Після смерті Скрябіна багато хто заговорив про те, що наша публіка не вміє цінувати артистів за життя. Це ж стосується і волинських виконавців.

Народний артист України Валерій Маренич збирав тисячні зали на території всього колишнього Радянського Союзу, а зараз найчастіше його можна зустріти десь на центральних вулицях обласного центру з велосипедом у руках та рюкзаком за плечима, пише Волинська газета.

1 січня 2016-го артисту виповнилося  70. Тому слово – Валерієві Мареничу. 

...«Не пишіть, що Мареничу 70. Напишіть: Мареничу дали Героя України! А хто поведеться, подзвонить розпитати, кажіть: розвели…».

...«Я народився у такому мікрорайоні Кривого Рогу, де були зібрані переселенці з усього Союзу. Чехи, поляки, німці, грузини… Мудрі. Сильні. Заробітчани. Бандити. Злодії. Які хочеш… Луцьк – то піщинка. Там 200 кілометрів можна шурувати – і то все Кривий Ріг». 

...«У нас була не попса. У нас були шлягери… Концерт коштував тоді 6 рублів 50 копійок. Уявіть: «дом культури», скажімо, в Норильську – і 12 вечорів поспіль люди йдуть на концерти. Одні виходять, інші приходять на наступний…  Навіть тоді ми багато намагалися що зрозуміти. Література потрапляла на очі, газети. Скажімо, в Казахстані після концерту до нас підійшла жінка. Гарна, розумна, із Західної України – і вже невиїзна там. «На вечное поселение» її туди відправили».

...«Комуніст Борис Олійник казав: «Холуями їдете з України». А як інакше назвати таких українців, як не холуї? Я був в Америці, Канаді… Ви не знаєте, скільки мільйонів там голодних і босих. Америка? Це тільки сценарій! Колись закидали, що Мареничі в Канаду виїхати збиралися. Я так скажу: це аргументи ворога!».

...«Волинь з’їдає талановитих. Хто такий Богачук? Хто такий Пашкевич (людина три хори створила – чернігівський, черкаський і волинський)? А хто такий Маренич?..  Мене часто питають: «Чому вас не можна зустріти на концертах?». Кажу: тому що ворог не любить мої твори. А значить – ненавидить цю волинську землю».

[img data=def]30_03_2016_343386836/snymok.png[/img]

...«Йде підготовка до соціального вибуху, до повноцінної громадянської війни. Та ви прочитайте «Гайдамаки» Тараса Шевченка! У мене є такий маленький портативний кобзарик, я завжди його возив із собою по всьому Союзу. Але це треба робити так: почитав, а через десять літ почитай знову!..  Чи Єсеніна. Чи Висоцького. Заспівав: «Я кручу напропалую (мене розбомбили по Союзу за нього тоді) с самой ветренной  из женщин. Я давно искал такую и не больше и не меньше», а після концерту два прийшло оболтуса з КГБ: «Где этот хрен Маренич?».

...«Брехня – це теж зіграти роль. Але сьогоднішні політики – це не актори. Жорсткіше треба думати: це закамуфльовані хамелеони. Багато патріотів своїх кишень не бачать. Це ж 26 літ так тягнеться. От бачили розграбовані дачі Пшонки та інших? Це ж не «рускіє» прийшли і не «поляк».

...«Якщо Міністерство культури ігнорує Маренича, то хай собі. Колись давно мені пропонували бути міністром культури. Я зовсім іншої закваски. Я – актор. Люблю спілкування з такими ж людьми. А чинуші – це пристосуванці. У нас море народу з периферії попало в Київ. Деякі навіть міністрами поставали… Але це – не моє». 

«Усі знають Ліну Костенко… А чого не розповісти, хто така Ніна Горик (волинська поетеса, – авт.)? У нас же кажуть так: «Твоя любов ходить біля тебе, а ти шукаєш через п’яте село». Так само і в моїй історії. Я все не викладаю, але моє життя змінилося на 180 градусів. «Ручка шаловлівая»… Усе можна говорити: депресія, нема концертів, хтось наплював тобі в душу. Народ наш чутливий. До сліз та істерики довго не треба. Але треба писати, творити, радіти життю. Зима вона теж – красива. Болото теж – красиве!». 

^{*Валерій Петрович Маренич. Народився 1 січня 1946 р. у Кривому Розі на Дніпропетровщині. З 70-х років проживає на Волині. За конфлікти з Мінкультом УРСР, появу в репертуарі повстанських пісень «Тріо Мареничі» заборонили виступати будь-де за межами Волинської області. Сьогодні голос Маренича вживу можна почути рідко. Він – чужий для філармонії та чиновників від культури, але досі свій для багатьох. Досі співає. У 2014-му ВОТРК підготувала і видала диск Валерія Маренича «Без тебе»: 21 композиція, записана на «живих» концертах та відеокліпи власного виробництва.}