Мандруючи Каменем: чим живе і зустрічає туристів перлина Полісся

17 Червня 2016
Автор: Людмила ЯВОРСЬКА

Місто Камінь-Каширський – один із райцентрів українського Полісся. Багатий на історію та гостинних людей, Камінь здивував насамперед своєю енергійністю.

Від райцентру завжди чекаєш розміреного спокою, але це – не про Камінь. Місто кипить, бурлить, вулицями шмигають автомобілі, велосипедисти та пішоходи, і складається враження, що всі вони кудись поспішають, вирішують важливі справи і ні на мить не спиняються. Яскраве враження номер два: це – місто надзвичайної краси квітників, обов’язковою окрасою яких є пишні кущі дикої троянди.

Традиційно вважається, що вперше Камінь-Каширський зафіксований у документах в 1196 році. Деякі історики мають сумніви з цього приводу, тим не менше в самісінькому центрі міста археологи віднайшли рештки древнього городища 12-13 століття. Та й загалом, Камінь має чимало приводів, чим пишатися: й історичною спадщиною, і сучасністю.

[caption]
На в’їзді монументальний мужчина запрошує завітати до Каменя[/caption]
[caption]
Іще оригінальнішим є в’їзний знак району. При його створенні символічно встановили лелечине гніздо, і невдовзі тут таки поселився лелека[/caption]
[caption]
Центральний майдан Каменя насправді трохи схожий на велику паркову, якою гасають різноманітні автівки[/caption]
[caption]
Тут поруч і «Лексуси», і набагато скромніші марки авто[/caption]
[caption] По периметру майдану – торгові заклади[/caption]
[caption]
Найбільший місцевий супермаркет – «Наш Край»[/caption]
[caption]
Торговий центр[/caption]
[caption]
Головна адміністративна будівля краю, де розміщується і районна, і міська влада[/caption]
[caption]
У холі адмінприміщення – дошка пам’яті героям[/caption]
[caption]
У коридорі наштовхнулися на міського голову Каменя – Василя Бондара. Господар міста люб’язно запросив до себе в кабінет[/caption]
[caption]
На жаль, провести навіть коротеньку екскурсію своїми квадратними метрами не зміг: за кілька хвилин розпочиналося засідання сесії[/caption]
[caption]
Проте встиг дати поради, що треба обов’язково побачити в місті, і навіть намалювати супровідну карту[/caption]
[caption]
А так засідають депутати Камінь-Каширської міської ради[/caption]
[caption]
Ще півтора роки тому на цьому місці стояла одна з головних окрас міста – Церква святого пророка Іллі, збудована в 1700 році. Минулого року на Благовіщення храм згорів до тла[/caption]
[caption]
В іншому боці міста є ще один давній храм – Церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована в 1723 році[/caption]
[caption]
Свято-Миколаївський храм [/caption]
[caption]
Пам’ятний знак благочинному Камінь-Каширського і Любомльського районів у 1965-1999 роках, отцю Феодосію Крестецькому. Він також був настоятелем Свято-Іллінської церкви і відбудував її після радянських «порядків»[/caption]
[caption]
Колишню каплицю домініканського монастиря 17 століття знайти вдалося не відразу. Місцеві ніяк не могли підказати, де у них «давня каплиця»[/caption]
[caption]
Наразі тут розбудовуються римо-католики[/caption]
[caption]
А це – перебудований на радянський манер домініканський костел 17 століття. Свого часу тут був і деревообробний, пізніше – кондитерський цехи[/caption]
[caption]
Приміщення – у сумному стані. Проте пізніше стало відомо, що будівлю викупила районна влада і невдовзі сюди переїде краєзнавчий музей[/caption]
[caption]
Зараз тут розташована музична школа, а багато століть тому саме на цьому місці було древнє городище[/caption]
[caption]
У 12 столітті тут була міцна дерев’яна фортеця, що мала в центрі кам’яну вежу. Під час археологічних досліджень на території городища було виявлено велику кількість кераміки, прикрас, речей побутово-вжиткового призначення[/caption]
[caption]
