Ні пуху, ні пера по-волинськи, або Сезон полювання відкрито
07 Серпня 2015
Одним із домінуючих чоловічих інстинктів є жага до полювання. Ще печерні люди бігали за мамонтами, щоб прогодувати свою сім’ю. Зараз полювання для чоловіків – швидше хобі, ніж життєво необхідна потреба.
8 серпня відкривається сезон полювання на пернатих, з цього приводу «Таблоїд Волині» пошукав волинських мисливців та детальніше розпитав про їхнє незвичне хобі напередодні такої знакової дати.
Відомий луцький ресторатор Роман Хорзов – співвласник піцерій «Дядя Pizza», кафе «Львівський штрудель» та відпочинкового комплексу «OPERA». Разом з Андрієм Котищуком Хорзов організував консалтингову компанію «Face2Face Ho.Re.Ca». Окрім ресторанного бізнесу, Роман дуже любить полювати.
«На полювання мене вперше взяв батько, коли мені було 9 років. На першому ж полюванні «взяли» зайця. Азарт був ще той! До речі, серед мисливців не прийнято говорити «вбив». Правильно казати «вполював» або «взяв». Вбивають на скотобойнях, там у тварин навіть шансу врятуватися немає. А полювання – це змагання людини з природою, яке триває вже тисячоліттями. Не дарма існують норми відстрілу певних видів тварин задля регуляції іхньої популяціі. Тварина володіє інстинктом самозбереження, нюхом, зором, швидкістю, відмінним знанням місцевості. А людина – досвідом, зброєю, хитрістю. Будь-яка тварина може чути небезпеку на великій відстані від пострілу. Все це – війна нервів. Саме це і захоплює в процесі полювання.
На полювання ходжу завжди з батьком. Маємо мисливського собаку Айка. За породою він – курцхаар. Наш пес – дипломований чемпіон. Полювання з собакою набагато цікавіше і ефективніше, адже допомагає уникнути такого поняття, як підранки (підранок – звір або птах, легко поранений, підстрелений мисливцем, – авт.). А ще пес – це велике душевне доповнення до полювання. Він завжди азартний та кумедний.
Ще серед мисливців існує поняття: «Головне – процес, а не результат». Полювання не завжди має на меті саме здобич. Споглядання природи, живе спілкування з друзями та однодумцями, відчуття адреналіну, коли під постріл виходить або вилітає дичина – все це важко передати словами. Так само ж важко описати емоціі від поїздки зимовим сосновим лісом на підводі, або заходу сонця, сидячи у човні, або ж від тривалої прогулянки чистим полем по пухкому снігові.
Я не люблю фотографуватися з трофеями. Роблю це вкрай рідко. Тому якихось особливо яскравих мисливських фото в мене немає. Втім, серед трофеїв були і вепри, і козулі, і зайці, і різні пернаті. Мрію поїхати в мисливський трофейний тур закордон. Там рівень організації мисливського господарства дуже високий»
Колега за бізнесом та друг Романа Андрій Котищук теж мисливець. Ресторатор зізнався, що під час процесу полювання він відпочиває.
«Мій тато і дядько займались полюванням. Саме вони прив’язали мені любов до мисливства. Полювання для мене – це, насамперед, відпочинок, навіть коли ти проходиш по лісу 15 кілометрів. Жінки того не розуміють, вони краще б на дивані відпочили.
Під час полювання я відчуваю адреналін. Також подобається відчуття неочікуваності, коли ти стоїш і розумієш, що в кущах щось шарудить, але не знаєш що це, хто це. Це відчуття не можливо передати словами.
Полювати їжджу по всій Волинській області, запрошують мене й у Рівненську. Серед впольованого найбільше пишаюсь трофейним кабаном, ікла якого сягали 19 сантиметрів. На полювання їжджу з компанією друзів, не люблю полювати сам».
Засновник Ліги КВН «Волинь» Валерій Пельц не лише затятий рибалка, а й мисливець. Головний гуморист Волині дуже любить страви з дичини і бажає всім мисливцям, як і КВНщикам: «Ні пуху, ні пера».
«Полюванням почав захоплюватись не так давно і вважаю себе початківцем-любителем, а не професійним мисливцем. «Підсадив» мене на цей наркотик тесть, який має більше 40 років мисливського стажу.
Відкриття сезону полювання для мене своєрідне свято. Тут важлива навіть не здобич, а можливість гарно відпочити на природі в хорошій душевній компанії. Особлива сторінка полювання – це мисливська кухня, адже лише на полюванні маю можливість готувати смачні страви (вдома дружина не дозволяє).
