Лави депутатів Волинської облради поповнить весільний музикант
19 Липня 2016
Кандидат від «Українського Об’єднання Патріотів – УКРОПу» на посаду Луцького міського голови Олександр Товстенюк заявив, що змінювати місто почне масштабно, розповів що робить ранками, яке улюблене місце у Луцьку та навіщо вчить сина української мови.
Для інтер'ю Товстенюк обрав затишну місцину у дворі одного з корпусів СНУ, що поряд з бізнес-центром «Директорія». Саме там зараз і робота, і виборчий штаб. Хоча часу обмаль, бо перегони у розпалі, але під час розмови нікуди не поспішаємо. Для рубрики «Прогулянка з кандидатом» з Олександром Товстенюком спілкувалась Наталка Пахайчук для «Район.Луцьк». «Таблоїд Волині» вибрав для ниших читачів найцікавіше.
***
На мою думку, у всіх сферах життя міста потрібно міняти все. Я не скажу, що щось особливо розвивалося, як мінімум, могло розвиватись значно більше. І почнемо міняти у всіх сферах: дошкільні навчальні заклади, школи, поліклініки, житлово-комунальне господарство значно потребує серйозних змін. Будемо допомагати, як робимо зараз фондом: об’єднуємо власників багатоповерхових будинків, бо за ними перспектива і за ними взагалі майбутнє розвитку міста. Тобто у всіх сферах, і в соціальній теж.
Дуже важлива тема реабілітації учасників АТО, наша міська влада сьогодні абсолютно на це уваги не звертає. В нас достатньо сильна кафедра психології в СНУ, ми з ними працюємо, вони додатково готують спеціалістів, я думаю, що якщо їх правильно заохотити, мотивувати, то з цим не буде проблем. Можна залучати фахівців і з інших міст, професіоналів, які б проводили семінари, курси, практикували, показували, якщо це буде їм необхідно.
[img data=def]21_10_2015_705325177/3_mg_2357.jpg[/img]
На сьогодні в нас (Фонду «Новий Луцьк» – авт.) є чітка домовленість з Федерацією легкої атлетики України на календарний план змагань на 2016 рік. В нас передбачається чотири національних чемпіонати, один європейський і один великий тренувальний збір. Змагання такого рівня – це приїзд до тисячі учасників, з ними є тренери, супроводжуючі (друзі, батьки). Їм усім треба десь харчуватися і десь зупинятися.То є прибуток для готельного бізнесу, бо всі – готелі, готельчики, хостели, що є в Луцьку, матимуть можливість отримати клієнтів.
***
Насправді ми хочемо змінити трішки формат роботи міської ради. Міський голова, заступники міського голови мають працювати трошки ширше. Мені особисто дуже подобається приклад Гройсмана, він же був наймолодшим, здається, мером обласного центру в Україні. Він їздив за кордон, переймав досвід, працював з інвесторами, з різними інституціями, і залучав інвестиції. От що треба робити. Інвестиції під гарантією міського голови і міської ради – їх залучити набагато простіше, тому що міська рада і міський голова – це можуть бути серйозні гарантійні інститути. Тому буде набагато простіше залучити інвесторів до тої ж реконструкції крупного готельного бізнесу, той же «Лучеськ» закінчити, чи «Світязь» давним-давно треба реконструювати. І можливості такі є. Хоча б зробити три зірки, але сучасний європейський готель, який би просто виглядав пристойно, щоб не соромно туди поселити делегацію.
***
Я живу на проспекті Волі, навпроти 4-ї школи, улюблене місце – це мій балкон. Люблю стадіон СНУ, мені подобається бігати зранку, отримую масу позитивних емоцій.
[img data=def]21_10_2015_705325177/8_mg_2364.jpg[/img]
Під час пробіжок мене вже впізнають, доганяють, щось хочуть мені розказати, чи щось попросити. Трошки є незручності, насправді. Я ж інтроверт – дуже ціную стосунки людські, дружбу, але в мене небагато близьких людей, друзів, і я особливо нікого близько до себе не пускаю.
