BLOG на нічку: чотири кроки на шляху до справжнього кохання
Сьогодні у постійній вечірній рубриці «Таблоїда Волині» читайте про те, через які почуття проходить людина перед тим, як зустріти справжнє кохання.
22 Жовтня 2024
Успішно!
Дописувачка роздумує, як найкраще фільтрувати інформацію та не панікувати.
Сьогодні у «BLOG на нічку» від «Таблоїда Волині» роздуми Юлії Галецької щодо того, як на нас впливає паніка. Дописувачка роздумує, як найкраще фільтрувати інформацію та не панікувати.
Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку [email protected].
Насамперед, хочу зазначити, що я не політичний експерт, не схиляюсь ні до кого з політиків, і в принципі майже нічого у цьому не тямлю. Не знаю, хто говорить правду, а хто - відстоює власні інтереси. Та допис буде зовсім не про політичну ситуацію, а про «сміття» в наших головах.
Сьогодні, наша країна намагається давати відсіч противнику, але кожен з нас самостійно вирощує у собі свого ж ворога. Як? Елементарно просто, сіючи паніку не лише в своїй голові, але й у суспільстві.
Надсилаються недостовірні повідомлення про жахливі умови життя в країні, де запровадили воєнний стан. Вайбер, Фейсбук, Інстаграм, буквально охоплений людською панікою, і люди, ніби не з повна розуму, лякають один одного жахіттями про те, що заберуть усе майно, чоловіків, синів, їжу, вибори перенесуть на 2780 рік, а жінок з дітьми змусять гарцювати на заводах.
Ну, люди, хіба це можна назвати здоровим глуздом? Ми зібрались воювати з ворогом, чи зі своїми мізками? Фільтруйте усе, що споживає ваша голова, та душа.
Доки кожен з нас не наведе лад у своїй голові та домівці, то годі й чекати якихось покращень у державі.
Усі намагаються «перекричати» один одного у соціальних мережах, довести, що гіршої влади бути й не може, а умов життя – й того годі.
Є речі, які ми вже не можемо змінити, але зробити висновки, і прийняти правильне рішення – залюбки.
Нас ворог роздирає на шматки, намагаючись відібрати країну. А що робимо ми? Ми роздираємо себе зсередини депресивними думками та розповідями, які, немов губкою, вбираються в голови оточуючих.
Так, побоювання є, бо ж завжди є страх невідомого. Але, що ми можемо покращити боячись?
Найліпшим варіантом для кожного з нас є єднання та довіра.
Довіряйте тим, кого ви вже обрали. Будьте піч-о-пліч один з одним. Не падайте духом. Та вірте, що скоро усе владнається.