В новому сезоні бажаю всім мисливцям «Ні пуху, ні пера».
Автор: Катерина УСТИМЧУК
8 серпня відкривається сезон полювання на пернатих, з цього приводу «Таблоїд Волині» пошукав волинських мисливців та детальніше розпитав про їхнє незвичне хобі напередодні такої знакової дати.
Відомий луцький ресторатор Роман Хорзов – співвласник піцерій «Дядя Pizza», кафе «Львівський штрудель» та відпочинкового комплексу «OPERA». Разом з Андрієм Котищуком Хорзов організував консалтингову компанію «Face2Face Ho.Re.Ca». Окрім ресторанного бізнесу, Роман дуже любить полювати.
«На полювання мене вперше взяв батько, коли мені було 9 років. На першому ж полюванні «взяли» зайця. Азарт був ще той! До речі, серед мисливців не прийнято говорити «вбив». Правильно казати «вполював» або «взяв». Вбивають на скотобойнях, там у тварин навіть шансу врятуватися немає. А полювання – це змагання людини з природою, яке триває вже тисячоліттями. Не дарма існують норми відстрілу певних видів тварин задля регуляції іхньої популяціі. Тварина володіє інстинктом самозбереження, нюхом, зором, швидкістю, відмінним знанням місцевості. А людина – досвідом, зброєю, хитрістю. Будь-яка тварина може чути небезпеку на великій відстані від пострілу. Все це – війна нервів. Саме це і захоплює в процесі полювання.
На полювання ходжу завжди з батьком. Маємо мисливського собаку Айка. За породою він – курцхаар. Наш пес – дипломований чемпіон. Полювання з собакою набагато цікавіше і ефективніше, адже допомагає уникнути такого поняття, як підранки (підранок – звір або птах, легко поранений, підстрелений мисливцем, – авт.). А ще пес – це велике душевне доповнення до полювання. Він завжди азартний та кумедний.
Ще серед мисливців існує поняття: «Головне – процес, а не результат». Полювання не завжди має на меті саме здобич. Споглядання природи, живе спілкування з друзями та однодумцями, відчуття адреналіну, коли під постріл виходить або вилітає дичина – все це важко передати словами. Так само ж важко описати емоціі від поїздки зимовим сосновим лісом на підводі, або заходу сонця, сидячи у човні, або ж від тривалої прогулянки чистим полем по пухкому снігові.
Я не люблю фотографуватися з трофеями. Роблю це вкрай рідко. Тому якихось особливо яскравих мисливських фото в мене немає. Втім, серед трофеїв були і вепри, і козулі, і зайці, і різні пернаті. Мрію поїхати в мисливський трофейний тур закордон. Там рівень організації мисливського господарства дуже високий»
Колега за бізнесом та друг Романа Андрій Котищук теж мисливець. Ресторатор зізнався, що під час процесу полювання він відпочиває.
«Мій тато і дядько займались полюванням. Саме вони прив’язали мені любов до мисливства. Полювання для мене – це, насамперед, відпочинок, навіть коли ти проходиш по лісу 15 кілометрів. Жінки того не розуміють, вони краще б на дивані відпочили.
Під час полювання я відчуваю адреналін. Також подобається відчуття неочікуваності, коли ти стоїш і розумієш, що в кущах щось шарудить, але не знаєш що це, хто це. Це відчуття не можливо передати словами.
Полювати їжджу по всій Волинській області, запрошують мене й у Рівненську. Серед впольованого найбільше пишаюсь трофейним кабаном, ікла якого сягали 19 сантиметрів. На полювання їжджу з компанією друзів, не люблю полювати сам».
Засновник Ліги КВН «Волинь» Валерій Пельц не лише затятий рибалка, а й мисливець. Головний гуморист Волині дуже любить страви з дичини і бажає всім мисливцям, як і КВНщикам: «Ні пуху, ні пера».
«Полюванням почав захоплюватись не так давно і вважаю себе початківцем-любителем, а не професійним мисливцем. «Підсадив» мене на цей наркотик тесть, який має більше 40 років мисливського стажу.
Відкриття сезону полювання для мене своєрідне свято. Тут важлива навіть не здобич, а можливість гарно відпочити на природі в хорошій душевній компанії. Особлива сторінка полювання – це мисливська кухня, адже лише на полюванні маю можливість готувати смачні страви (вдома дружина не дозволяє).
В новому сезоні бажаю всім мисливцям «Ні пуху, ні пера».
Автор: Катерина УСТИМЧУК
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
