Словопортрет: луцька музикантка і вокалістка гурту «ВОДА» Ольга Орловська
Цього теплого вересня «Таблоїд Волині» запросив на прогулянку вокалістку гурту Ольгу Орловську.
29 Вересня 2020
Історія виникнення татуювань розпочалась близько 5000 років тому. Перші тату з’явились випадково. Коли до рани потрапляли рештки бруду та попелу, після загоєння залишались сліди. Саме вони й слугували праобразом татуювань. Час не проходить безслідно, зараз татуювання – це справжні витвори мистецтва, а не просто якісь позначки та маркування.
Цього разу героєм рубрики «СЛОВОПОРТРЕТ» став один із найпопулярніших тату-майстрів Луцька Андрій Луковніков. Нещодавно хлопець переїхав закордон, але перед від'їздом погодився розповісти для читачів «Таблоїда Волині» про себе та свою незвичну професію.[img data=def]09_07_2015_365351750/3jvzlbkfete.jpg[/img]
До художньої школи я не ходив, навчався в ВДУ ім. Лесі Українки на факультеті образотворчого мистецтва, потім вирішив займатись татуюваннями.
***
А взагалі я хотів бути програмістом. Просто коли тобі вперше купують комп’ютер, то ти автоматично стаєш «супер-програмістом». Проте коли я дізнався, що потрібно буде здавати математику при вступі, то зрозумів, що програмістом мені стати не судилося.
***
З дитинства дуже любив малювати і коли в школі пішла хвиля популярності тату, я друзям ручкою на руках малював абстракції. Дуже добре, що тоді в мене не було машинки для татуювання.[img data=def]09_07_2015_365351750/al8gdzbxhg0.jpg[/img]
***
Любив малювати черепи, брат казав, що мені треба сходити до психіатра, але потім він теж полюбив черепи.[img data=def]09_07_2015_365351750/i5_72zy6uvw.jpg[/img]
***
Моє перше інтерв’ю було на Волинському телебаченні, я туди прийшов із другом і нам задавали дурні запитання типу: «А що означає тату у формі черепа?» і тому подібне. На нас направили камери і ми сиділи все інтерв’ю дуже сковано та неприродньо. Тому зараз, коли дістають диктофон, я не дуже комфортно себе почуваю.[img data=def]09_07_2015_365351750/20ahn25nais.jpg[/img]
***
Перед тим, як вступати до університету я вирішив походити на підготовчі курси, там почав малювати портрети на замовлення. Портрет я малював приблизно два дні і на той час отримував за таку роботу 100 гривень. Це заняття мені страшенно не подобалось.
***
Коли мама принесла для декана університету мої роботи, то їй сказали: ваш син не має таланту. В мене навіть тоді депресія почалась, ну як так немає, я ж малюю і в мене ж виходить. Пізніше виявилось, що в моїй групі малювати вміють від сили три людини. Зараз майже всі мої однокурсники працюють не за професією.[img data=def]09_07_2015_365351750/hhu_wuibdj0.jpg[/img]
***
Все розпочалось із того, що я захотів собі тату і шукав майстра, пізніше виявилось, що в Луцьку їх просто немає. Ну, насправді вони були, але не в образу їм скажу, що перед тим, як набивати татуювання, спочатку треба навчитися малювати. Для того, щоб зробити нормальне тату, потрібно було їхати в інше місто.
***
Я прийшов до Тимура на татуювання і в процесі ми розговорились, він запропонував мені теж стати тату-майстром. А я саме дозрівав до цього, мені потрібна була людина, яка навчить мене майстерності та розповість про всі нюанси. І Тимур став цією людиною, він розказав мені все, що знав про татуювання, а я йому в свою чергу все про художню сторону, в нас був такий собі обмін досвідом, зав’язалась дружба.[img data=def]09_07_2015_365351750/ix68o2pds9g.jpg[/img]
***
А потім я купив свою першу «гі*няну» китайську машинку за 200 доларів. На неї я певний час збирав кошти, малював портрети, як «угорілий».
