37-річний Сергій Галюк з Бортяхівки Рожищенського району з родиною стали героями популярного ток-шоу «Говорить Україна».

Але поворот сюжету передачі просто «вбив» чоловіка, пише Район.Рожище.

Сергій після смерті три роки тому молодої дружини сам доглядає двох дітей. Дітей особливих, медичні висновки з їхніми діагнозами неможливо читати спокійно. Скільки об’їздили лікарів, медичних закладів! Марно. Діти підростали – і розширювався список захворювань.

У кінці 2017 року одинадцятирічному Назарові, якого важка інвалідність посадила у візок, відповідно до заключення лікувально-консультативної комісії рекомендовано дитячий будинок-інтернат ІV профілю, хоча ще у березні 2015 року хлопчик навчався в Рожищенському навчально-реабілітаційному центрі.

У травні цього року заходи соціально-медичної реабілітації рекомендовано і семирічній Каті, яка раніше навчалася у Ківерцівському центрі розвитку дитини «Сонечко», а згодом в навчально-реабілітаційному центрі у Рожищі.

Діти Сергія Галюка потребували постійного стороннього догляду, до того ще й спеціалізованого. Звичайно, що рекомендовані заходи соціально-медичної реабілітації забезпечити батькові в домашніх умовах у маленькому селі було неможливо. Тому Сергій Віталійович в кінці минулого року звернувся за допомогою в Рожищенський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Просив посприяти влаштувати хоча б одну дитину у спеціалізований заклад, аби їй там надали кваліфіковану допомогу. Сказати про те, що зробити в нашій державі це непросто, то це не сказати нічого.

«Процедура влаштування дітей з інвалідністю у будинки-інтернати є доволі складною і в часі довготривалою, - розповідає директор РЦСССДМ Олег Шварцкоп, який особисто займався пошуком потрібних закладів і наявних у них місць. – Після того, як батько звернувся до центру, розпочали збір документів на Назара. А це – стос довідок з різних інстанцій, медичних висновків.

Бачив і розумів: у дітей Галюків дуже серйозні діагнози, батько Сергій і бабуся Антоніна Павлівна, яка допомагала синові доглядати дітей, виснажилися і фізично, і морально. Однозначно, їм потрібна допомога. Перепоною на шляху швидкого влаштування дитини в інтернат стала відсутність такого закладу на території Волинської області. Якби був, ситуація була б вирішена.

До того ж, у зв’язку з тим, що Міністерство соціальної політики акцентує на тому, що діти з особливими потребами, діти-сироти мають проживати в сім’ях, багато інтернатів в Україні закрили, реорганізували, перепрофілювали у реабілітаційні центри. Я теж за сімейне виховання, але в таких складних випадках, як у Галюків, для дітей з важкою інвалідністю повинні працювати спеціалізовані заклади.

Я звернувся за консультацією і допомогою в департамент соціального захисту населення облдержадміністрації, який видає путівку на влаштування дитини з інвалідністю до будинку-інтернату. Сказали: шукайте заклад. Особисто телефонував у шість інтернатів в п’яти областях, спілкувався з керівниками, пояснював ситуацію. Всі ставилися з розумінням, хоча й жалілися на відсутність вільних місць. Потрібне було погодження між департаментами двох областей. Над цим і працювали».

У хід цієї історії три тижні тому втрутилися журналісти популярного ток-шоу «Говорить Україна». Добре, що хоча б з позитивним закінченням, але з неабиякими нервовими потрясіннями, розчаруваннями в людях для героїв історії.

За подробицями з перших уст їдемо разом з Олегом Шварцкопом у Бортяхівку. Нас зустрічає Сергій. Почувши, що я – журналіст, подивився на мене з недовірою та пересторогою. Розумію його уже за хвилину, коли Сергій емоційно, не приховуючи гніву, розповідає про передачу. Виявляється, основний акцент шоу: батько не справляється, не створює належного догляду, знущається з дітей, зловживає спиртним. Такий поворот сюжету передачі просто «вбив» Сергія.

«Ведучий не дав мені й слова сказати. Про те, що я працював, доглядав дітей, мав терпіння, скільки я виїздив з дітьми по лікарях у Луцьк, Київ. Про те, що я сам звернувся до центру соціальних служб, коли отримав висновки про необхідність соціально-медичної реабілітації для дітей. У мене дітей не забирали соціальні служби. Я сам звернувся за допомогою».

