Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА

Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА

Настрій:  дитячий ігровий центр «Лімпопо» (КРЦ «Адреналін Сіті»), солодощі «ТЕРЕМНО»

Дитина перебуває 9 місяців у лоні матері, найчастіше саме «мама» стає її першим словом,  яке надихає поетів, піснярів і режисерів. Втім, не так часто згадують тих, хто бігає містом о першій ночі в пошуку ананасів з крейдою для вагітної дружини, а потім спритно ховає на важливих переговорах помальовані дитячими каракулями офіційні документи.

2

1

«Таблоїд Волині» познайомить читачів із луцькими татусями, які вміють ловити щасливі миті батьківства та знають найпотаємніші мрії і секрети своїх чад.

Про ім’я доньки, спільні справи, «татусеві дні», улюблені іграшки та щастя батьківства цього разу розповів  директор департаменту сім'ї, молоді і спорту Луцької міської ради Олексій Веремійчик.

***

Про ім’я донечки

Ім’я доньці дав я, але зазвичай усі думають, що дружина. Ми перебирали імен з десять, коли обирали, і майже одразу я сказав Аліса і так сталося. Під час вагітності Аня якось дуже була налаштована на хлопчика, навіть коли УЗД показувало дівчинку. А в мене філософія така: не можна хотіти конкретно когось одного, бо раптом не вгадав і 9 місяців чекав, виходить, не зовсім бажану дитину. Головне, аби маля було здоровим, а що доля подарувала, те ти і любиш потім, кайфуєш і насолоджуєшся.

«Тато»  і «Татонько» наша дитина сказала раніше, ніж «Мама», а я жартував, що то помста Ані за те, що вона відчувала, ніби то має народитися хлопчик.

Читайте також: LOVE STORY: 10 РОКІВ СІМЕЙНОГО ЗАТИШКУ ОЛЕКСІЯ ТА АННИ ВЕРЕМІЙЧИК

Про хуліганок і принцесок

Так, для мене вона – принцеска, але разом з тим, я ніколи її не обмежую в прагненні десь там трішки похуліганити, вимастити одяг, емоційно подебоширити, як хлопчик. Не намагаюся її виховувати ні такою дівчинкою-принцескою, ні  пацанкою-хуліганкою.  Я можу впливати на неї, підказувати, радити, що тут варто вчинити як леді, а отут можеш почуватися вільніше.

1

2

На жаль, проводжу з донькою не так багато часу, як хотілося б, бувають періоди, що їду з дому, коли вони ще сплять, а повертаюся, коли вже сплять. Між тим, якщо часу мало, то намагаєшся його використовувати по максимуму. Вкласти  в ліжко, почитати казку, пообійматися і поговорити – найбільше щастя іноді ховається у дрібницях.

Про ідеальні татові вихідні

У вихідні, коли на робочому місці весь день бути не обов’язково, у нас починається такий собі «татовий день».  Я беру Алісу і ми цілий день їздимо автомобілем на зустрічі, у робочих справах, на якісь відкриття змагань чи нагородження. Вона це дуже любить, тому щойно приходять вихідні, вже питає, чи цього разу ми поїдемо кудись у важливих справах.

Також дитина дуже любить книжки, у нас величезна колекція і казок народів світу, і авторських оповідань, і віршиків. Книжечки купуємо і ми, і друзі багато дарують. Традиційні читання казочок на нічку в нас теж дуже актуальні.  Їй зараз 5, але вона уже знає всі букви і навіть сама пробує щось там читати.

1

Про спільні справи

Нашою спільною справою можна назвати купання, навіть у холодних озерах. Плавати ще не вчу, в її випадку то швидше занурювання. Найчастіше це озеро в Баєві, де живуть мої батьки, вода там +6-9 градусів протягом усього року. У класичному варіанті загартування як такого у нас не було, у нас то вийшло гармонійно на психологічному рівні. Раніше у мене був досвід купання з маленьким племінником. Спершу його злякала вода і весь цей процес не особливо цікавив, а поступово він бачив, як купався я, і почав потихеньку заходити, а потім втягнувся. Тому коли з’явилася Аліса, я вже мав певний досвід. Доньку так само ніколи не примушував, вона якось їздила зі мною і сама почала проситися. Перші кілька разів я їй відмовляв, щоб, знаєте, розігріти дитячий інтерес, а зараз вона іноді виявляє бажання просто помочити ніжки, іноді хоче занурюватися. Головне, щоб все було їй в насолоду.