Містом протікає річка Цир – притока Прип’яті[/caption]
[caption]
Вузенька, та досить протяжна – тягнеться на 58 кілометрів[/caption]
[caption]
На одному із берегів – цікавий об’єкт. Раніше цей басейн був дерев’яним. Його збудували ще за часів Польщі, і то був перший басейн на території Волинської області[/caption]
[caption]
Де-не-де у Камені можна зустріти старенькі дерев’яні будиночки із написом «Продається»[/caption]
[caption]
Та не менше в місті й шикарних новобудов[/caption]
[caption]
Вражає величезна кількість квітів поблизу осель[/caption]
[caption]
Кущі троянд – найпопулярніші квіти в Камені[/caption]
[caption]
Просто зачаровують…[/caption]
[caption]
Багатоповерхівок у місті небагато, та все ж – є[/caption]
[caption]
До слова, шикарна клумба у Камені – навіть біля поліції[/caption]
[caption]
А от при вході до поштамту – більш практичні речі[/caption]
[caption]
Місць, де у Камені перекусити – достатньо. Захотілося спробувати місцевого колориту, тож місцем для обіду обрали ресторан «Полісся»[/caption]
[caption]
Швидко, смачно і приємно вразили ціни: салат з маринованих грибів і курки – за 13 гривень, бульйон із пельменями – за 6 гривень. Приємним бонусом стали чарівні поліські пісні, що доносились із банкетки[/caption]
[caption]
Цікаво, що на місці, де вдалося так смачно і дешево поїсти колись було єврейське гетто. Поруч – пам’ятний знак пам’яті загиблих[/caption]
[caption]
На вечерю захотілося менш автентичного і більш звичного, тож вибір впав на єдину у місті піцерію[/caption]
[caption]
Фірмова піца «Тарантелла» – як завжди смачно і за приємними камінь-каширськими цінами ))[/caption]
[caption]
Знайшли у Камені і заклад, де пропонують суші[/caption]
[caption]
У місті працює лише один готель. У цій триповерховій будівлі – і магазини, і перукарня, і спортзал, і готельні номери. Вартість – 300, 320 та 350 гривень[/caption]
[caption]
А це – місцева гімназія[/caption]
[caption]
У старому корпусі школи – один із найцікавіших об’єктів усього міста, краєзнавчий музей[/caption]
[caption]
Музей створений у 1980 році, а до того часу в цих коридорах бігали учні, серед яких і нинішній губернатор Волині Володимир Гунчик[/caption]
[caption]
Музейний експонат – фісгармонія, виготовлена в 1870 році[/caption]
[caption]
Серед відомих краян – режисер Олесь Санін[/caption]
[caption]
Письменник Іван Корсак у 1975-1990 роках був редактором місцевої газети «Полісся»[/caption]
[caption]
Кольчугу для музею виготовив вчитель історії Олександр Деркач. Її вага – 12 кілограмів[/caption]
[caption]
У камінь-каширському селі Запруддя проживала улюблена тітка Лесі Українки – тітка Єля. Саме їй письменниця написала свій перший вірш «Надія»[/caption]
[caption]
Посуд родини тітки Лесі Українки. Косачі були частими гостями у їхньому домі[/caption]
[caption]
В окремій кімнаті – інтер’єр сільської хати[/caption]
[caption]
У відділі природи – опудала тварин[/caption]
[caption]
В історичній залі – давні речі різних періодів, знайдені на території району[/caption]
[caption]
Найдавніші історичні експонати[/caption]
[caption]
А це – зуб мамонта, знайдений на території села Бузаки[/caption]
[caption]
У відділі сакральних речей – чимало цінностей[/caption]
[caption]
Зокрема, дерев’яний католицький престол початку 17 століття[/caption]
[caption]
Стародавні ікони[/caption]
[caption]
Іконостас[/caption]
[caption]
Книги, врятовані від пожежі в Свято-Іллінській церкві [/caption]
[caption]
Розповідь у музеї зацікавила подивитись на село Запруддя, де мешкали близькі родичі Лесі Українки. Місцева Свято-Успенська церква[/caption]
[caption]
Відразу за церквою було розташоване помістя родичів великої поетеси[/caption]
[caption]
Мандруючи такою красою, розумієш, звідки взялася «Лісова пісня»[/caption]
1

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter