Джейсон Чарльз Маккрола – волонтер Корпусу миру США в Україні. На початку грудня почав викладати розмовну англійську мову в Луцькому НТУ, ставши невід’ємною частиною університетського життя. Поряд з ним кожен студент та викладач напрочуд швидко долає мовний бар’єр.

Про те, чим українські студенти, освіта та культура відрізняються від американської, повідомляє інформаційний відділ Луцького НТУ в інтерв’ю з Джейсоном Маккролою.

-          Коли Ви прибули до Луцька?
-          В грудні. До цього я впродовж трьох місяців перебував у Житомирі. Там я разом з іншими волонтерами (група з 47 чоловік, - ред.) проходив тренінги, так звану адаптацію, також ми вивчали українську мову. Опісля нас розподілили по різним куточкам України і я переїхав до Луцька.
-          Звідки Ви родом?
-          США, штат Орегон, місто Портленд.
-          Які у Вас враження від України та Луцька зокрема?
-          Якщо порівнювати Луцьк та Житомир, то останнє місто здається промисловим. А Луцьк має старовинний дух та здається більш європейським містом. Якщо ж порівнювати Луцьк з Портлендом, то в моєму місті люди переважно їздять велосипедами: до роботи, до школи. У Луцьку – навпроти, навіть велосипедних доріжок дуже мало. У Портленді, як і в Амстердамі, якщо хтось піде цією доріжкою, то усі оточуючі почнуть кричати «Геть звідси!». У вас все інакше, всі їздять і ходять, де заманеться.
-          Тобто у Луцьку «безкультурщина»?
-          (Сміється, - ред.) Ну, у Львові більше людей їздять велосипедами, це місто нагадує те, звідки я родом. Хоча мешканці Портленду не так давно надали перевагу «зеленому» транспорту. Однак у Луцьку активно розвивається інфраструктура, думаю все попереду.
-          Сподіваємося. Змінимо трішки тему: що спонукало Вас стати волонтером Корпусу Миру США? Адже стільки наших співвітчизників марять «американською мрією», а Ви, навпаки, вирішили поєднати своє життя з Україною.
-          Власне головна мета Корпусу Миру – міжкультурний обмін, який передбачає донести до людей різних країн нашу культуру, мову та світогляд, а з іншого боку пізнати традиції інших народів. Я ціную цей досвід. Взагалі у корпусі давали три вибори, один з них – їдеш будь-куди. Спершу я хотів відвідати Марокко, адже я вивчав арабську мову. Проте мені запропонували їхати до України. Я почав читати про вашу культуру, вивчати мову і зацікавився. До слова, в Україні найбільша кількість наших волонтерів – понад 300 чоловік, в той час, коли в інших країнах максимум 20-30. Тобто місія Корпусу Миру США в Україні є найбільшою.
-          Чи важко вивчати українську мову?
-          До української, я вивчав іспанську, арабську та японську мови. У Житомирі мені розповіли, що 50% їхнього населення спілкуються російською, хоча я не можу відрізнити її від української. Іноді я через це почував себе збентеженим. Тут ситуація інакша, так як переважна більшість лучан спілкуються рідною мовою. Та все ж, мій рівень знання вашої мови ще не ідеальний. Якщо українцям важко вивчити велику кількість часів в англійській мові, то мені складно даються відмінки за родами, а саме закінчення слів.
-          Чим відрізняються українські студенти від американських?
-          Першою чергою, в США університет – це своєрідне місто в місті, тобто кампус, де студенти живуть, навчаються, влаштовують вечірки, на цій території практично неможливо зустріти людину, старшу 25 років. В Україні такого немає, студенти переважно живуть вдома з батьками. По-друге, наші студенти виглядають менш презентабельно чим українські, для них університет – це домівка. Ви можете побачити на занятті дівчину в піжамі, шльопанцях. А вже після занять вони чепуряться, йдучи на вечірки тощо. Українські студенти, особливо дівчата, більш відповідально відносяться до навчального процесу і завжди виглядають так, ніби йдуть на побачення (посміхається, - ред.).
-          На Вашу думку, що необхідно змінити в українській освітній системі?
-          Я ще мало часу пробув у Луцькому НТУ, аби оцінити навчальний процес. Проте в житомирському університеті я помітив, що заняття сконцентровані на викладачі, а студенти не беруть активної участі. У нас, в США, навпаки. На початкових курсах студентам дають базові, загальні дисципліни, а починаючи з 3-го курсу – більш спеціалізовані, викладач дає матеріал для самостійного вивчення, а вже на заняттях вони обговорюють те, що прочитали. Ось таку відмінність я помітив, можливо це можна розглядати як пораду.
-          Дякую за цікаву розмову!

Бліц-опитування:

Президент: Франклін Рузвельт

Країна та місто: Іспанія, Севілья

Море чи гори: море

Стиль одягу:  casual (повсякденний)

Кухня: fusion (ф'южн-кухня)

Безалкогольний напій: кава

Алкогольний напій: живе пиво

Розмовляла: Олександра Містюк

Перекладала: Олена Ковальчук, доктор педагогічних наук, професор, завідувач вiдділу неперервного навчання