***
Спочатку я вчився малювати на салі, на шкірі свині. Але все виявилось не так просто. Якщо на шкірі свині провести лінію машинкою, то вона буде чіткою, а от людська шкіра всмоктує чорнило, лінія відразу зникає. Це вже пізніше я дізнавався, як правильно натягнути шкіру, на яку глибину встромляти голку, під яким кутом все потрібно робити, з яким інтервалом часу, скільки чорнила треба набирати в носик машинки та багато іншого.[img data=def]09_07_2015_365351750/jqw7sztibp8.jpg[/img]
***
Перед тим, як робити татуювання, потрібно зробити трафарет, нанести лінії, на які ти будеш орієнтуватись тоді, коли робиш тату. Коли набиваєш портрети, то трафарет потрібно наносити обов’язково.
***
Як я робив перше тату? Я написав у «Вконтакте», що я татуювальник-початківець і хочу зробити тату. Кілька людей відгукнулось. Першою моєю роботою була чорна зірочка, тоді таке було в тренді. Я переконував, казав: давай, може, щось інше, але ж – ні. Три, він хотів три зірки. І це була велика помилка, що перший раз я наважився набивати саме зірочку, бо цей малюнок має чіткі лінії. Для початківців краще набивати щось безконтурне, черепи наприклад, але в мене була зірка. І тут я зрозумів, що попав. Був і піт, і хвилювання. Пізніше я все-таки підправив йому ті зірочки.[img data=def]09_07_2015_365351750/ljhqfuwgsmm_2.jpg[/img] [img data=def]09_07_2015_365351750/ofdfco8zywg.jpg[/img]
***
Я постійно навчаюсь, почитую книжечки, дивлюсь, як працюють інші майстри. Тату – це мистецтво, потрібно вдосконалюватись, я ще багато чого не вмію та не знаю.
***
Я часто відмовляюсь від замовлень, більше того, я роблю це системно. Зараз мені пише дуже багато людей, я просто фізично не встигаю їм відповідати, вони ображаються, пишуть мені знаки питання. Я часто прошу на своїй сторінці, щоб люди не скидали мені свої «гавноієрогліфи», шрифти і незрозумілі абстакції, які я люто ненавиджу і не буду робити. Відсотків 80 людей не розуміють, що таке гарне татуювання, вони просто скидають малюнок майстру і хочуть, щоб ця «єрєсь» була в них на тілі.[img data=def]09_07_2015_365351750/mbljzid7knu.jpg[/img] [img data=def]09_07_2015_365351750/olpzbtkiyhm.jpg[/img]
***
Спочатку я був добрим і пояснював людям, що краще такого не набивати, радив якусь ілюстрацію, пропонував самому намалювати. І це все закінчувалось тим, що я повністю створював ескіз. Але еволюція відбулась і я став злим, почав не відписувати. Зараз я роблю те, що мені подобається.
***
Прийшла до мені дівчина і каже, що хоче набити перше тату. Ну, я собі подумав: ой, якщо перше, то буде щось маленьке. А вона замовила на всю спину. Ого, думаю, ну окей![img data=def]09_07_2015_365351750/owyrorzfwg8.jpg[/img] [img data=def]09_07_2015_365351750/rdqwqbpz9dw.jpg[/img]
***
Найдовшу роботу я бив 12 годин. А середньостатистичне тату можна зробити за 6-8 годин. І от після цих 8-ми годин твої очі просто випадають і котяться вниз.
***
У мене мало тату, я хочу багато, але довіряю лише Тимуру Денисенку й ще кільком майстрам. Хочу бути забитим «в хлам». Життя йде, а в мене немає татуювань. У татуювальника немає татуювань, щось тут явно не так.[img data=def]09_07_2015_365351750/sc0qrsbsnj4.jpg[/img]
***
Раніше ціну я рахував за сеансами, потім за годину. Зараз година роботи вартує 800 гривень, ні – 1000. 8000 за татуювання – це в Україні середня ціна, в Києві, наприклад, за портрет беруть десь 18000 і це вважається нормальним. Я просто розумію, що це ж Луцьк, тому й не ставлю таких цін. Я можу робити тату 10 годин і взяти за все 4000. Все залежить від людини, тату, проекту. Якщо мене пре і я отримую задоволення від процесу, то не візьму багато грошей.[img data=def]09_07_2015_365351750/xpxy9xwbdfg.jpg[/img]
***
Якби не гугл-календар, я б взагалі «втратився». Я собі планую: тиждень на ескізи, тиждень на татуювання, можу цілий день просидіти в інтернеті.
