^{Текст і фото: Оксана ФЕДОРУК}

Арт-директор фестивалю «Бандерштат» та фронтмен гурту «Фіолет» Сергій (Колос) Мартинюк презентував лучанам свій дебютний роман.

Презентація книги «Капітан Смуток» відбулася 5 грудня у книгарні «Є». Модерував захід журналіст Анатолій Котлюк.

«Ніяк не можу повірити, що фронтмен гурту, музику якого я не витримую довше двох хвилин, і автор цієї прози, від якої часом так важко мені відірватися – одна й та ж людина», – так пише у передмові до цього роману Юрій Андрухович.

За словами Сергія, передмова Андруховича була для нього абсолютною несподіванкою, бо раніше такі речі він сприймав, як проплачені. Виявилося, що ні.

«Так само Юрій Винничук. Мені у Львові сказали, що Юрій Винничук вперше за років 5-7 написав позитивний відгук. Що це просто якийсь анріал», – сказав Сергій Мартинюк.

Це його дуже потішило, бо якихось амбіцій з книгою у нього не було:

«Просто в якийсь момент виникло бажання «пофіксити» 90-ті. Останні 10 років в мене пов’язані з музикою, і це принесло новий масив вражень, а все те почало витіснятись. Почав забувати, які сукенки вдягала моя мама, як виглядав колись фасад кінотеатру «Мир», який запах стояв у гастрономі… Це було щире бажання все це зафіксувати, якийсь підсумок юності поставити».

Сергій з усмішкою розповів, що йому скинули один негативний відгук дніпровської чи харківської критикині, яка звинуватила його в сексизмі і нетолерантності до циган.

«Але, як сказав наш стейджмен Коля Судима, очевидно, що ця женщіна пропустила цілий пласт літератури а-ля Чак Паланік і багато інших. Щодо «Фіолету» я болісно сприймав критику, а тут якось так ніяково за людину стало. Просто захотілося їй подарувати цукерок шоколадних», – щиро сказав він.

Початковою назвою роману була «Друг», бо одна з головних його тем – це дружба. Але у видавництві сказали, що це дебют, тому треба яскравішу назву.

«Капітан смуток» – це була підназва. Якось потоком свідомості я її написав, можливо десь колись підслухав. Це стало гарним символом мого героя і покоління людей із 90-х, мого покоління. Так склалося, що багато таких людей стали ніким. І коли ти приглядаєшся до них, в очах бачиш смуток, який видає все їхнє нутро. Так вийшло, що епоха 90-х була складною, переломною. Духовно дефіцитні часи. Ця епоха породжує покоління вічно голодних людей. Вони навіть тоді, коли ситі, все одно не можуть цей голод втамувати. Власне, «Капітан Смуток» – такий словесний образ цього покоління. Достатньо веселих людей, в яких постійно сумні очі», – пояснив назву Мартинюк.

Головний герой роману – Пі – багато подорожує містами України. На запитання Анатолія Котлюка, чому в книзі мало Луцька, Сергій відповів, що присвятить нашому місту наступну книгу:

«Усе йде за логікою моїх життєвих мандрів. Перші 16 років я прожив у Дубні, наступні 11 років – у Луцьку. Тому наступна історія, за яку я візьмуся взимку, якщо все буде о’кей, буде пов’язана з Луцьком».

На запитання, чи читала вже книгу мама Сергія, той відповів, що ще ні:

«Я би хотів, щоб вона прочитала це, одразу попереджу, щоб вона сприймала все спокійно. Моя мама вже старшого віку, і в неї своя система координат, в якій є місце і Виннику, і «Фіолету». Але якщо вона слухала пісні проекту «Тра-та-та», а вона їх слухала, хоча в неї були певні питання «Якого хріна, сину, ти це видаєш», і розуміла. Тому і книгу вона теж повинна зрозуміти».

На презентацію Сергій одягнув кепку із надписом «Капітан Смуток».

Зустріч завершилася автограф-сесією. Дехто з дівчат не стримувався, щоб не обнятися із своїм кумиром.

Передрук без згоди "Таблоїда Волині" заборонений