На третій день «бандерштатівських» гутірок завітав український письменник, автор кількох історичних романів Василь Шкляр.

Письменник розпочав свою гутіркову промову цитуванням уривку із нового роману про сучасну війну під назвою «Чорне сонце»: «Прийдуть з України верби і тополі. Е-гей, генерали, ідіть сюди, на войну, курва, на войну». Відкрив тонкощі письменницької професії, розповів подробиці написаних і ненаписаних романів й навів деякі історичні паралелі. «Таблоїд Волині» записав для вас найцікавіше.

* * *
У романі «Чорне сонце» оповідь ведеться від першої особи, хлопця із полку «Азов» з позивним «Художник». Той хлопчина, який у Кривому Розі після виходу «Чорного ворона» підійшов до мене і сказав: «Пане Василю, скажіть, де вмерти за Україну?». Передчуття війни витало у повітрі. Вже тоді, на зустріч з читачами, мій товариш виготовив плакат, на якому я зображений у вогні. Потім цього хлопчину я зустрів на Майдані, потім він пішов в «Азов». Мене часто запитували, чи писатиму я про цю драму, яка відбувається в нас на очах, сьогодні. Я казав, що не писатиму, бо таку історію треба писати з документів. Але трапилася така історія, що я не втримався і написав книгу «Чорне сонце».

[img data=wat]03_08_2015_1314428602/img_9593.jpg[/img]

* * *
З режимом Януковича усі найвищі пости у структурі посіли або москалі, або ренегати, перевертні. І зрозуміло було, що мирним шляхом вони не підуть.

Читайте також: ВЕДУЧІ БАНДЕРШТАТУ ПРОТИ ПЕРЕЇЗДУ ФЕСТУ ДО КИЄВА

* * *
Пригадується мені Майдан, який відбувся у 1919 році. Наприкінці серпня, коли Галицька армія взяла Київ, була величезна ейфорія, кияни вийшли зустрічати вояків з квітами. Всі думали, чи Симон Петлюра приїде на коні, чи на авто. Але в цей час, зліва прийшли денікінці і галичани отримали незрозумілий наказ обсадити Київ, але не стріляти в москалів, бо вони нібито стануть їх союзниками. Як тепер, так і тоді, наші зверхники мало дослухалися мудрих людей і почали вести з денікінцями перемовини… Під вечір, з вулиці Інститутської денікінці виступили на Хрещатик. Білі спустилися на Хрещатик з артилерією, роззброїли галичан, після чого почався крах української армії і нашої визвольної боротьби.

* * *
На тому місці, де Осип Станімір зупинив денікінців, під час сучасної революції виросла перша барикада – «Львівська брама».
Так саме небо подає нам знаки про наші помилки, які ми повторюємо впродовж сторіч. Але все показує на те, що «баста», цього разу буде інакше.

* * *
Після виходу «Чорного ворона» мене запитують: «Коли ви напишете такий самий роман про УПА?» Я ухилявся, казав, що такий роман має написати галичанин, людина цього мовного середовища. Я, звісно ж, багато займався цією темою, шукав якусь універсальну історію. Ходив я різними шляхами і прийшов на Тернопільщину. Там я знайшов історію, яка мені пече. Якщо дасть Бог, я цю книжку напишу. Робоча назва вже є – «Золотий перстень».

* * *
Коли я пишу історичний твір, часто не помічаю, що відбувається довкола. Дехто ображається, але пробачте, я живу в 19 столітті, коли пишу роман.

[img data=wat]03_08_2015_1314428602/img_9594.jpg[/img]

* * *
Поради молодим письменникам мало допомагають. Якщо є талант, він сам себе знайде, виборе. Для полегшення праці даю рецепт: вибери цікаву історію, яка хвилюватиме багатьох, опиши її так, як би ти розповідав її своєму товаришеві, не стримуй себе. Стримувати себе – недолік письменника, він не мусить зважати ні на що.

* * *
Коли галичани йшли на Київ, в центрі наші дядьки й тітки дивилися, хто це йде: чи австріяки, чи німці. Вже коли війська приблизилися, то вони побачили, що це наші і питали: «Куди хлопці йдете?» Ті відповідали: «На Львів» – «Ні, ви йдете на Київ!» – «Ми йдемо на Львів через Київ». Їх соборність була у них в крові.

