Петро Верзун – одна із тих багатогранних постатей, які, зазвичай, відомі в різних сферах. Політик, управлінець, бізнесмен і навіть журналіст та ресторанний критик – всі ці «звання»  Петро отримав заслужено, адже все, за що він береться, не може не давати гарний результат.

Сьогодні голова громадської організації «Фонд місцевого розвитку» Петро Верзун святкує День народження. З нагоди свята Таблоїд Волині зібрав п’ять найцікавіших висловлювань іменинника:

Мене лякає, що ми в Україні, формуючи національний образ, відтворюємо сільську, а не шляхетську культуру. Козацьку, а не старшинську. Ми сприймаємо лицарство без поняття лицарства. Без поняття шляхетності. А носієм культури українства була передусім шляхта, а не село. Шляхта – це гонор, честь, родинні зв'язки, правда, кодекс честі…

***

Навчання у педучилищі – це була найбільша помилка в моїй біографії. Нічого, крім навиків міжстатевих стосунків, педучилище мені не дало. В школі і то було цікавіше.

***

Депутатство і участь у роботі політичної сили – це інструмент для того, аби змінити щось на краще. За свої 38 років я навчився багато чого робити, зокрема, для громади. Умію залучати грантові кошти. Знаю, як працює господарка міста, півтора року очолював департамент соціальної політики міськради. Звісно, що ці навики можна було б використовувати у бізнесі, але я люблю працювати з людьми.

***

Я ніколи не казатиму: «наші жінки – найгарніші», «наш народ – найспівочіший», «наш народ – найдуховніший». Неправда. Я знаю дуже духовних людей і дуже бездуховних. Дуже співучих і бездарних (я сам не вмію співати). Трудолюбивих і ледарів. І вони є у всіх народів.

***

Мене не лякає публічність. Мені нічого приховувати. В мене все нормально з орієнтацією. Я достатньо консервативний і релігійний в поглядах. Я не колупаюся в носі на людях. Є дуже мало речей, про які я не хотів би говорити.  До речі, у мене вдома немає штор.