Про купання

Взагалі, купання дитини – цей був особливий ритуал ще з її народження, процес, який лежав суто на моїй відповідальності. Матері й бабусі якось завжди знають, з чого краще почати купання і як його продовжувати, а тому в кожної були свої побажання, ритуали, поради… То якесь зілля, чебрець, полин, то температура не така, то ще щось. І я вирішив ґрунтовно підійти до цього, перечитав багато статей і більше до цього процесу нікого не допускав.

Десь вичитав, що діти, перебуваючи в утробі матері до трьох місяців живуть у водяному середовищі, а уникати захлинання вдається на рефлекторному рівні. Тому рекомендовано під час купання дитину часом занурювати повністю під воду на 3-5 секунд, щоб оці вродження навики відкладалися і розвивалися. Ми купалися з кружком на шиї, даючи дитині повну свободу дій, але коли уже приходив час витягувати, то я намагався вздовж ванної швиденько  протягти її під водою з головою. У бабусі підіймався тиск, але дитині подобалося неймовірно, вона аж заливалася сміхом! Вона вміла затамовувати подих, відкривати очі під водою і я вірю, що все це їй допоможе в житті. А ще намагався щоразу зменшувати температуру на 0,1 градуса, дійшовши, здається, до 22.

Про суворість виховання

Чи суворий я батько? В різних ситуаціях – по-різному. Я дуже багато дозволяю дитині, ніколи не сварюся через стрибки по калюжах і забруднений морозивом одяг, але якісь речі в плані хорошої поведінки, виховання позитивних якостей, то реально я дуже суворий. Дитина знає, що в деяких випадках я кажу один лише раз і треба одразу ж послухатися.  Ми привчилися до того, що якщо тато суворим поглядом глянув і щось сказав, то так має бути.  Так ми домовляємося про елемент взаємної поваги, який весь час виховуємо одне в одному. Але разом з тим, я дозволяю в порівнянні з багатьма знайомими багато, бо пора дитинства – дуже коротка і важливо, щоб це дитинство у дитини було.

Вона манерна, вона з характером і змушує себе поважати. Будь-які стосунки не розвиваються в односторонньому порядку. Хочеш навчити чогось дитину – маєш сам жити за тими з правилами, що диктуєш їй, хочеш чогось її навчити, то переймаєш щось і від неї. Наприклад, Аліса вчить мене дитинності, терпіння, вдумливості, погляду на серйозні речі з іншого боку.

Про майбутню професію

Аліса хоче стати майстром манікюру. Нещодавно вони в садочку гралися у салон краси і їй особливо сподобалося. Звісно ж, я поки не перелаштовуватиму її на щось інше. Думаю, з часом її вподобання зміняться або ж будемо мати персонального майстра манікюру в сім’ї, що теж непогано.

Про улюблені іграшки

У неї дуже багато іграшок, але спить вона лише з улюбленими. В’язаний котик М’ятка – одна з найперших її іграшок, мавпочка і бегемотик.

Є ще Оленка , але то не зовсім іграшка, то ніби член сім’ї, вона з нами живе більше року. Якщо Аліса не хоче прокидатися чи кудись іти, то йде в хід Оленка, бо все, що вона скаже – аргумент. Оленка – це посередник між нами і Алісою, виходить, ми з донькою рівні перед Оленкою, яка вимогливо і строго потребує прокинутися в садочок чи вчасно поїсти.

Усі іграшки, ляльки, домашню улюбленицю кицю Соню називала Аліса. Дуже важливо змалку дитині дати змогу обирати і навчити це робити. Це розвиває почуття відповідальності і відчуття власної важливості. Як назвати ляльку, у що одягнутися, що з’їсти на обід – з таких маленьких виборів на підсвідомому рівні формується уміння, яке дуже допомагатиме їй у майбутньому дорослому житті.

Про щастя батьківства

Батьківство змінило мене, звісно ж. Це переосмислення, це більший спокій і впевненість у своїх силах. Ти ставиш перед собою безліч високих планок, задумів та ідей, перед кожною справою хвилюєшся, а потім стаєш батьком і розумієш, що найбільше хвилювання свого життя  уже пережив, що тобі це під силу, то приходить усвідомлення:  тепер  ти можеш насправді усе!

1

1

1

2

1

1

***

Передрук без згоди «Таблоїда Волині» заборонений.