***
Я ділю клієнтів на «зручних» та «не зручних». Буває сидиш з людиною в якійсь незрозумілій позі постійно, ти ставиш його руку так, як зручно тобі, а через 5 хвилин все повертається назад. А наприкінці сеансу вже сидиш злий, спина болить.[img data=def]09_07_2015_365351750/ttqajiuluvw.jpg[/img]
***
У нас такі люди, що не скажуть, якщо їм не сподобалось тату. Не було в мене такого.
***
Колись було таке, що я набив зірку неповнолітній дівчині, але я не знав, що їй немає 18-ти, вона була баскетболістка. І потім мені телефонував її батько з претензіями: «Що ти їй, зараза, зробив, ти набив моїй дитині наколку. Я тебе зловлю, ти з Луцька виїжджай».
***
Перші тату я робив у себе вдома, на дивані. Зараз думаю, що ж про мене думали люди, я навіть його простирадлом застеляв, для краси. За рік я з Тимуром назбирав на свою майстерню.[img data=def]09_07_2015_1754268835/khpiop7vtni.jpg[/img]
***
Мені набридло бити тату в Україні, в Луцьку. Мені часто пишуть з інших міст та країн і не знають, де розташоване наше місто, просять десь переїжджати, от я й вирішив переїхати до Польщі. Наше місто географічно знаходиться у «дупі». У нас немає аеропорта, погане залізничне сполучення. Мені було цікаво побачити Європу. Поїхав, побачив, сподобалось. Там люди більш відкриті до ідей, там я можу реалізувати ті проекти, які б ніколи не реалізував тут. Можливо, у наших людей просто немає коштів на великі тату, а мені теж не «в прикол» псувати матеріали.
Записала Катерина УСТИМЧУК
Цього разу героєм рубрики «СЛОВОПОРТРЕТ» став один із найпопулярніших тату-майстрів Луцька Андрій Луковніков. Нещодавно хлопець переїхав закордон, але перед від'їздом погодився розповісти для читачів «Таблоїда Волині» про себе та свою незвичну професію.[img data=def]09_07_2015_365351750/3jvzlbkfete.jpg[/img]
До художньої школи я не ходив, навчався в ВДУ ім. Лесі Українки на факультеті образотворчого мистецтва, потім вирішив займатись татуюваннями.
***
А взагалі я хотів бути програмістом. Просто коли тобі вперше купують комп’ютер, то ти автоматично стаєш «супер-програмістом». Проте коли я дізнався, що потрібно буде здавати математику при вступі, то зрозумів, що програмістом мені стати не судилося.
***
З дитинства дуже любив малювати і коли в школі пішла хвиля популярності тату, я друзям ручкою на руках малював абстракції. Дуже добре, що тоді в мене не було машинки для татуювання.[img data=def]09_07_2015_365351750/al8gdzbxhg0.jpg[/img]
***
Любив малювати черепи, брат казав, що мені треба сходити до психіатра, але потім він теж полюбив черепи.[img data=def]09_07_2015_365351750/i5_72zy6uvw.jpg[/img]
***
Моє перше інтерв’ю було на Волинському телебаченні, я туди прийшов із другом і нам задавали дурні запитання типу: «А що означає тату у формі черепа?» і тому подібне. На нас направили камери і ми сиділи все інтерв’ю дуже сковано та неприродньо. Тому зараз, коли дістають диктофон, я не дуже комфортно себе почуваю.[img data=def]09_07_2015_365351750/20ahn25nais.jpg[/img]
***
Перед тим, як вступати до університету я вирішив походити на підготовчі курси, там почав малювати портрети на замовлення. Портрет я малював приблизно два дні і на той час отримував за таку роботу 100 гривень. Це заняття мені страшенно не подобалось.
