Як лучанин за 30 гривень побачив 8 областей

24 Липня 2015
Артур Альошин, якого у мережі також знають як Ґаутаму, – студент третього курсу Інституту економіки та менеджменту СНУ імені Лесі Українки. Йому вдається гармонійно поєднувати свої основні захоплення – туризм, дизайн та історію.


«Таблоїд Волині» вже писав про таланти цього непересічного студента, який створив свій власний варіант зодіаку. Однак сьогодні мова йтиме не про мистецтво малювати, а про мистецтво безкоштовно подорожувати. Отже, що треба знати, щоб стати мандрівником-автостопером?

Читайте також: ЛУЦЬКИЙ СТУДЕНТ СТВОРИВ ВЛАСНИЙ «ЗОДІАК»

* * *
Свої подорожі я починав приблизно два роки тому з поїздок автобусами. На це йшла чи не вся моя стипендія. Потім перейшов на більш економні види транспорту – потяги та електрички. Уже згодом я зрозумів, що й це ‒ зайві витрати.


* * *
Найбільша перевага поїздок автостопом – можливість безкоштовно доїхати до потрібного вам місця. Моя перша така мандрівка – з Бердичева до Вінниці. Якось зі столиці я приїхав до Бердичева, де свого автобуса так і не дочекався. Застопив машину, на якій доїхав до Вінниці.

* * *
Коли я сідаю у першу-ліпшу машину, то мій світ змінюється: університет, якісь домашні проблеми, переживання – це все лишається десь позаду. Є тільки я та дорога.


* * *
Подорожувати автостопом – це завжди вихід із зони комфорту. Можна починати з невеликих та знайомих відстаней. Наприклад, поїздка до бабусі в село, але вже автостопом. Головне, їй нічого про це не казати.

* * *
Якщо боїтеся подорожувати самі, то кличте когось із собою. Є спеціальні групи в соцмережах, де люди шукають попутника чи місце для ночівлі. Наприклад, каучсерфінг – всеукраїнська група. Я створив таку ж спільноту для лучан.


* * *
Водії, до яких ти сідаєш, бувають різними. Часто це люди, з якими легко та приємно вести розмову. Був у мене такий випадок: з Новоукраїнки, що за Луцьком, я застопив машину, аби доїхати до Ужгорода. Це було величезним везінням для мене. У дорозі допомагав водієві: годинку спав, а тоді розмовляв з ним, аби той не заснув. Не раз бувало, що мене годували чимось смачним у дорозі, або ж просто давали гроші для подальшої мандрівки.

* * *
Цієї весни у березні я організував поїздку для людей, які не були за кордоном, до Бреста (ні віза, ні закордонний паспорт не потрібні, головне ‒ мати 18 років). Уже їдучи назад, останній водій, який нас підібрав, не просто завіз нас до Луцька, а й порозвозив усіх додому.


* * *
Трапляються і мовчазні водії. Тоді відчуваєш себе якось некомфортно. Зупинивши машину, придивіться, чи не підозріла ця людина. Інколи бувають люди в нетверезому стані. До таких я не сідаю в машину, це моє правило. Просто продовжую чекати далі.

* * *
Корисна порада для дівчат: щоб убезпечити себе, сівши до машини, відразу у присутності водія повідомте комусь по телефону номер транспортного засобу. Знайти власника за номером машини – не проблема.

* * *
Подорожі автостопом планувати від А до Я не варто, бо майже завжди виходить інший маршрут. Це ‒ надзвичайно цікаво, інколи вдається побувати в якихось маленьких містечках чи селах, про існування яких раніше і не здогадувався. Одне з моїх відкритів – село Нижнє Селище, до якого мене із Хуста запросили переночувати знайомі. Там усього три тисячі населення, але активна молодь проводить там аж три мистецьких фестивалі на рік!

* * *
Вам не треба мати з собою багато грошей. Одна з моїх останніх найвдаліших поїздок відбулася на початку червня. Маючи в кишені тридцять гривень, я побував у восьми областях України, в шести обласних центрах – Ужгороді, Чернівцях, Хмельницькому, Тернополі, Івано-Франківську та Львові.

* * *
Не беріть з собою намет й спорядження, якщо їдете кудись на півдня. Мені вистачає телефону, зарядки до нього, фотоапарату (якщо хтось позичить), портативної зарядки. Для ночівлі треба взяти мінімум одягу.

* * *
На важливі офіційні події, на які потрібно прибути вчасно, вибирайте традиційний спосіб доїзду. Стопити – це не знати, коли і в якому стані ти прибудеш, бо ж інколи дорога добряче втомлює.


* * *
Без паніки. Аби подорожувати автостопом, треба мати витримку. З досвідом вчишся бути терплячим і спокійним.

* * *
Такі мандрівки як ковток свіжого повітря, вони надихають. Я люблю дізнаватися нові подробиці про місця, в яких буваю, малюю цікаві карти, складаю маршрути, фотографую.

Записала Анастасія ТУМІК
0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter