Пам'яті Кузьми Скрябіна: «Сім’я – то дуже інтимна штука…»

2 лютого минув рік відтоді, як загинув Кузьма Скрябін. Однин із тих, хто народжується раз на тисячу років. Та він залишився жити у своїх піснях, у своїй дитині й у серцях тих, хто його любив…

У пам’ять про цього непересічного чоловіка газета «Сім'я і дім» підготувала підбірку його цитат про тих, кого він безмежно любив, та про важливі речі в житті кожної людини.

***

«Я не показую, що в мене відбувається в сім’ї. Кожен візит журналістів додому – то є під’єднана крапельниця, яка не підкормлює, а розсмоктує. Сім’я – то дуже інтимна штука. Тому і є інтимні відносини двох людей, які приховані від усіх інших. Бо якщо це перестає бути інтимом, ти починаєш його собі десь шукати, щоб мати все-таки то сховане від усіх».

***

«Наймудріша людина в моєму житті спить зліва від мене. Це моя дружина. Якщо вона захоче – сама покажеться. Але я ціную те, що вона не хоче бути портретом на обкладинці журналу».

***

«На першому місці в мене сім’я, однозначно. Пояснюю тим баранам, які не розуміють, що так є. Тільки сім’я готова тебе прийняти після найганебніших твоїх вчинків у найганебнішому твоєму стані. Усе друге, що появляється після сім’ї, ті другі браки, вони зачастую направлені на твій фінансовий стан. І ні в якому разі не на твій обвислий живіт, ні на сивину на твоїх висках. Вона красить, але тільки Клуні. На другому – обов’язково робота. Якщо ти не заробиш на роботі, то подорожі будуть не дальше магазину на Виноградарі за пивом «Поділ». Усіх хануриків там знаю».

[caption] Кузьма з майбутньою дружиною Світланою познайомилися в школі[/caption]

***

«Життя без доньки я не уявляю, а Свєта для мене вже давно більше, аніж кохана і друг. Я взагалі ріс матусиним синочком, за якого все вирішували батьки, і лише завдяки дружині став мужиком. У потрібні моменти вона опускала мене з небес на землю і навпаки. Ми довго жили зі Свєтою на копійки, коли на столі у зйомній кімнатці були тільки макарони. У такі моменти я хапався за каністру з керосином, яка завжди була під рукою на чорний день – якщо її продати, вистачило б на білети у рідний Львів. Але дружина ставала у дверях і вимагала втихомиритися».

***

«Навколо мене постійно натовпи людей, а дружина спокійно собі ліпить красиві штучки з глини у керамічній студії, яка знаходиться у нас вдома. Одного разу я повів Свєту на вечірку – розвіятися, і в результаті увечері почув, як їй мене шкода. Адже після концерту я ще, як мінімум, годину зайнятий – фотографуюся, роздаю автографи».

***

«Стараюся навіть приводу для ревнощів дружині не давати, адже потім таке можуть нашепотіти! Знаєте, є приказка: сучка не схоче – кобель не заскоче. Так ось, я – кобель, який не хоче й на інших не скаче. Хоча впевнений, що кохання без ревнощів не існує».

[caption] Скрябін з донькою Марією-Барбарою десять років тому[/caption]

***

«Ми любимо одне одного і вміємо прощати, тому нам цікаво бути разом. Ми можемо послати одне одного, але тут же обійняти і поцілувати. Але це треба виростити, як квітку. Цього не розкажеш, це треба прожити».

***

«Кожен мужик хоч куди-небудь, але влізе. І завжди знайде відмазку! Типу мужик зраджує тілом, а жінка душею. Це не так! Всі зраджують абсолютно однаково. Треба стримувати себе, скільки є сил. Перш ніж зробити це, стань перед дзеркалом і запитай себе, ось так по-чоловічому: «Навіщо воно мені треба?» Якщо від цього залежить твоє щастя з людиною, з якою тобі цікаво сто років... Я все це вдома отримую. Навіть краще, ніж це може бути на стороні. Я такий же чоловік, як і всі. Я прекрасно знаю всі ці моменти. І не треба вважати мене старпером, тому що мені не хочеться цього робити. Я просто знаю: мені не треба цього робити. Я знаю, що прийду додому, і зі своєю дружиною мені буде набагато крутіше!».

***

«Я вважаю, якщо почуття є – воно буде завжди! Ми просто намагаємося не викидати вуглинки з нашого вогнища. Головне – зберегти цей вогонь. А кожен твій обман, кожен похід наліво витрачає його, і йому вже нема з чого горіти».

«Ми дуже дбайливо ставимося до свого щастя. Ми розуміємо – нам пощастило! У нас це є, а є люди, у яких цього немає і не буде. Ми знаємо: є біда, є люди хворі з народження, є дитячі будинки... Усе це можна побачити, коли ти просто ходиш містом. Ось тоді, усвідомивши справжню реальність, ти починаєш сприймати життя по-іншому. До тебе доходить, що найбільше щастя – це прийти додому і побачити людину, яку ти хочеш бачити, а вона хоче бачити тебе!»

[caption] Доньці Скрябіна уже 18[/caption]

***

«Нам зі Свєтою завжди є про що поговорити! Ми можемо їхати на машині з Києва до Праги, всю дорогу розмовляти, приїхати, випити вина і продовжувати триндіти. Це супервідчуття, коли ти не можеш наговоритися з людиною, з якою живеш разом уже сто років. Нам смішно спостерігати де-небудь у ресторані пари, коли підстаркуватий чоловік і молоденька дівчинка сидять мовчки. Їм нема про що говорити! Він тупо дивиться в свою тарілку, вона тупо чекає, коли він закінчить їсти і вони підуть в ювелірний магазин».

***

«Ми зі Світланою намагаємося не виривати пальму першості. Ми – компаньйони у нашій спільній справі, яка називається СІМ'Я. Треба зрозуміти, що ви разом створюєте своє власне щастя. Яка може бути конкуренція? Ви в одному човні!».

***

«Дружина – моя муза, причому муза, яка, надихаючи, критикує. Вона не аналізує, а каже: «Пісня недороблена». І я ламаю собі голову, що вона мала на увазі. Але якщо вона сказала, що пісня не готова, вона не потрапить в альбом. Дружині можна довіряти, бо вона першою прослуховує всі мої пісні по сто разів на день».