Лучанка Наталка Огей навчається за програмою академічної мобільності в Поморській академії, що в сусідній Польщі. Дівчина розповіла про те, яке воно, навчання за обміном, мовні перешкоди та особливості студентства в Польщі.

Наталка хотіла змін, тому наважилася на тимчасову зміну країни за півгодини. Вивчила польську за літо, а збирала валізи вже в дорогу, традиційно, за ніч. Наталка ділиться, що й в Луцьку студентство – це круто, проте всім хочеться нових кроків змін. Найперше дівчина захотіла «чогось нового», але розуміла, що це не подорож, тож серйозно налаштована відповідально навчатися, працювати та сповна спробувати пожити за Європейською схемою.

 – Лучанка, активістка, медійниця. Чи не боялася покинути все на тривалий термін? Ти була студентським деканом, готувала проекти і тут такий неочікуваний крок.

 – Звісно боялась. В Луцьку все моє життя, я розуміла, що 4 місяці  – це великий термін. За цей час можна перевернути своє життя з ніг на голову. Впринципі, що я і роблю. Але мені потрібні були зміни, адже було відчуття ніби я лізу драбиною не на те дерево.

– Розкажи, як ти опинилася на навчанні аж в Слупську?
– Насправді, Слупськ дійсно далеко, майже тисяча кілометрів . Але вибору як такого не було. Весною в університеті якраз оголосили набір студентів на обмін саме в це місто , я довго не вагалась. Півгодини обіцянок викладачу, що вивчу польську за літо і мені дозволили готувати документи для обміну.

– Студентство за обміном, яке воно?
– Веселе, непередбачуване, змушує включати мозок. Тут все інакше. В Польщі, в Поморській академії (назва мого тимчасового університету) я іноземка. Для мене все нове. До поїздки ніколи не жила в гуртожитку, тобто бути сусідкою для когось в кімнаті було з розряду фантастики. Та й у цьому мені пощастило. Я живу з чудовою дівчиною яку як і мене звати Наташа, ми були знайомі в Луцьку, але не так близько. Зараз в Слупську це моя подруга, порадниця і сусідка в одній особі. В гуртожитку вхід і вихід в будь яку частину доби не є проблемою для всіх мешканців, нас приймають за дорослих людей які винаймають житло та самі мають право розпоряджатися своїм часом перебування поза . Звісно, є внутрішні правила, але вони лише для зручності, такі як не шуміти після 22, не курити в приміщенні та прибирати за собою на спільній кухні. З документами які потрібно робити для навчання і проживання вже в Слупську на місці були складнощі. Я на 100% тепер знаю , що черги в кілька днів та сварки біля кабінетів – це не лише українські реалії. Мені дуже подобається , що тут є таке собі студентське містечко – територія, де кілька корпусів факультетів, три гуртожитки, спортивний зал, клуб та бібліотека за парканом.

– Ти вирішила скласти дві сесії. Як це вийшло, суперздібності?
– Складати дві сесії це як побічний ефект.  Академічний обмін передбачає перенесення балів які я зароблю тут в мій рідний СНУ, але, нажаль, у мене збігаються лише 2 предмети. Чесно кажучи, навіть думати боюсь як я це робитиму, але заспокоююсь тим, що безліч людей в Україні вчаться відразу на двох спеціальностях і по чотири роки , раз в семестр складають дві сесії. Та й предмети в них взагалі не переносяться. Мені і в цьому, я вважаю, пощастило.

– Є мовний бар’єр?
– Мовний бар'єр присутній . Він відчувається найбільше на семінарах, коли у тебе не вистачає слів висловити свою думку так, якби це зробила українською. В спілкуванні звичайному бар'єр лише в голові. Адже, коли не знаєш як сказати польською, можна спробувати англійською, або дуже повільно промовити українською, з надією, що слова все ж таки схожі. Зрештою, є руки, і можна показати на пальцях. Я користуюся всіма способами.

– Що ти вивчаєш і які відмінності в програмах?
– Я мала право обирати предмети з трьох курсів моєї спеціальності (політологія). Взагалі навчання в Польщі трохи інше . Ми вчимось на бакалавра 4 роки і півтора – на магістра, тут 3 роки і 2 відповідно. Для кожного курсу є обов'язковий набір предметів та предмети на вибір. Студенти самі визначаються чи потрібна їм іноземна мова, фізкультура чи якісь інші предмети які не є обов'язковими. Я для себе обрала 2 іноземні мови, польську та англійську, інші ж предмети напряму пов'язані з політологією. Нажаль, вчити те, що я мала б прослухати в Україні, в них заплановане на наступний семестр, тому після приїзду «привіт, сесія».

– Слупськ чи Луцьк? Чому?
– Однозначно Луцьк. Я люблю своє місто. Слупськ гарний , проте, я б сказала, що це місто для відпочинку від галасу та для літніх людей. Швидко набридає та стає нудно, але це лише особисто для мене.

– Навчання за кордоном перезавантажує мізки?
– «Перезавантажує мізки» – це просто в яблучко. Те що ти не вдома відчувається дуже швидко. Навіть звичний похід в супермаркет  чи поїздка в автобусі може перетворитись на пригоду. Не говорячи вже про навчання іншою мовою, де ти повинна думати вдвічі більше. Адже, ти не лише студентка Наталія Огей, а ти перш за все українка, з Луцька, з Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, факультету історії політології та національної безпеки.

Люди з поведінки однієї людини можуть зробити висновки про країну, місто, університет чи факультет. Відчувається певна відповідальність.

– Фінансовий бік. Скільки коштує твоє проживання? На що тратиш?
– За умовами договору проживання коштує 100 злотих в місяць в гуртожитку з людини. Повна вартість для інших студентів близько 400. Харчування мені обходиться недорого. Найбільше купую молочку, адже вибір неймовірно великий , а я любителька всього молочного, а ще овочів. В середньому приблизно 50 злотих на тиждень. Це вже зі всім, що під руку попаде.  Адже в перший місяць життя в іншій країні починаєш пробувати все що не бачив вдома. У мене це вже , на щастя, починає проходити.

–  Ти вже працюєш, як поєднуєш?

– Більшість студентів по обміну працюють, я не виняток. Роботу шукати не довелось, університет співпрацює з багатьма підприємствами, тому вона знайшла мене сама. Для студентів оплата трішки вища, ніж для інших людей, що не може не радувати, звісно, поки я студентка. Проте, про заробітну плату та чи мені подобається працювати, говорити ще рано, адже на роботі я була лише раз. Навчання не пропускаю, тому працювала вночі. Пари починались з обіду, відпочити я встигла. Поєднувати не важко. Я вже тут місяць, проте раніше працювати не було можливості, адже була біганина з документами та освоєння.