* * *
Опитування показує, що українці зараз більше хочуть читати історичні романи, ніж про сучасність. Феноменальна спрага до історичного роману серед українських читачів пояснюється просто: ми не читали справжню історію, а читали історію написану загарбниками. Притомні українці хочуть знати правду.

* * *
Бувають в біографії письменника якісь дивні зиґзаґи. Кожен нормальний твір пишеться на якійсь життєвій основі. Те, що писав в одному романі від імені жінки, поясню так: письменницька інтуїція підказує більше ніж акушерський довідник.

[img data=wat]03_08_2015_1314428602/img_9596.jpg[/img]

* * *
Про соцреалізм мені важко говорити. Я в школі нічого не читав з тої програми. Я прочитав з книжки про теорію соцреалізму і вмів гарно говорити про це на уроці. Любив читати Григіра Тютюнника, твори Валерія Шевчука.

* * *
Недавно, великою несподіванкою стало для мене, що німці для перекладу взяли мій роман «Тінь сови», який я записав ще в радянські часи.

Читайте також: ЧОМУ ОЛЕСЬ САНІН ЗАПЛАКАВ НА БАНДЕРШТАТІ

* * *
Щодо аналогії Холодного Яру і УПА: це дві ланки однієї української боротьби. Холодний Яр став символом боротьби.

* * *
Я не маю особливого пієтету до Махна. Махно ніколи не був українським націоналістом, мав російсько-українське середовище.

* * *
Беручись за перо змолоду, я думав, що буду писати цікаві історії українською мовою. В цьому я фанатичний і на боці Лесі Українки, яка казала, що мову свою треба боронити дужче, як свою територію. Певною мірою моя мрія збулася, я маю дуже багато читачів. Я збрехав би вам, якби сказав щось інше, окрім того, що я дуже щасливий в ці моменти, бо це доказ, що моя праця не марна.

[img data=wat]03_08_2015_1314428602/img_9603.jpg[/img]

* * *
Наш край просякнутий добротою й терплячістю до свого найбільшого ворога – Росії.

* * *
Питання екранізації роману «Чорний ворон» є найболючішим для мене запитанням. Було багато обіцяно від Ющенка й інших олігархів, але все захлиналося. Зараз йдуть перемовини з багатими людьми, але все це важко, бо немає зараз жодного олігарха, який би мислив українською мовою.

* * *
Найтяжче писати історичні романи. Багато часу займає входження в епоху. Ти мусиш відчути її на запах, на смак, на зуб. Коли я писав про Марусю, мені потрібно було знати, чи носила вона труси чи ні. Це, вибачте, так грубо, але так є. Ти мусиш плавати в тому часі, як риба у воді. Недаром «Чорний ворон» писався 11 років, «Маруся» – майже 6.

[img data=wat]03_08_2015_1314428602/img_9600.jpg[/img]

* * *
Політики в мистецтві й митці в політиці – це нецікава для мене тема. Політика вбиває митців. Ніби Верховна Рада духовно каструє людей. Не хотів би чіпати персоналій.

* * *
Є чимало розчарувань. Але найбільший здобуток Революції Гідності, що українці подолали страх на генному рівні. Мене довго запитували, коли з’являться такі герої, як Чорний Ворон. Ці гени довго витоптували, винищували. Але зараз підростає нове покоління. Гарно сказав Євген Маланюк: «Крути – уродини нового типу української людини». Це саме відбулося і на Майдані на наших очах.

* * *
Сама виборча система для нашого суспільства недосконала. Коли один голос Гузара і тьоті Моті важить однаково. Я більше вірю у тих, може, 5-8%, ніж у так званий народ. Я думаю, що з такою сірою масою ще матимемо клопіт. Але в нас є ідея, яка переможе, і тоді все буде добре.

* * *
Бажаю, щоб на наступному «Бандерштаті» ми з вами відсвяткували перемогу над комуно-фашистською Росією.

Записав Василь БІДУН
Фото Людмили ЯВОРСЬКОЇ