«У мене була квадратна сковорідка!»: як у Луцьку говорили про гендерні стереотипи

17 Серпня 2020

Текст: Юлія ДЗЬОБИК

Недільного ранку за чашкою кави у ресторані «Noble» зібралися охочі обговорити роль жінки у сучасному світі, ще досі переповненому гендерними стереотипами.

На черговому блог-кафе амбасадорки проєкту «Голос жінки має силу», фахівчині із соціальних комунікацій Ольги Максим’як зібралися жінки з найрізноманітніших сфер. Також захід цього разу відвідав і чоловік – студент Максим.

Блог-кафе «Вплив гендерних стереотипів на особисте та суспільне життя» відбулося в рамках проєкту «Голос жінки має силу – 2020», який реалізується Фундацією прав людини за підтримки Інституту міжнародних культурних зв’язків ІФА та Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Голова ВОГО «Волинський прес-клуб» (регіонального партнера проєкту) Ольга Куліш зазначила, що на таких зустрічах можна на кілька годин забути про свої проблеми та зосередитися на обговоренні важливих питань.

«Спершу проєкт починався як підтримка внутрішньо переміщених жінок. Однак він реалізується уже четвертий рік, акценти змістилися і глобалізувалися. Зараз ми говоримо тут про мир, діалог і можливості жінок реалізуватися не лише як красуні, люблячі дружини та найкращі мами, але й як активні учасниці суспільних процесів. Від нас дійсно багато чого залежить. Жінки мають особливу енергію та силу, її треба тільки вміти зрозуміти та розкрити», – наголосила керівниця.

На початку зустрічі усі учасники представилися, познайомилися та висловили свою думку щодо того, чи рівні права і можливості мають жінки й чоловіки у сучасному світі. Більшість усе ж наполягла, що за законом права однакові, але можливості у жінки обмеженіші.

Цього разу спікерками стали політологиня, голова Гендерного центру Волині Оксана Ярош та психологиня, дослідниця фемінності Катерина Бурдило.

«Таблоїд Волині» теж відвідав зустріч та зібрав для вас по 10 найцікавіших тез від запрошених гостей.

***

Оксана Ярош

Все починається ще із садочку, коли дівчинці кажуть: «Ти ж дівчинка! Не бігай, сиди в куточку, мовчи». А тоді дівчатка стають жінками і чують те ж саме. Сидіти по семеро в одному офісі, після основної роботи йти ще на одну, а вдома відпрацьовувати робочий день за побутовими справами. І ще й чути докори, чому не робить кар’єру. А коли, якщо вже сил нема! Але оце потрійне навантаження передається нам із покоління в покоління.

*

Дівчаток не дуже вчать слову «ні». Відмовлятися, проявляти супротив начебто не прийнято. Маленьким хлопчикам одразу дають можливість бігати, бавитися із технікою, мати більше простору. Але з іншого боку – «хлопчики не плачуть!», фраза, яка руйнує емоційну сферу і в дорослому віці вони не вміють бути добрими чоловіками, батьками.

*

Ти ж дівчинка, потім ти ж жінка, ти ж дружина, ти ж мати. Повно обов’язків, але де твої права, можливості і найголовніше – де в цьому всього ТИ?



*

Оскільки ми всі собі зараз блогери та журналісти, треба робити видимими жінок у просторі. Це таке собі олюднення, коли ми говоримо не про абстрактних жінок, а про конкретні персоналії, які наважилися проявити свій голос у суспільстві.

*

Молода? Ще рано, що ти там знаєш! Старша? Куди тобі, уже бабуська, вари борщі! А між цим ще декретна відпустка або відпустка по догляду за дитиною. У нас постійно нема часу.

*

У підручнику про основи сім’ї, який рекомендований Міністерством освіти у науки, пишуть, що чоловік творець, а жінка повинна забезпечувати йому цю творчість і ніколи не перечити. Безмовне ребро. Уявляєте?



*

Так класно, що все більше людей вживають фемінітиви. Це теж інструмент, який допомагає зробити жінок видимими у професійному середовищі. Кажуть, ріже вухо. Але коли звикаєш, то навпаки ріже вухо, коли тебе називають чоловічим відповідником. От в мене прізвище Ярош, як тут без фемінітиву роду занять зрозуміти: шановна чи шановний? У мене є класний приклад, чому ще варто вживати фемінітиви. З протоколу засідання суду: «Підозрюваний, будучи глибоко вагітним…». Все, більше не треба ніяких аргументів.

*

Швецькі феміністки казали так: ви печете суспільний пиріг і хочете виділити нам із нього частину – трохи влади, трохи квот. Але ми не хочемо так, бо нам важливо спекти свій пиріг заново, де всім буде комфортно. Бо дискримінованими можна бути не лише за статевою ознакою, але й за етнічною, расовою, віковою, місцем проживання.

