Ірину Констанкевич всі знають як депутата Волинської обласної ради і завідувачку кафедрою української літератури СНУ. Вона також є доктором філологічних наук, успішним політиком та люблячою мамою. А ще – просто гарною та мудрою жінкою з неймовірним багажем знань та життєвого досвіду.

Зараз соратниця Ігоря Палиці знову балотується в нардепи, при чому шанси на перемогу оцінюють досить високо.

Сьогодні ж Ірина Констанкевич святкує День Народження. З нагоди свята «Таблоїд Волині» зібрав п’ять найцікавіших цитат іменинниці:

***
Якогось дня, спілкуючись із дітьми і згадуючи комічні ситуації з дитинства, моя Соломія напівжартома сказала: «Щось я, мамусю, мало пригадую тебе у своєму дитинстві». Моя реакція на цю фразу була дуже емоційною і швидко змінювалася: то самовиправдання, то обурення, то дидактичне повчання. А потім я знайшла докази – дитячі фото, зібрані у різні альбоми. Вони, архів світлин, реабілітували мене і розчулили моє дитя.

***
У межах роботи фонду ми співпрацюємо із організаціями, які опікуються дітьми з особливими потребами. Треба зрозуміти, що якщо ми претендуємо називатися сучасним європейським простором, то маємо піклуватися і про цю категорію людей. Тими благенькими пандусами, які в нас де-не-де є, ми цим людям не допоможемо. Інтелектуально ми вбиваємо цих людей ще з дитинства через те, що не створюємо відповідних умов для їх розвитку. Колись Міністерство освіти починало робити певні кроки у цьому напрямку, однак не завершило цієї справи.

***
Бідність, хвороби, невлаштований побут – це я чула постійно на зустрічах. Як сказала нещодавно одна жінка на депутатському прийомі: «Держава нас зробила жебраками». Прикро за своє безсилля змінити, вирішити питання радикально.
 
***
Про патріотизм нині так багато говорять, це зараз у своєрідній моді. Нещодавно я брала участь у роботі комісії при комітеті Верховної Ради з питань освіти, науки, обговорювали якраз це питання за участі дуже авторитетних депутатів, представника президента, громадських лідерів, освітян. Розробили концепцію, стратегію, напрямки, заходи... Але ні слова про кошти, які мають виділятися державою на українське кіно, українське телебачення, книгу, культуру, школу...То допоки ми не фінансуватимемо гуманітарну сферу, те, що і робить нас українцями, світ не ідентифікуватиме нас як націю. Національна ідентичність формується і утверджується. А ми зараз цього не робимо. Рецепт простий: сім’я, освіта, інформаційній простір,  представлення у світі – має бути україноцентричним.

***
Побутує думка, що політика – брудна справа. Так, напевно. Все залежить від людини. Я не оббріхую своїх опонентів, не застосовую чорний піар, не пишу анонімних коментарів... Це не моє. Коли щось про мене вигадують, інколи стає прикро, інколи смішно, але, як казала Ліна Костенко, «Я завелика для капканів...». А ще треба завжди пам’ятати: як ти до людей, так і вони до тебе. Принцип бумерангу ніхто не скасовував.
 
За матеріалами інтернет-видань «Таблоїд Волині», «Волинські новини» та сайту «Укроп»