***
Що мене особливо дратує, то це Старий Ринок. Це просто хаос, сміттєзвалище одне велике, антисанітарія. Дратує і те, що всі ходять «по нужді» до парку, тому що на базарі немає нормальних туалетів. Це просто більмо на обличчі Луцька. А все решту – скажу, що нічого не радує, ні район ЛПЗ, ні 40-й квартал. Та місто вцілому дуже пригнічене. Тому я хочу, щоб весь Луцьк змінився, а не один район чи вулиця, на якій я виріс, чи живу зараз, і в сусідньому скверику будуть стригти траву кожен день. Я не хочу такого, мені це не подобається. Наведу приклад як у 2003 році купив завод, де працювала майже сотня людей. Це був просто жах, а не завод. Побут, антисанітарія, побутові приміщення, туалети. Ми почали працювати і почали вкладати ресурси в ремонти. І почали з туалетів для робітників, потім облаштували побутові приміщення, потім ми їм збудували гарну їдальню і купили мікрохвильову піч, ще коли ні в кого вдома їх не було. Останній кабінет, де робили ремонт – голові правління. Це – «ПРаТ-Металіст» на вулиці Боженка на території заводу ЛПЗ. Це досить серйозне виробництво металоконструкцій, на рівні Західної України в нас конкуренти Житомирський завод металоконструкцій і Червоноградський.
***
Філантропство та меценатство є дуже важливим для міста. Насправді, «с миру по нитки – бедному-рубашка». Тільки наш фонд витратив колосальні кошти: 2013 рік – майже 40 мільйонів, 2014 –38,5 мільйона, цього рокувже 60-62 мільйони, на наступний рік ми обговорюємо 100 мільйонів гривень для Луцька. Але Ігор Петрович має конкретний план розширюватись і ми будемо після виборів перейменовувати Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» на «Тільки разом». Фонд з такою ж назвою працює в Одесі. А якби кожен в міру своєї можливості якимось чином зміг дати пару гривень на те, щоб щось біля себе поміняти, це була б дуже потужна і рушійна сила.
***
Я вважаю, що вуличні, квартальні, будинкові комітети об’єднають людей і вони зможуть разом зробити толоку якусь, поприбирати, поремонтувати, «скинутись» на благоустрій для себе самих, щоб вони бачили, що це є дієва річ. Бо якщо є 100 чи 1000 гривень, що одна людина з тим зробить? Нічого. А коли є 50, 70, 100 людей, які скинулись по 200-400 грн, це вже і з суми цієї можна зробити дуже багато. Як це зробити? Фонд розкаже через офіс розвитку кварталу. Але найперше, треба, щоб в головах людей щось помінялося, по-перше, щоб вони хотіли це робити, по-друге, щоб цінувати навчилися, щоб дітей вчили своїх цінувати. Тому що в нас є не один прецедент – стоїть майданчик, той же стріт-воркаут майданчик, чи дворовий майданчик і просто його ламають. Але такого не має бути.
***
Ми організовуємо зараз «Центр молодіжного дозвілля», де будемо об’єднувати молодіжні організації і будемо проводити таке ідеологічне патріотичне виховання. Гуманітарна, моральна сфера, просто навіть, виховання в дуже багатьох випадках відсутня. В нас так раніше не було – ми, якщо ішли в магазин і бачили, що бабуся чи дідусь виходять з тяжкою торбою, всі зразу допомагали занести. Це була норма.
***
Мого сина звати Віктор, йому 15 з половиною років. Вчиться в 10 класі в 21 школі, дуже люблю його. Я розлучений, він живе з мамою, моєю колишньою дружиною, тому я вважаю, що йому винен багато через це. Часу в мене не так багато, я намагаюсь спілкуватись кожен день по телефону, проводити час у суботу-неділю, але в нас дуже хороші стосунки, ми дружим.
[img data=def]21_10_2015_705325177/14_mg_2378.jpg[/img]
Спортом займається з примусу. В нього тренер, який за це відповідає. Він 3-4 рази в тиждень тренується, займається додатково англійською, німецькою, українською. Мене часто питають: «А навіщо тобі репетитор з української мови?» «А з англійської нащо?» «Ну, щоб знати» «Ну, так і українську треба знати».Він мені пише смски, ми переписуємося, я вичитую на граматику, на пунктуацію. Зате українська у нього бездоганна. Вільно розмовляє українською насправді невелика кількість україномовних. Талановитий хлопчик, добре вчиться. Надіюсь, що все у нього попереду, і хочеться, щоб він чогось досягнув в житті. Більше, ніж я, хотілось би. До речі, зараз його вибрали на шкільне самоврядування міста з-поміж учнів 9-11 класів, усіх шкіл, а це десь з 700 людей. Тоді він ще подавав свою кандидатуру на голову шкільного самоврядування, але не його вибрали, а дівчинку, яка була минулого року, і він зараз голова якогось комітету, до речі, по спорту. Віктор хотів подивитися, чи в нього вийде, тому тримав це у таємниці. Ось тільки на тому тижні сказав.
