсунулася ближче і по-материнськи обійняла подругу. – Нікому ще цього не розповідала, але коли у тебе така ситуація… Не розкажу – собі не пробачу…

Жила колись у моєму селі (мабуть, і досі живе) жінка, яка чоловіків приворожувала. На її совісті три, можу впевнено сказати, жертви.

Перший – з хорошої сім’ї. Після її зілля став зовсім іншою людиною. Кілька разів у тюрмі сидів. Без неї з розуму сходив, а як повертався додому – вбити готовий. Лупцював і її, і дитину. Так було кожного разу, доки його знову не кидали за ґрати. Десь там у тюрмі і сконав.

Другий – набагато молодший від неї, хлопець з пристойної сім’ї, з перспективами. Щойно почав зустрічатися з нею – як підмінили, почав випивати. Тепер пропиває все, що в руки потрапляє. Жінка зрозуміла, що не буде з нього пуття, і вигнала.

А третій… мій батько. Ніколи особливо лагідним не був, та живучи з моєю матір’ю, він не піднімав ні на кого руки, навіть напідпитку. А як зійшовся з тією відьмою, ганяє всю їхню сімейку. Вони частенько ночують у сусідів. Якби не бачила все це на власні очі – в житті не повірила б, що таке буває. Тож мені цікаво: ти готова до того, що після привороту твій чоловік може зміниться не в кращий бік? А діти… Їм це потрібно? Думаєш, подякують тобі за це?