***
Коли мама принесла для декана університету мої роботи, то їй сказали: ваш син не має таланту. В мене навіть тоді депресія почалась, ну як так немає, я ж малюю і в мене ж виходить. Пізніше виявилось, що в моїй групі малювати вміють від сили три людини. Зараз майже всі мої однокурсники працюють не за професією.[img data=def]09_07_2015_365351750/hhu_wuibdj0.jpg[/img]
***
Все розпочалось із того, що я захотів собі тату і шукав майстра, пізніше виявилось, що в Луцьку їх просто немає. Ну, насправді вони були, але не в образу їм скажу, що перед тим, як набивати татуювання, спочатку треба навчитися малювати. Для того, щоб зробити нормальне тату, потрібно було їхати в інше місто.
***
Я прийшов до Тимура на татуювання і в процесі ми розговорились, він запропонував мені теж стати тату-майстром. А я саме дозрівав до цього, мені потрібна була людина, яка навчить мене майстерності та розповість про всі нюанси. І Тимур став цією людиною, він розказав мені все, що знав про татуювання, а я йому в свою чергу все про художню сторону, в нас був такий собі обмін досвідом, зав’язалась дружба.[img data=def]09_07_2015_365351750/ix68o2pds9g.jpg[/img]
***
А потім я купив свою першу «гі*няну» китайську машинку за 200 доларів. На неї я певний час збирав кошти, малював портрети, як «угорілий».
***
Спочатку я вчився малювати на салі, на шкірі свині. Але все виявилось не так просто. Якщо на шкірі свині провести лінію машинкою, то вона буде чіткою, а от людська шкіра всмоктує чорнило, лінія відразу зникає. Це вже пізніше я дізнавався, як правильно натягнути шкіру, на яку глибину встромляти голку, під яким кутом все потрібно робити, з яким інтервалом часу, скільки чорнила треба набирати в носик машинки та багато іншого.[img data=def]09_07_2015_365351750/jqw7sztibp8.jpg[/img]
***
Перед тим, як робити татуювання, потрібно зробити трафарет, нанести лінії, на які ти будеш орієнтуватись тоді, коли робиш тату. Коли набиваєш портрети, то трафарет потрібно наносити обов’язково.
***
Як я робив перше тату? Я написав у «Вконтакте», що я татуювальник-початківець і хочу зробити тату. Кілька людей відгукнулось. Першою моєю роботою була чорна зірочка, тоді таке було в тренді. Я переконував, казав: давай, може, щось інше, але ж – ні. Три, він хотів три зірки. І це була велика помилка, що перший раз я наважився набивати саме зірочку, бо цей малюнок має чіткі лінії. Для початківців краще набивати щось безконтурне, черепи наприклад, але в мене була зірка. І тут я зрозумів, що попав. Був і піт, і хвилювання. Пізніше я все-таки підправив йому ті зірочки.[img data=def]09_07_2015_365351750/ljhqfuwgsmm_2.jpg[/img] [img data=def]09_07_2015_365351750/ofdfco8zywg.jpg[/img]
***
Я постійно навчаюсь, почитую книжечки, дивлюсь, як працюють інші майстри. Тату – це мистецтво, потрібно вдосконалюватись, я ще багато чого не вмію та не знаю.
***
Я часто відмовляюсь від замовлень, більше того, я роблю це системно. Зараз мені пише дуже багато людей, я просто фізично не встигаю їм відповідати, вони ображаються, пишуть мені знаки питання. Я часто прошу на своїй сторінці, щоб люди не скидали мені свої «гавноієрогліфи», шрифти і незрозумілі абстакції, які я люто ненавиджу і не буду робити. Відсотків 80 людей не розуміють, що таке гарне татуювання, вони просто скидають малюнок майстру і хочуть, щоб ця «єрєсь» була в них на тілі.[img data=def]09_07_2015_365351750/mbljzid7knu.jpg[/img] [img data=def]09_07_2015_365351750/olpzbtkiyhm.jpg[/img]
***
Спочатку я був добрим і пояснював людям, що краще такого не набивати, радив якусь ілюстрацію, пропонував самому намалювати. І це все закінчувалось тим, що я повністю створював ескіз. Але еволюція відбулась і я став злим, почав не відписувати. Зараз я роблю те, що мені подобається.
***
Прийшла до мені дівчина і каже, що хоче набити перше тату. Ну, я собі подумав: ой, якщо перше, то буде щось маленьке. А вона замовила на всю спину. Ого, думаю, ну окей![img data=def]09_07_2015_365351750/owyrorzfwg8.jpg[/img] [img data=def]09_07_2015_365351750/rdqwqbpz9dw.jpg[/img]
***
Найдовшу роботу я бив 12 годин. А середньостатистичне тату можна зробити за 6-8 годин. І от після цих 8-ми годин твої очі просто випадають і котяться вниз.
***
У мене мало тату, я хочу багато, але довіряю лише Тимуру Денисенку й ще кільком майстрам. Хочу бути забитим «в хлам». Життя йде, а в мене немає татуювань. У татуювальника немає татуювань, щось тут явно не так.[img data=def]09_07_2015_365351750/sc0qrsbsnj4.jpg[/img]
***
Раніше ціну я рахував за сеансами, потім за годину. Зараз година роботи вартує 800 гривень, ні – 1000. 8000 за татуювання – це в Україні середня ціна, в Києві, наприклад, за портрет беруть десь 18000 і це вважається нормальним. Я просто розумію, що це ж Луцьк, тому й не ставлю таких цін. Я можу робити тату 10 годин і взяти за все 4000. Все залежить від людини, тату, проекту. Якщо мене пре і я отримую задоволення від процесу, то не візьму багато грошей.[img data=def]09_07_2015_365351750/xpxy9xwbdfg.jpg[/img]
***
Якби не гугл-календар, я б взагалі «втратився». Я собі планую: тиждень на ескізи, тиждень на татуювання, можу цілий день просидіти в інтернеті.
***
Я ділю клієнтів на «зручних» та «не зручних». Буває сидиш з людиною в якійсь незрозумілій позі постійно, ти ставиш його руку так, як зручно тобі, а через 5 хвилин все повертається назад. А наприкінці сеансу вже сидиш злий, спина болить.[img data=def]09_07_2015_365351750/ttqajiuluvw.jpg[/img]
***
У нас такі люди, що не скажуть, якщо їм не сподобалось тату. Не було в мене такого.
***
Колись було таке, що я набив зірку неповнолітній дівчині, але я не знав, що їй немає 18-ти, вона була баскетболістка. І потім мені телефонував її батько з претензіями: «Що ти їй, зараза, зробив, ти набив моїй дитині наколку. Я тебе зловлю, ти з Луцька виїжджай».
***
Перші тату я робив у себе вдома, на дивані. Зараз думаю, що ж про мене думали люди, я навіть його простирадлом застеляв, для краси. За рік я з Тимуром назбирав на свою майстерню.[img data=def]09_07_2015_1754268835/khpiop7vtni.jpg[/img]
***
Мені набридло бити тату в Україні, в Луцьку. Мені часто пишуть з інших міст та країн і не знають, де розташоване наше місто, просять десь переїжджати, от я й вирішив переїхати до Польщі. Наше місто географічно знаходиться у «дупі». У нас немає аеропорта, погане залізничне сполучення. Мені було цікаво побачити Європу. Поїхав, побачив, сподобалось. Там люди більш відкриті до ідей, там я можу реалізувати ті проекти, які б ніколи не реалізував тут. Можливо, у наших людей просто немає коштів на великі тату, а мені теж не «в прикол» псувати матеріали.
Записала Катерина УСТИМЧУК