^{Текст: Роман ЖИЖАРА
Фото: з сімейного архіву Вусенків}

Уміє їздити – а ходить пішки, цінує роботу – а любить сім’ю.

Мама двох дошкільнят, університетський доцент, кандидат юридичних наук і волонтер Юлія Вусенко вважає, що її обрання секретарем Луцької міськради – швидше компроміс, ніж несподіванка.

Однак істинним компромісом є її ставлення до роботи і родини, де сімейне благополуччя аж ніяк не потерпає через служіння громаді. Жінка-політик принаймні встигає доглядати дітей і коханого чоловіка.

У ДЕКРЕТ НЕ ХОДИЛА ЧЕРЕЗ НАУКУ

Кандидат юридичних наук, доцент СНУ імені Лесі Українки, нині секретар міськради Юлія Вусенко дві третіх життя провела за підручниками. Шкільний атестат, два університетські дипломи не втихомирили допитливу лучанку.

– Я така людина, що ніколи не стою осторонь навчання. Навіть зараз паралельно навчаюся в Інституті політичної освіти, а заодно – в школі управління Українського католицького університету Львова, – каже жінка.

Примітно, що остання освіта не передбачає диплому. Менше з тим, каже Юлія, бо винагорода – не папір, а просто знання. Однак найліпшою школою вважає життя.

– Життя вчить саме, тільки потрібно встигати робити висновки з цієї науки, – констатує вона.

Не випадково її життєве кредо: немає межі досконалості.

– Як в анекдоті: питають, як у вас це вийшло? У відповідь: «Знаєте, не було з ким порадитися. Отого й усе склалося», – жартує політик.

Науки застосовує на практиці. Скажімо, роками вчила польську мову, а нині студіює англійську. Не дарма, згодилося: 5 квітня поїхала до польського Кракова на Європейський форум місцевого самоврядування. І презентацію від луцької делегації робила на польській, в знак поваги до країни, яка приймає. Відтак інше ставлення до українців, волинян, лучан.

У подружжя Вусенків двоє малих діток – доньці Юстині 3,5 року, синочку Тимку два з половиною. Їхня мама жодного разу не була в тривалій декретній відпустці. Лише місяць до і після вагітності – й уперед на навчання і роботу.

– У мене були помічники, які допомагали з дітьми: бабуся, няня. Я їм дуже вдячна, – розповідає Юлія. – Взагалі вважаю: мама, яка приходить з роботи щаслива, вона більше своїм чадам віддає. Сподіваюся, діти це оцінять.

[img data=def]19_04_2016_1535402891/17_17.jpg[/img]

ПОБРАЛИСЯ ПІСЛЯ СЕМИРІЧНОГО ІСПИТУ

Відома приказка «сім разів відміряй – раз відріж» стала символічною для родини Вусенків. Познайомившись у свої 23, Юлія і Дмитро до весілля стрічалися 7 років. То був справжній іспит на вірність, взаєморозуміння, повагу і підтримку, що, власне, і гуртує родину.

– За ті сім років угадували думки одне одного, – пригадує жінка. – Та й у буденному побуті загартувалися. Знаємо, де зайвий раз потрібно перепитати, а де треба змовчати.

Кохану дружину чоловік Дмитро надибав під час візиту з Луганська до Луцька – приїхав купувати іномарку на автобазарі. Посеред вулиці наважився познайомитися з чарівною незнайомкою, яка ввечері після університету поверталася додому.

– Отака вона – романтика. Приїхав за авто, а я була в придачу, – сміється Юлія.

Поки був у Луцьку – молодята зустрічалися. Затим був довгий шлях до щастя, коли Дмитро працював у Києві та Луганську, а Юлія – на Волині. Відстань загартувала кохання і підштовхнула до шлюбу.

– Так сталося, що на сході, звідки мій чоловік, розпочалася війна. І половина нашої родини стала вимушеними переселенцями, – пригадує подружжя. – Відтак вирішили остаточно оселитися в Луцьку.

Попри те, що Юлія очолила обласну партійну організацію та стала секретарем міськради, вона встигає піклуватися про сім’ю: варити борщ, прати білизну, доглядати за дошкільнятами.

– Усе залежить від того, наскільки вдало плануєш свій час. Я вважаю себе енергійною жінкою. Більшість часу на роботі, однак встигаю прибирати, наварити, подивитися – в чому в дитсадок піде моя дитина. Тобто, стандартні речі, які роблять буквально всі жінки нашого міста, – каже Юлія.

Кухаря чи гувернантку принципово не наймають. Бо господині приємно самій готувати для родини. Звісно, коли у відрядженні, то прохає любу свекруху Людмилу Віталіївну приготувати каші дітям.

Чоловіка не бентежить зайнятість дружини-політика, бо, з його слів, Юлія якимось дивом устигає за всім.

– Ну, звичайно, коли не встигне наварити борщ, то зауваження таки дістане, – натякає Дмитро.

[img data=def]19_04_2016_1535402891/15_15.jpg[/img]

УНІКАЛЬНА КВАРТИРА БЕЗ ДВЕРЕЙ

Секретар міськради з чоловіком і двома дітьми живуть у трикімнатній квартирі батьків.

– Не скажу, що оселя велика – стандартна на 64 метри. Поки діти малі, нам вистачає. Часом приїздить свекруха. Я їх прошу залишитися чим довше, щоб нагледіти за дітьми. Напевно, немає такої невістки в Луцьку, яка би так чекала на приїзд свекрухи, – сміється жінка.

Юлія таки зізналася – їхня квартира претендує на унікальність. Бо в оселі лише троє дверей: у спальню, ванну і туалет.

– Це не студія, але ми розширили простір. Була квартира чеського планування з довгим «совдепівським» коридором. Ми провели зонування і вивільнили корисний простір. Завдяки цьому нині діти можуть на роликах і трьохколісному ровері по квартирі їздити, – каже господар.

Подружжя ніколи не вважало свою родину надзвичайно заможною. Проте й бідною не називає.

– Для мене основне, щоб мати необхідне для розвитку дітей і повноцінного побуту. Але ніколи не вважала себе бідною. Хоча зарплата викладача невелика. І секретаря міськради теж, – запевняє Юлія.

[img data=def]19_04_2016_1535402891/14_14.jpg[/img]

Вусенки живуть у центрі міста, тому на роботу секретар міськради дістається пішки. Автомобіля в родині немає.

– Є службове авто, яким практично ніколи не користуюся. Маю десятирічний водійський стаж. Можу посперечатися з багатьма чоловіками стосовно того, як себе поводить жінка за кермом, – констатує Юлія.

До своєї посади в міськраді ставиться не лише як політик, але як мама. Коли оголює проблеми міста, наголошує: мусимо вирішити заради наших дітей. Бо жінка-матір-політик інтуїтивно прагне більше дитячих майданчиків у місті, чистих і безпечних парків, забезпечених дитсадків і забавних зоопарків.

– Єдине, хто мені говорить: «нащо тобі та політика» – це мої батьки. Хвилюються за доньку через навантаження, обсяг роботи. Зважують на інтереси сім’ї. Зрештою, хвилюються за моє здоров’я, якого багато треба докладати для служби, – каже Юлія Вусенко.

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}

[img data=def]19_04_2016_1535402891/1_1.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/2_2.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/3_3.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/4_4.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/5_5.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/6_6.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/7_7.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/8_8.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/9_9.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/10_10.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/11_11.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/12_12.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/13_13.jpg[/img]
[img data=def]19_04_2016_1535402891/16_16.jpg[/img]