Нещодавно учні Рокинівського ліцею вразили всю Україну. Вони допомогли піднятися на гору Шпиці своєму другові, десятикласнику Павлові Липовському, який пересувається у колісному кріслі. 

Про це повідомила вчителька Наталія Галалюк у фейсбук-сторінці ліцею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЮНІ ВОЛИНЯНИ НА РУКАХ ВИНЕСЛИ ОДНОКЛАСНИКА НА ГОРУ, ЩОБ ЗДІЙСНИТИ ЙОГО МРІЮ. ФОТО

«Про таку дружбу, взаємопідтримку, співчуття, милосердя не прочитаєш в жодній книзі та не побачиш у художньому фільмі», – переконана вона.

Журналістка Район.Життя поспілкувався із Павлом, його друзями та мамою Яною. Деталі – читайте далі.

Хлопці по черзі несли Павла на своїх плечах

Павлові – 16 років, він десятикласник Рокинівського ліцею.

Мама Павла Яна Липовська пригадує, що син не хотів, аби вона супроводжувала його у шкільній поїздці. Каже, він дуже самостійний, не зважаючи на те, що через хворобу майже рік пересувається у колісному кріслі.

Друзі допомагають йому кожного дня і дістатися до школи та зі школи.

Гора Шпиця ж має висоту 1 863 метри, а дорога лише в одну сторону складає дев’ять кілометрів.  

«Ця поїздка взагалі була неочікувана, лише за тиждень остаточно вирішили, що поїдемо. І я не думав іти на гору, але мене вмовили», – розказує Павло, який постійно жартує та є дуже позитивним хлопцем.

Учениця дев’ятого класу Богдана Гребенюк пригадує, що хлопці та дівчата, коли приїхали вже в Карпати, сиділи у кімнаті і вирішили, що всі разом понесуть Пашу. Сказали про це  класній керівничці і обговорили, як це зробити. Вчителька ідею підтримала. 

«Хлопці по черзі несли Павла на своїх плечах, а дівчата – морально підтримували і взяли на себе рюкзаки, курточки, годували хлопців, робили бутерброди. Всі були, як одна команда», – каже дівчина.

Вийшли о 9.30 год вранці і повернулися о 17 год назад. Дорога на гору доволі складна, особливо в кінці, бо було дуже слизько.

«У кінці було болото, я пару разів на коліна падав, й інші хлопці теж, але ми старалися, щоб не впасти на Пашу, а самі на себе. Коли спустились, були дуже втомлені всі, але воно було того варте», – ділиться дев’ятикласник Мирослав Карп’як.

Мама Павла розповідає, що він під таким враженням був, що ще досі з друзями обговорюють цю поїздку.

«Я навіть подумати не могла, що діти понесуть сина на собі. Коли він подзвонив і сказав, що йде на гору, я думала, що його повезуть на візку. Ні, каже, мамо, мене понесуть на плечах. Все, в мене вже ні роботи не було, ні про що інше не могла думати. Ввечері він мені не телефонує, трубки не бере, вже почала переживати. Але подзвонила до його друга, син каже, ой, ми такі втомлені, я навіть не знаю, де мій телефон. Дякую Богу, що у моєї дитини є такі друзі», – посміхається Яна. 

Шанс на порятунок є

Яна Липовська розповідає, що у Павла – спінальна м'язова атрофія (СМА). Рік тому він почав пересуватися на колісному кріслі, бо хвороба стрімко прогресує. 

Зараз у Павла викривлення хребта на 80 %, тому найближчим часом він потребує дороговартісної операції.

СМА – це рідкісне генетичне захворювання, яке викликає атрофію м'язів. Перші сигнали, що із сином щось не так, мама помітила, коли йому було 1,3 року.

«Я звернула увагу, що він трохи не так ходить, як дітки його віку. Він ходив, наче качечка, мав Х-подібні ніжки, йому важко було ходити. Усі казали, не переживай, він ще розходиться. Але ми стали звертатися до лікарів, і одна невропатологиня попередила, що прогнози не дуже оптимістичні. Ніхто тоді ще навіть не чув такого слова «аміотрофія», мало хто знав про таку хворобу. Ми їздили в Рівне, Київ. І коли йому було чотири, поставили діагноз – спінальна аміотрофія», – пригадує Яна. 

Каже, це генетична хвороба, але в їхній родині такого навіть близько ніхто не мав. Ймовірність була – один на мільйон. 

Лише декілька років назад для таких діток стала доступною вакцина, але вона дуже дорога і її потрібно зробити хворим до двох років. 

Для старших дітей також є препарат, який треба встигнути ввести до 18 років. Тож Яна Липовська хоче використати цей шанс.

«Ми їдемо у медичний центр до Львова, де безпосередньо займаються дітками із СМА. Там Павлу можуть зробити операцію на хребті, вона доволі складна, але лікар погодився її зробити. Орієнтовно лише на операцію нам потрібно приблизно 500 тисяч гривень. Величезна для нас сума, але ці гори, ці діти – вони дали нам надію. Усе, що я можу сказати, що то зверху якась милість Божа», – підсумовує вона. 

Долучитися до благодійного збору на операцію СМА для Павла:

Посилання на монобанку тут.

Номер картки банки: 5375 4112 0992 3684

Приват: 4149 4998 0747 9900

UA613052990000026201679202859

Моно: 5375411511908290