***
З виборчою кампанією побільшало роботи, довелося взяти собі водія, хоча раніше тільким сам машину водив. А ще побоююся провокацій, то й охоронця взяв. Відчутний дуже адмінресурс, але подробиць розказувати не буду, після виборів хіба що. І сподіваюся, що виграю вибори у першому турі.
Для інтер'ю Товстенюк обрав затишну місцину у дворі одного з корпусів СНУ, що поряд з бізнес-центром «Директорія». Саме там зараз і робота, і виборчий штаб. Хоча часу обмаль, бо перегони у розпалі, але під час розмови нікуди не поспішаємо. Для рубрики «Прогулянка з кандидатом» з Олександром Товстенюком спілкувалась Наталка Пахайчук для «Район.Луцьк». «Таблоїд Волині» вибрав для ниших читачів найцікавіше.
***
На мою думку, у всіх сферах життя міста потрібно міняти все. Я не скажу, що щось особливо розвивалося, як мінімум, могло розвиватись значно більше. І почнемо міняти у всіх сферах: дошкільні навчальні заклади, школи, поліклініки, житлово-комунальне господарство значно потребує серйозних змін. Будемо допомагати, як робимо зараз фондом: об’єднуємо власників багатоповерхових будинків, бо за ними перспектива і за ними взагалі майбутнє розвитку міста. Тобто у всіх сферах, і в соціальній теж.
Дуже важлива тема реабілітації учасників АТО, наша міська влада сьогодні абсолютно на це уваги не звертає. В нас достатньо сильна кафедра психології в СНУ, ми з ними працюємо, вони додатково готують спеціалістів, я думаю, що якщо їх правильно заохотити, мотивувати, то з цим не буде проблем. Можна залучати фахівців і з інших міст, професіоналів, які б проводили семінари, курси, практикували, показували, якщо це буде їм необхідно.
[img data=def]21_10_2015_705325177/3_mg_2357.jpg[/img]
На сьогодні в нас (Фонду «Новий Луцьк» – авт.) є чітка домовленість з Федерацією легкої атлетики України на календарний план змагань на 2016 рік. В нас передбачається чотири національних чемпіонати, один європейський і один великий тренувальний збір. Змагання такого рівня – це приїзд до тисячі учасників, з ними є тренери, супроводжуючі (друзі, батьки). Їм усім треба десь харчуватися і десь зупинятися.То є прибуток для готельного бізнесу, бо всі – готелі, готельчики, хостели, що є в Луцьку, матимуть можливість отримати клієнтів.
***
Насправді ми хочемо змінити трішки формат роботи міської ради. Міський голова, заступники міського голови мають працювати трошки ширше. Мені особисто дуже подобається приклад Гройсмана, він же був наймолодшим, здається, мером обласного центру в Україні. Він їздив за кордон, переймав досвід, працював з інвесторами, з різними інституціями, і залучав інвестиції. От що треба робити. Інвестиції під гарантією міського голови і міської ради – їх залучити набагато простіше, тому що міська рада і міський голова – це можуть бути серйозні гарантійні інститути. Тому буде набагато простіше залучити інвесторів до тої ж реконструкції крупного готельного бізнесу, той же «Лучеськ» закінчити, чи «Світязь» давним-давно треба реконструювати. І можливості такі є. Хоча б зробити три зірки, але сучасний європейський готель, який би просто виглядав пристойно, щоб не соромно туди поселити делегацію.
***
Я живу на проспекті Волі, навпроти 4-ї школи, улюблене місце – це мій балкон. Люблю стадіон СНУ, мені подобається бігати зранку, отримую масу позитивних емоцій.
[img data=def]21_10_2015_705325177/8_mg_2364.jpg[/img]
Під час пробіжок мене вже впізнають, доганяють, щось хочуть мені розказати, чи щось попросити. Трошки є незручності, насправді. Я ж інтроверт – дуже ціную стосунки людські, дружбу, але в мене небагато близьких людей, друзів, і я особливо нікого близько до себе не пускаю.
***
Що мене особливо дратує, то це Старий Ринок. Це просто хаос, сміттєзвалище одне велике, антисанітарія. Дратує і те, що всі ходять «по нужді» до парку, тому що на базарі немає нормальних туалетів. Це просто більмо на обличчі Луцька. А все решту – скажу, що нічого не радує, ні район ЛПЗ, ні 40-й квартал. Та місто вцілому дуже пригнічене. Тому я хочу, щоб весь Луцьк змінився, а не один район чи вулиця, на якій я виріс, чи живу зараз, і в сусідньому скверику будуть стригти траву кожен день. Я не хочу такого, мені це не подобається. Наведу приклад як у 2003 році купив завод, де працювала майже сотня людей. Це був просто жах, а не завод. Побут, антисанітарія, побутові приміщення, туалети. Ми почали працювати і почали вкладати ресурси в ремонти. І почали з туалетів для робітників, потім облаштували побутові приміщення, потім ми їм збудували гарну їдальню і купили мікрохвильову піч, ще коли ні в кого вдома їх не було. Останній кабінет, де робили ремонт – голові правління. Це – «ПРаТ-Металіст» на вулиці Боженка на території заводу ЛПЗ. Це досить серйозне виробництво металоконструкцій, на рівні Західної України в нас конкуренти Житомирський завод металоконструкцій і Червоноградський.