*

Усе частіше рекламісти розуміють, що реклама, яка об’єктивізує жінок, уже не така ефективна. Коли оголена жінка рекламує водопровідні труби, то клієнт бачить тіло, але не бачить товар.



*

Для всіх органів влади має бути закон і нормативно-правова база, що ні освітня сфера, ні соціальна, ні будь-яка інша сфера не мають містити дискримінаційних норм.

Поміж виступами спікером Ольга Максим’як пригадала веселу історію, яка показує, як часто ми перебираємо стереотипи поведінки інших поколінь.

«Жінка приготувала чоловікові квадратну відбивну. Він запитав її, чому така форма. Не знаю, каже жінка, так готувала моя мама. Пішли вони питати у мами. Та теж відповіла, що не знає, але так готувала її мама. Пішли питати у бабусі, чому ж все-таки відбивна квадратна. А бабуся каже: «Я не знаю, чому ви її досі готуєте так, у мене ж просто була квадратна сковорідка!».

***

Катерина Бурдило

Коли ми чуємо «гендер», нас трусить. Але це не лише про жінок. Гендер – це той соціальний культурний пласт, який маємо змінювати, щоб в подальшому наші сини могли знаходити комунікацію з дівчатами, щоб не обмежувати розвиток їхньої емоційної сфери.

*

Спочатку хлопчику кажуть: «Не плач, ти ж чоловік». А потім в 50 років – добрий день – інсульт або інфаркт. Це страшна ситуація.

Або спершу хлопчикам не дозволяють висловлювати своїх думок, а потім вони не вміють розділити ці емоції з тими, хто поряд. Вони не включені у виховання дітей. Добре, що зараз це починає змінюватися.

Я працювала в дитячому садку із трирічками і можу сказати, що гендерні стереотипи легко закласти в сім’ї вже в цьому віці. Були батьки, які для дівчинки вибирали тільки платтячка і гімнастику, а були ті, які підтримувати те, що цікаво дитині. І повірте, вони виростуть різними. Це не про вседозволеність, а про діалог.



*

Думаю, всі знають, що таке тренінги по розкриттю жіночності. Я перепрошую за прямоту, дихання маткою і все тому подібне. Не сперечаюся, це хороша вправа після вагітності і задля підтримки жіночого здоров’я, але аж ніяк не духовна сакральна практика. Якщо чоловік не хоче чогось робити, то він не хоче, жодні ваші практики не змусять його.

*

Якщо ми говоримо про гендерний стереотип, то це рамки. Жорсткі рамки, які ламають тебе як особистість. У психотерапії є термін «входження в жіночність», тобто жіночність не розкривають, як кажуть на модних тренінгах, у неї усвідомлено входять. На різних вікових етапах важливо адекватно ставитися до себе.

*

Наше суспільство традиційно патріархальне, але існує термін біархат, партнерство. Це шлюб, в якому в обох є можливість домовитися, бути почутими. Це шлюб, в якому чоловік не каже: «Люба, не забивай ти того гвіздка, бо ти мене береш і каструєш як чоловіка».

*

Адекватний фемінізм – це не йти проти чоловіків, а сприймати їх рівними партнерами.

*

Який найбільший стереотип про жінок? Які вони? Так, емоційні! А чому так стається? Тому, що емоційна сфера перетиснута до такого рівня, що вона може виражатися лише як любляча, покірна, ніжна. Тільки емоції позитивного спектру, які входять у стани позитивного спектру. Що робиться з негативними емоціями? Витісняються. А потім кришку зриває і кажуть, ай, вона істеричка. Хоча чоловіки теж істероїдні!

*

Агресія абсолютно нормальний аспект тіла, який має вбудовуватися в культуру. Ви можете сказати своє тверде переконливе «ні», захистити свою цілісність. Це не про відкрите озлоблення, а лише про інструмент захисту. Негативні та позитивні емоції – це те, що відбувається в балансі, так побудоване тіло.



*

Коли дитину, незалежно від статі, направляють по розвитку особистості, вона не виросте нещасною. Вона розвиватиметься і з логікою, і з нормальними когніціями, і тілом, і буде потім відчувати свого партнера, і реалізувати свої потреби. Бо знатиме, про що вона і чого хоче.

*

Гендерний стереотип – це не тільки про зло. Ви всі знаєте, що є дівоцтво, жіноцтво і старша група жінок – те, що нас підводить до певної приналежності. Ми входимо в юність, у зрілість , у старість і мудрість. І це прекрасно, коли все це існує!








***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

2

Читати ще

Коментарі

Сковорідка

Перепрошую, але на Волині бабусі "сковорідка" не вживали. Наші мами (а бабусі поготів) казали "пательня".

Волинянка

Слово "пательня" - це полонізм, а ніяке українське слово

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter