BLOG на нічку: як не проср*ти чотири роки в університеті

03 Жовтня 2019

Сьогодні у постійній вечірній рубриці «Таблоїда Волині» читайте правду про навчання в університеті від блогерки з Луцька Віки, яка більш відома під ніком @merin.cv.

Матеріал вона опублікувала на своїй інстаграм-сторінці.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронну пошту: [email protected].

***

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: BLOG НА НІЧКУ: НОВОРІЧНЕ ДИВО, АБО ІСТОРІЯ ОДНОЇ ЗАРОБІТЧАНКИ

Як не проср*ти чотири роки в університеті?

Почнемо з того, що рівень освіти в Україні – десь 3/10. Вибираючи спеціальність, ти повинен бути готовий до 80% зайвої інформації і розуміти, що 20% корисної інформації по темі тобі все одно буде недостатньо. Тобто, або шукати паралельно курси, треніги, майстер-класи, індивідуальні уроки і вивчати це зі справжніми спеціалістами, які мають досвід у цій справі, або просиджувати штани і надіятись на допомогу батьків після закінчення.

Під час навчання варто піти на роботу і спробувати себе у різних сферах. Я вважаю, що це – обов’язковий пункт. Якщо тобі батьки дають достатню кількість грошей, і ти думаєш, що тобі це не потрібно – ти помиляєшся.

Робота – це, перш за все, досвід, якого ти не отримаєш більше ніде. А сама теорія без практики не вартує нічого.

Під закінчення «універу» потрібно навчитись бути незалежним від батьківської допомоги (не тільки фінансової). Не боятись, ризикувати, приймати самостійні рішення і не думати про те, що «мама казала, щоб я ходила на пари, а не працювала 12 годин офіціантом і т.д.». Це ваше життя, і рішення приймаєте тільки ви. Батьки завжди будуть вас жаліти, і в 21 рік ви стикнетесь з реальним світом, який вас «пожує і виплюне».

Але не плутайте батьківську допомогу з звичайними людськими або професійними порадами! Якщо батьки можуть дати хорошу пораду, то не слід протестувати. Перш за все, це люди з досвідом. АЛЕ! Вестись на батьківські маніпуляції, ультиматуми не варто. Навіть, якщо є загроза повністю залишитись без допомоги.

Така моя життєва позиція.

Виробляти імунітет до реального життя потрібно до того, як ти в нього потрапиш. І ніколи не сподіватись на допомогу зі сторони – і батьківську в тому числі.

Але я зовсім не противник того, коли батьки допомагають зі стартовим капіталом для бізнесу чи покупкою майна. Це все можливості, від яких не варто відмовлятись через принципи.

Я про інше, я про свідому самостійність, про вміння приймати рішення і готовність до жорстоких реалій, які вирують за батьківським домом.


1

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter