Як лучанин за 30 гривень побачив 8 областей
24 Липня 2015
Артур Альошин, якого у мережі також знають як Ґаутаму, – студент третього курсу Інституту економіки та менеджменту СНУ імені Лесі Українки. Йому вдається гармонійно поєднувати свої основні захоплення – туризм, дизайн та історію.
«Таблоїд Волині» вже писав про таланти цього непересічного студента, який створив свій власний варіант зодіаку. Однак сьогодні мова йтиме не про мистецтво малювати, а про мистецтво безкоштовно подорожувати. Отже, що треба знати, щоб стати мандрівником-автостопером?
Читайте також: ЛУЦЬКИЙ СТУДЕНТ СТВОРИВ ВЛАСНИЙ «ЗОДІАК»
* * *
Свої подорожі я починав приблизно два роки тому з поїздок автобусами. На це йшла чи не вся моя стипендія. Потім перейшов на більш економні види транспорту – потяги та електрички. Уже згодом я зрозумів, що й це ‒ зайві витрати.
* * *
Найбільша перевага поїздок автостопом – можливість безкоштовно доїхати до потрібного вам місця. Моя перша така мандрівка – з Бердичева до Вінниці. Якось зі столиці я приїхав до Бердичева, де свого автобуса так і не дочекався. Застопив машину, на якій доїхав до Вінниці.
* * *
Коли я сідаю у першу-ліпшу машину, то мій світ змінюється: університет, якісь домашні проблеми, переживання – це все лишається десь позаду. Є тільки я та дорога.
* * *
Подорожувати автостопом – це завжди вихід із зони комфорту. Можна починати з невеликих та знайомих відстаней. Наприклад, поїздка до бабусі в село, але вже автостопом. Головне, їй нічого про це не казати.
* * *
Якщо боїтеся подорожувати самі, то кличте когось із собою. Є спеціальні групи в соцмережах, де люди шукають попутника чи місце для ночівлі. Наприклад, каучсерфінг – всеукраїнська група. Я створив таку ж спільноту для лучан.
* * *
Водії, до яких ти сідаєш, бувають різними. Часто це люди, з якими легко та приємно вести розмову. Був у мене такий випадок: з Новоукраїнки, що за Луцьком, я застопив машину, аби доїхати до Ужгорода. Це було величезним везінням для мене. У дорозі допомагав водієві: годинку спав, а тоді розмовляв з ним, аби той не заснув. Не раз бувало, що мене годували чимось смачним у дорозі, або ж просто давали гроші для подальшої мандрівки.
* * *
Цієї весни у березні я організував поїздку для людей, які не були за кордоном, до Бреста (ні віза, ні закордонний паспорт не потрібні, головне ‒ мати 18 років). Уже їдучи назад, останній водій, який нас підібрав, не просто завіз нас до Луцька, а й порозвозив усіх додому.
* * *
Трапляються і мовчазні водії. Тоді відчуваєш себе якось некомфортно. Зупинивши машину, придивіться, чи не підозріла ця людина. Інколи бувають люди в нетверезому стані. До таких я не сідаю в машину, це моє правило. Просто продовжую чекати далі.
* * *
Корисна порада для дівчат: щоб убезпечити себе, сівши до машини, відразу у присутності водія повідомте комусь по телефону номер транспортного засобу. Знайти власника за номером машини – не проблема.
* * *
Подорожі автостопом планувати від А до Я не варто, бо майже завжди виходить інший маршрут. Це ‒ надзвичайно цікаво, інколи вдається побувати в якихось маленьких містечках чи селах, про існування яких раніше і не здогадувався. Одне з моїх відкритів – село Нижнє Селище, до якого мене із Хуста запросили переночувати знайомі. Там усього три тисячі населення, але активна молодь проводить там аж три мистецьких фестивалі на рік!
* * *
Вам не треба мати з собою багато грошей. Одна з моїх останніх найвдаліших поїздок відбулася на початку червня. Маючи в кишені тридцять гривень, я побував у восьми областях України, в шести обласних центрах – Ужгороді, Чернівцях, Хмельницькому, Тернополі, Івано-Франківську та Львові.
* * *
Не беріть з собою намет й спорядження, якщо їдете кудись на півдня. Мені вистачає телефону, зарядки до нього, фотоапарату (якщо хтось позичить), портативної зарядки. Для ночівлі треба взяти мінімум одягу.
* * *
На важливі офіційні події, на які потрібно прибути вчасно, вибирайте традиційний спосіб доїзду. Стопити – це не знати, коли і в якому стані ти прибудеш, бо ж інколи дорога добряче втомлює.
* * *
Без паніки. Аби подорожувати автостопом, треба мати витримку. З досвідом вчишся бути терплячим і спокійним.
* * *
Такі мандрівки як ковток свіжого повітря, вони надихають. Я люблю дізнаватися нові подробиці про місця, в яких буваю, малюю цікаві карти, складаю маршрути, фотографую.
Записала Анастасія ТУМІК
«Таблоїд Волині» вже писав про таланти цього непересічного студента, який створив свій власний варіант зодіаку. Однак сьогодні мова йтиме не про мистецтво малювати, а про мистецтво безкоштовно подорожувати. Отже, що треба знати, щоб стати мандрівником-автостопером?
Читайте також: ЛУЦЬКИЙ СТУДЕНТ СТВОРИВ ВЛАСНИЙ «ЗОДІАК»
* * *
Свої подорожі я починав приблизно два роки тому з поїздок автобусами. На це йшла чи не вся моя стипендія. Потім перейшов на більш економні види транспорту – потяги та електрички. Уже згодом я зрозумів, що й це ‒ зайві витрати.
* * *
Найбільша перевага поїздок автостопом – можливість безкоштовно доїхати до потрібного вам місця. Моя перша така мандрівка – з Бердичева до Вінниці. Якось зі столиці я приїхав до Бердичева, де свого автобуса так і не дочекався. Застопив машину, на якій доїхав до Вінниці.
* * *
Коли я сідаю у першу-ліпшу машину, то мій світ змінюється: університет, якісь домашні проблеми, переживання – це все лишається десь позаду. Є тільки я та дорога.
* * *
Подорожувати автостопом – це завжди вихід із зони комфорту. Можна починати з невеликих та знайомих відстаней. Наприклад, поїздка до бабусі в село, але вже автостопом. Головне, їй нічого про це не казати.
* * *
Якщо боїтеся подорожувати самі, то кличте когось із собою. Є спеціальні групи в соцмережах, де люди шукають попутника чи місце для ночівлі. Наприклад, каучсерфінг – всеукраїнська група. Я створив таку ж спільноту для лучан.
* * *
Водії, до яких ти сідаєш, бувають різними. Часто це люди, з якими легко та приємно вести розмову. Був у мене такий випадок: з Новоукраїнки, що за Луцьком, я застопив машину, аби доїхати до Ужгорода. Це було величезним везінням для мене. У дорозі допомагав водієві: годинку спав, а тоді розмовляв з ним, аби той не заснув. Не раз бувало, що мене годували чимось смачним у дорозі, або ж просто давали гроші для подальшої мандрівки.
* * *
Цієї весни у березні я організував поїздку для людей, які не були за кордоном, до Бреста (ні віза, ні закордонний паспорт не потрібні, головне ‒ мати 18 років). Уже їдучи назад, останній водій, який нас підібрав, не просто завіз нас до Луцька, а й порозвозив усіх додому.
* * *
Трапляються і мовчазні водії. Тоді відчуваєш себе якось некомфортно. Зупинивши машину, придивіться, чи не підозріла ця людина. Інколи бувають люди в нетверезому стані. До таких я не сідаю в машину, це моє правило. Просто продовжую чекати далі.
* * *
Корисна порада для дівчат: щоб убезпечити себе, сівши до машини, відразу у присутності водія повідомте комусь по телефону номер транспортного засобу. Знайти власника за номером машини – не проблема.
* * *
Подорожі автостопом планувати від А до Я не варто, бо майже завжди виходить інший маршрут. Це ‒ надзвичайно цікаво, інколи вдається побувати в якихось маленьких містечках чи селах, про існування яких раніше і не здогадувався. Одне з моїх відкритів – село Нижнє Селище, до якого мене із Хуста запросили переночувати знайомі. Там усього три тисячі населення, але активна молодь проводить там аж три мистецьких фестивалі на рік!
* * *
Вам не треба мати з собою багато грошей. Одна з моїх останніх найвдаліших поїздок відбулася на початку червня. Маючи в кишені тридцять гривень, я побував у восьми областях України, в шести обласних центрах – Ужгороді, Чернівцях, Хмельницькому, Тернополі, Івано-Франківську та Львові.
* * *
Не беріть з собою намет й спорядження, якщо їдете кудись на півдня. Мені вистачає телефону, зарядки до нього, фотоапарату (якщо хтось позичить), портативної зарядки. Для ночівлі треба взяти мінімум одягу.
* * *
На важливі офіційні події, на які потрібно прибути вчасно, вибирайте традиційний спосіб доїзду. Стопити – це не знати, коли і в якому стані ти прибудеш, бо ж інколи дорога добряче втомлює.
* * *
Без паніки. Аби подорожувати автостопом, треба мати витримку. З досвідом вчишся бути терплячим і спокійним.
* * *
Такі мандрівки як ковток свіжого повітря, вони надихають. Я люблю дізнаватися нові подробиці про місця, в яких буваю, малюю цікаві карти, складаю маршрути, фотографую.
Записала Анастасія ТУМІК