Бабуся Антоніна Павлівна, не стримуючи сліз, долучається до розмови: «Якби хтось із присутніх в студії пожив хоч тиждень в нашому пеклі. Наші дітки не говорять, не чують, не можуть себе обслуговувати».

Допитуюсь: «Хто ж запросив тележурналістів?».

Антоніна Павлівна тепер уже сумнівається, чи вчинила правильно, але за порадою невістки звернулась до телевізійників.

«Знаєте, після останніх візитів до лікарів у мене опустилися руки. Зрозуміли, Назара уже не витягнемо. Але ж Катруся, вона ще маленька, до трьох років було ніби все добре. Потім - діагноз за діагнозом. Діагностували ще й глухоту, у Києві поставили у вушка шини. Якби ж вона чула, їй було б набагато краще, ніби й розуміє, коли говориш до неї, але нічого сказати не може. Потрібен слуховий апарат. Але невролог не радить його носити через нестабільний психологічний стан дитини.

Не можна її покласти в лікарню, не підлягає перебуванню в стаціонарі. А коли з допомогою МРТ у Каті виявили численні кісти у мозку, ще й сказали, що з ними нічого не можна зробити, я взагалі втратила надію. Сама здоров’я не маю, потрапила в лікарню. Сергієві самому з двома такими важкими дітьми дуже складно.

Невістка знайшла в Інтернеті «Говорить Україна», заповнила заявку. Згодом до мене передзвонили, сказали, що хочуть допомогти. Я відразу попередила, що моя єдина мета – полікувати дітей, щоб полегшити їм життя. Пообіцяли влаштувати дітей в реабілітаційний центр у Києві на місяць», - розповідає Антоніна Павлівна.

Та не так усе сталося, благання про допомогу перетворилося на суспільний осуд дій чи бездіянь родини, соціальних служб, місцевої влади. Бідкається тепер жінка, що виставили її на всю Україну «неадекватною бабусею»: «Я все життя дояркою пропрацювала. З чоловіком-небіжчиком копійку до копійки складала, щоб допомогти внукам. Гляділи, леліяли…».

Той день, коли у Бортяхівку приїхали телевізійники, Галюки згадують з болем у серці. Почувши, як працюють журналісти ток-шоу в пошуках провокативних моментів, була, м’яко кажучи, подивована. Судіть самі.

Журналістка просить Сергія Галюка показати, як він годує дітей. Спочатку батько береться за Назара, Катруся заважає, вибиває з рук тарілку. Щоб ви розуміли, у дівчинки гіперактивність, нестійка емоційно-вольова сфера, потребує постійного контролю. Сергій прагне втихомирити доньку, а журналіст все спонукає: «годуй, роби те…».

На емоціях, батько, боячись, що Катя вибіжить на вулицю, поки він займається з Назаром, прив’язує її мотузкою, щоб була на очах. Скажете: «Жах!» Так і сказали 50 людей в студії «Говорить Україна», гуртом зображуючи на камеру гнів, осуд, злість. Недаремно ж отримали, за словами співрозмовників, по 500 гривень. Знаєте, лякає одне, що ніхто не поспівчував батькові-одинаку, не пожалів, не підтримав. Натомість, ведучий шоу пригрозив Сергієві Галюку посадити його за грати.

Повернусь до журналістки у будинку Галюків, яка, провокуючи батька, усі дії знімала ні, не на камеру, а приховано телефоном. Це відео показала у цей день директору Центру СССДМ Олегу Шварцкопу, запитуючи його думки про моральний стан дітей у цій ситуації.

«Тут треба говорити про моральний стан батька і бабусі, - коментує Олег Юрійович, - як їм вистачає сил, здоров’я, часу, терпіння доглядати стільки років цих дітей?! Журналісти звинувачували Сергія, що він не справляється, випиває. Так, нюанси зі спиртним є (ред. – цього не заперечує і Сергій Галюк, мотивуючи, що працює важко, втомлюється, алкоголь допомагає морально переживати проблеми), але батько здійснює потрібний догляд, забезпечує дітей необхідним. Тому наше завдання: зберегти сім’ю, щоб Сергій залишався батьком дітям, а також влаштувати дітей в спеціалізований заклад для отримання ними соціально-медичної реабілітації відповідно до їх потреб».

Готуючись до зйомок передачі журналісти переписувались СМС-ками з кількома бортяхівцями, роздаючи завдання, щоб ті пішли до Галюків і підловили на телефон ті чи інші неприємні ситуації. Методи створення шоу вражають.

