Успішно!
Олександр написав, що майже у 90% з всіх ситуацій чоловіків провокують слова жінок, які чоловіки терплять роками, а потім – не витримують психічно і «все – сокира і трус-дружина».
СЕО консалтингового агенства Олександр Куява опублікував допис, в якому обурюється, що в домашньому насильстві звинувачують чоловіків. Лучанин також прокоментував вчорашнє подійне вбивство, де чоловік зарубав свою дружину та доньку. Олександр додав, що майже у 90% зі всіх ситуацій чоловіків провокують слова жінок, які вони терплять роками, а потім «не витримують психічно» і «все – сокира і труп-дружина».
Допис він розмістив на своїй інстаграм-сторінці.
«Вчора у нас в місті якийсь мужик убив дружину і дочку. Це дійсно жахливо, якщо і подивитися на знаряддя вбивства.
Але ця замітка трохи не про смерть, а про те, як такі ситуації стають прецедентом для подальшого закабалення багатьох чоловіків.
Якщо поглянути на інфопростір нашого міста, то можна побачити достатню кількість публікацій і особистих історій, де імпліцитно прописано про ворога номер один домашнього насильства – чоловіка.
За дивним збігом обставин такі публікації пишуть або феміністично налаштовані дівчата, або ті, хто намагається заводити до нас в регіон західні тренди нової соціальної інженерії.
Колись Регіна Тодоренко відповіла на запитання про стосунки й домашнє насильство: "А що ти зробила, щоб чоловік тебе не бив?", після чого – страшно поплатилася своєю репутацією ....
Я не Регіна, тому можу говорити відкрито;)
Якщо мужик тебе просто пизд*ть з нуля і без причини, то, скоріше за все, він моральний ур*д і від нього потрібно скоріше піти.
Продовження в каруселі», – йдеться у дописі.
«Таблоїд Волині» вирішив взяти коментар у психологині Катерини Бурдило щодо цієї ситуації:
«У демократичній державі неможливо виправдати насильство і смерть через площину метафор вчасно непідтриманого "успєшного успєха" "вдохновітєльніцою".
Це – кримінальна справа, в якій має бути проведена судово-психіатрична експертиза, а не майданчик для загравань з такою складною, контекстовою та культурною темою "жертви та насилля".
Ніхто нічого немає терпіти. У людей є дієвий інструмент – діалог. Завершення стосунків, які є деструктивними, – зріле та притомне психологічне рішення незалежно від статі.
Криза інституту сім‘ї почалася давно, адже стиль "хомосовєтікус" не є актуальним для ХХІ століття та психологічного здоров‘я пари. Нові стандарти формуються поступово та індивідуально. Жити у подавленні та терпінні – це вибір, як і вибір змінювати, діяти, йти, не через партнера, а для себе».