Департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради продовжує марафон «Тато в темі» до Дня батька, який в Україні відзначають 21 червня.

«В умовах карантину й неможливості проводити масштабні події та заходи у нашому місті, хочемо, щоб люди не втрачали оптимізму, жили активним соціальним життям, мали можливість ознайомлюватись із цікавим контентом, не забували про важливі цінності. А з нагоди Дня батька хочемо нагадати всім про важливість батька в житті дитини та розвіяти стереотипи щодо участі татусів у процесі виховання дітей», – зазначили у департаменті.

Героєм сьогоднішнього дня став Борис Струк – тато в декреті, батько Івана та Мар’яни.

– Пригадайте смішний епізод батьківства.

– Батьківство – це один суцільний смішний епізод – від першої, ще не усвідомленої, усмішки дитини, і до моменту, коли діти починають усвідомлено жартувати, і жарти трансформуються із пласких дитячих у тонкий та саркастичний гумор. Особисто мені найбільше подобаються моменти, коли діти щось не можуть зробити і плачуть. Ти їм допомагаєш, пояснюєш і заохочуєш. Кілька нових спроб – і неможливе стає можливим. Сльози перетворюються на посмішку переможця. Це, напевно, і є найсмішніший та наймімімішніший момент.

– Якою була ваша перша думка після появи дитини?

– Коли народився Іван (старший син), я ще був зовсім молодий, і думка була одна: «О, прикольно, маю сина, став батьком». Не було усвідомлення всієї відповідальності батьківства. А з Марʼяною (молодшою дочкою) ця думка трансформувалась у: «Клас, в мене буде ще одна дитина, наша Сімʼя буде більшою, веселішою та щасливішою»... Щоправда, до неї ще додавалось усвідомлення всіх тих труднощів, що чекають попереду. І хоча їх дуже-дуже-дуже багато, проте радості й щастя – незрівнянно більше. 

З цим повʼязаний дуже мімімішний момент. Дітей до 14 років не пускають в пологовий. Тому, коли бабуся привела Івана під пологовий, і йому з вікна показали сестричку, він сидів і плакав під ялинкою.

– Які поради ви дали б майбутньому батьку?

– Перше: як би не було важко зараз, коли дитина обійме і поцілує тебе – все стане в рази краще.

Друге: це твоя дитина, і вона буде такою, як ти її виховаєш. Проводь з дитиною максимально можливу кількість часу, вона завтра не буде такою, як сьогодні.

Третє: всі гострі моменти у вихованні обговорюй з мамою дитини. Не можна, щоб хтось дозволяв, а інший забороняв. Виховання – це робота для всієї сімʼї.

– Які існують категоричні заборони у вихованні?

– Не звертати увагу на дитину – ти для неї весь світ, тому віддавай себе дитині на повну. Не нервуватись через те, що дитина не розуміє, або не може зробити те, що від неї вимагають. Всьому свій час.

– Чого вас навчили діти? 

– Терпіння. Терпіння. Терпіння.

Але терпіння – це те, що треба розвивати в собі. І діти тобі в цьому точно допоможуть.

– Як це – бути батьком в декреті?

– Я не думаю, що це чимось відрізняється від того, як бути мамою в декреті. Ти просто робиш свою роботу, але зараз вона виглядає, як догляд за маленькою принцесою.

Мені дуже дивно, коли на початках люди зустрічали мене і казали: «от тато молодець, гуляє з дитиною». Так, ніби це не твоя дитина, і ти робиш якийсь подвиг. А загалом, у цій справі важко переносити лише одноманітність днів і привʼязаність до дому (годування і переодягання дітей). Коли до цього звикаєш і знаєш, що очікувати від дитини все стає набагато простіше. Також, дуже допомагають сучасні винаходи: памперси, мультиварки та суміші дитячого годування. От, реально, без цього було б дуже важко.

Щодо стереотипів, то в моєму оточенні всі мої знайомі батьки беруть дуже активну участь у вихованні своїх дітей. Для них не є проблемою залишитись з дитиною, коли мамі треба відлучитись. Але на вулиці чи від малознайомих людей, часто можна почути: «Ого, він з дитиною сам лишився?». І це звучить, ніби він подвиг здійснив. Так, дійсно, для декого це може бути подвигом, але таким татам дуже часто, напевно, сприяють їх дружини і бабусі, всіляко відгороджуючи їх від малюків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ТАТО В ТЕМІ»: БАГАТОДІТНИЙ ВОЛИНЯНИН РОЗПОВІВ ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