***
Філантропство та меценатство є дуже важливим для міста. Насправді, «с миру по нитки – бедному-рубашка». Тільки наш фонд витратив колосальні кошти: 2013 рік – майже 40 мільйонів, 2014 –38,5 мільйона, цього рокувже 60-62 мільйони, на наступний рік ми обговорюємо 100 мільйонів гривень для Луцька. Але Ігор Петрович має конкретний план розширюватись і ми будемо після виборів перейменовувати Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» на «Тільки разом». Фонд з такою ж назвою працює в Одесі. А якби кожен в міру своєї можливості якимось чином зміг дати пару гривень на те, щоб щось біля себе поміняти, це була б дуже потужна і рушійна сила.
***
Я вважаю, що вуличні, квартальні, будинкові комітети об’єднають людей і вони зможуть разом зробити толоку якусь, поприбирати, поремонтувати, «скинутись» на благоустрій для себе самих, щоб вони бачили, що це є дієва річ. Бо якщо є 100 чи 1000 гривень, що одна людина з тим зробить? Нічого. А коли є 50, 70, 100 людей, які скинулись по 200-400 грн, це вже і з суми цієї можна зробити дуже багато. Як це зробити? Фонд розкаже через офіс розвитку кварталу. Але найперше, треба, щоб в головах людей щось помінялося, по-перше, щоб вони хотіли це робити, по-друге, щоб цінувати навчилися, щоб дітей вчили своїх цінувати. Тому що в нас є не один прецедент – стоїть майданчик, той же стріт-воркаут майданчик, чи дворовий майданчик і просто його ламають. Але такого не має бути.
***
Ми організовуємо зараз «Центр молодіжного дозвілля», де будемо об’єднувати молодіжні організації і будемо проводити таке ідеологічне патріотичне виховання. Гуманітарна, моральна сфера, просто навіть, виховання в дуже багатьох випадках відсутня. В нас так раніше не було – ми, якщо ішли в магазин і бачили, що бабуся чи дідусь виходять з тяжкою торбою, всі зразу допомагали занести. Це була норма.
***
Мого сина звати Віктор, йому 15 з половиною років. Вчиться в 10 класі в 21 школі, дуже люблю його. Я розлучений, він живе з мамою, моєю колишньою дружиною, тому я вважаю, що йому винен багато через це. Часу в мене не так багато, я намагаюсь спілкуватись кожен день по телефону, проводити час у суботу-неділю, але в нас дуже хороші стосунки, ми дружим.
[img data=def]21_10_2015_705325177/14_mg_2378.jpg[/img]
Спортом займається з примусу. В нього тренер, який за це відповідає. Він 3-4 рази в тиждень тренується, займається додатково англійською, німецькою, українською. Мене часто питають: «А навіщо тобі репетитор з української мови?» «А з англійської нащо?» «Ну, щоб знати» «Ну, так і українську треба знати».Він мені пише смски, ми переписуємося, я вичитую на граматику, на пунктуацію. Зате українська у нього бездоганна. Вільно розмовляє українською насправді невелика кількість україномовних. Талановитий хлопчик, добре вчиться. Надіюсь, що все у нього попереду, і хочеться, щоб він чогось досягнув в житті. Більше, ніж я, хотілось би. До речі, зараз його вибрали на шкільне самоврядування міста з-поміж учнів 9-11 класів, усіх шкіл, а це десь з 700 людей. Тоді він ще подавав свою кандидатуру на голову шкільного самоврядування, але не його вибрали, а дівчинку, яка була минулого року, і він зараз голова якогось комітету, до речі, по спорту. Віктор хотів подивитися, чи в нього вийде, тому тримав це у таємниці. Ось тільки на тому тижні сказав.
***
З виборчою кампанією побільшало роботи, довелося взяти собі водія, хоча раніше тільким сам машину водив. А ще побоююся провокацій, то й охоронця взяв. Відчутний дуже адмінресурс, але подробиць розказувати не буду, після виборів хіба що. І сподіваюся, що виграю вибори у першому турі.