Антоніна Павлівна пригадала, як уже виїжджали на Київ і сіли в автобус, журналістка згадала, що забула щось в хаті. Вже на передачі Галюки побачили, що ходила вона сфотографувати старий, не зовсім чистий, матрац.

У Києві Галюкам зняли квартиру, дали гроші на проживання. Боляче вони пережили зйомки. Але на камеру, як говорить Сергій, ведучий сказав, що уже домовлено про влаштування дітей у спеціалізований заклад.

«На наступний день після зйомок передачі, - продовжує розмову Олег Шварцкоп, - у райдержадміністрацію зателефонувала журналістка ток-шоу «Говорить Україна» і запитує, куди подіти дітей, в які заклади ви зверталися. Надали їй перелік закладів».

Зі слів Сергія Галюка дізнаємося, як розвивалися події далі:

«У чотири години мені зателефонували і сказали збиратися. Куди їдемо не повідомили, не запитали, які у мене є документи, чи є гроші. Завезли нас з дітьми у Залучанський інтернат в Івано-Франківській області, кинули, як собаку з щенятами, і сказали, що їдуть на Волинь збирати необхідні документи. Я дуже вдячний працівникам цього закладу, що вони не залишили нас на вулиці і прихистили на тиждень без документів (були лише на Назара), і без путівки. Дітей годували, мене підтримували. На другий день приїхав заступник директора департаменту Івано-Франківської ОДА, поспілкувався зі мною і дав згоду на поселення дітей після надходження відповідних документів».

Олег Шварцкоп додає:

«Після того, як журналісти завезли Сергія з дітьми в інтернат, під контроль ситуацію взяли департаменти соціального захисту населення обох областей, Рожищенська райдержадміністрація. Спільними зусиллями пакет документів було зібрано, спочатку відправили в електронному варіанті, а потім надіслали оригінали. Журналісти, по суті, заварили кашу, а розсьорбувати довелося нам».

Довідково: Залучанський дитячий будинок-інтернат – це заклад для дітей та молоді з особливими потребами – обмеженими розумовими та фізичними можливостями.

«Заклад мені сподобався, хороші умови, добрий колектив, - розповідає Сергій. - Тут надається і медична допомога, і є заходи з реабілітації, басейн. Зручно добиратися. Я кожен день туди телефоную, можна відвідувати дітей, забирати на якийсь час додому. Я від дітей не відмовляюся. Я для них хочу зробити все, що від мене залежить».

Деякі експерти на передачі висловлювалися взагалі за позбавлення Сергія батьківських прав. З цього приводу звертаємось за коментарем до начальника служби у справах дітей РДА Жанни Дубчук.

«Ніяких претензій і скарг ні від сільської ради, ні від фельдшера, ні від центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про те, що батько – Сергій Галюк не здійснює належного догляду за дітьми у службу у справах дітей не надходило. Він старався, доглядав, йому допомагали мама і сестра. Коли ж бабуся дітей потрапила в лікарню, чоловік опинився в складній ситуації, адже діти потребують постійного догляду і контролю. У відчаї він звернувся за підтримкою до ЦСССДМ, пішов на співпрацю, не залишив дітей, а все робив, щоб допомогти дітям отримати реабілітацію у спеціалізованих закладах. Тим більше, що це рекомендовано висновками лікарської комісії.

Я відвідувала сім’ю Галюків у Бортяхівці, там хороші умови, чисто, прибрано, їсти наварено. Треба відзначити і роботу батька щодо регулярного медичного обстеження дітей. Це не є непутящий батько, навпаки, він переживає за дітей і тому звернувся за допомогою, підстав позбавляти його батьківських прав немає», - зазначила Жанна Дубчук.

На завершення нашої розмови з Сергієм, він знову говорить мені про наболіле, про те, як несправедливо вчинили з ним журналісти: «Вони того не зняли, що я обробляю 2 га землі, тримаю у господарстві кобилу, свині, птицю… Хочу піти на роботу столярем. Адже мені потрібні гроші, щоб допомогти своїм дітям. Обманули, що влаштують дітей в інтернат, натомість завезли і кинули…».

Я слухаю Сергія і уже не вірю в об’єктивність жодного ток-шоу, в яких журналісти навчають, моралізують, використовуючи у роботі не зовсім моральні методи.

Наталія Яковлева, редактор газети «Наш край»

Предрук лише з дозволу автора!