Головного спеціаліста відділу транспорту Луцької міської ради звільняють
Головного спеціаліста відділу транспорту Луцької міської ради Володимира Степанова звільняють з посади
29 Липня 2023
Текст: Ельвіра ЯЦУТА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Розмовляти з депутатами про «нероботу» – суцільне задоволення. У кожного свої історії, хобі, сімейні свята. Олександр Козлюк, депутат міськради і начальник управління розвитку підприємництва та реклами, радісно згодився поспілкуватися із журналістами «Таблоїда Волині».
Проте поділився далеко не всіма секретами. Наприклад, відмовився назвати ім’я дружини та дітей. «Я намагаюсь не показувати сім’ю і під час виборів, і просто. Це – робота, а це – родина. Раптом мої діти свого часу захочуть займатися чимось іншим і я можу їм нашкодити», – зауважив Олександр.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4048.jpg[/img] Депутат міськради і начальник управління розвитку підприємництва та реклами Олександр Козлюк[/caption]
– В якому темпі минає ваш робочий день?
– Мою роботу не назвеш «сидячою». Вона – оперативна, постійно треба бути готовим до виїзду на розгляд звернень від суб’єктів господарювання.
– Для відпочинку вистачає часу?
– Малувато. Мій робочий день починається о шостій. Окрім мене, є ще сім’я, два сини, яких потрібно зібрати до школи. Без десяти восьма я вже на роботі. Часто до пізньої ночі затримуюсь, бувають нічні рейди.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4054.jpg[/img] Кабінет Олександра Козлюка знаходиться у Центрі надання адміністративних послуг[/caption]
– Про Вас знайомі говорять – «хороший сім’янин»…
– Ставити собі оцінку, говорити – хороший чи нехороший може лише моя дружина. Але, думаю, 14 років у шлюбі – це вже оцінка. У мене – два сини, шести і тринадцяти років. З дружиною бачимося лише зранку і ввечері, вона теж держслубовець, працює в Центрі зайнятості.
Субота-неділя – дні для сім’ї. У нас є домовленості: в суботу займаємось домашніми справами, а неділя – час для активного відпочинку. Намагаюсь надолужити втрачене за тиждень. Старший син у мене – справжній помічник, його вже і на риболовлю, і на полювання можна взяти. Він досить непогано знається на рибальстві, а до полювання охочі обоє. Як дійдуть до певної вікової категорії, доведеться передарувати їм дві свої рушниці.
До речі, мої діти і дружина люблять, коли я сам готую м’ясні страви. Кажуть, що добре все вдається.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4073.jpg[/img] Подарували статуетку як символ взаємодії держслужби і бізнесу[/caption]
– Як давно ви захоплюєтеся полюванням?
– Полювання займаюся з двадцяти років. Це для мене колись було пошуком і викидом адреналіну, а зараз це – лише відпочинок. Пройшовся лісом-полем, поговорили, порозказували один одному анекдоти. Настрій поліпшився – і можна повертатися до Луцька, і знову братися за справи.
Найбільше люблю полювати на кабана. Але останнім часом там багато складнощів через ліцензії. Раніше намагався кожного тижня виїжджати, а цього року був лише раз. І то нічого не вполював. І сказати про це мені не соромно (сміється – авт.). Я все одно задоволення отримав.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4074.jpg[/img] Шахи лишились від попереднього власника кабінету[/caption]
– Не було закидів, що це – дика забава?
– Якщо дотримуватися всіх правил і їздити з такими ж колективами мисливців, які дотримуються всіх норм безпеки, прибирають за собою місце відпочинку – то це абсолютно не шкодить природі.
– Дружину на полювання брали?
– На полювання – ні, а от на риболовлю – часто. Але для неї і риболовля – то можливість просто відпочити. Ми рибки наловимо, вона ухи зварить, а там – шашлики…
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4081.jpg[/img] Пляшку придбав на ярмарку. Порожня – перевірено журналістами[/caption]
– Багато років тому ви працювали на луцькому ринку. Які спогади лишилися з тих часів?
– Взагалі моє перше місце роботи – це луцький госпрозрахунковий ринок, де я був контролером. Там я пропрацював 4-5 років. На той момент після Володимир-Волинського сільськогосподарського технікуму кудись влаштуватись було складно. Пішов, спробував, знайшов багато знайомих і зрозумів, що це не моє.
Потім влаштувався менеджером зі збуту на фірму, а там відкрив і власне підприємство. А тепер – політика…
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4085.jpg[/img] Фотографія меншого сина[/caption]
– Чому підприємницьку діяльність замінили політичною?
– Основне моє місце роботи – начальник управління розвитку підприємництва і реклами. Називати місцевого депутата політиком занадто гучно. Це, в першу чергу, менеджер, який працює на територіальну громаду і свій округ.
Я вже депутат, був депутатом міської ради позаминулого скликання, свого часу працював помічником народного депутата, тому досвід у цій сфері маю. Розумію всі складнощі, які зараз є в державі, знаю, що можна зробити в межах законодавства і за малі гроші, і прозоро.
Україну я свого часу переїздив від початку і до кінця. Скажу відверто, Луцьк – найкраще і найгарніше місто. Мене кликали працювати в Київ, але тут – мій батько, брат, сім’я врешті-решт. Хочу тут залишитись і щоб мої діти жили саме тут.
Хоча нинішнє місце роботи я вже пережив. Воно мене підштовхує шукати щось інше. І коли я прийшов з бізнесу на держслужбу, то говорив, що це – тимчасово. Аби отримати нові навики.
– Існує стереотипна думка, що чиновники працюють від години до години, а от підприємці – на результат. Скільки істини в цих судженнях і з яким типом людей Вам знайти мову легше?
– Якби ви проаналізували мій робочий час, то побачили б, що починається він з перегляду матеріалів, часто і дорогою на роботу. Свого часу я мав фірму, трохи займався кафешкою. Але без власного капіталу, на постійних орендах ти не виживеш. Шкодувати особливо нема за чим.
Свого часу я досить нормально заробив. Маю квартиру, автомобіль, який купив з салону. Коли приймав запрошення Богдана Павловича (Шиби, тодішнього мера міста – авт.) зайняти посаду директора департаменту підприємництва і реклами, то був людиною з іншого боку, саме представником підприємництва.
Отримавши практику роботи в бізнесі, я розумію усі проблеми об’єктів господарювання. Це – тяжкі гроші. І треба кожному подякувати, що вони на сьогодні ще працюють, сплачують податки і заробітну плату. Я дуже скрупульозно ставлюся до скарг на підприємців, бо бачу за кожним з них колектив, сім’ю. Мені вдається спілкуватися з підприємцями, працівниками фірм і держслужбовцями. Знаходимо порозуміння. Все-таки вісім років на цій службі.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4091.jpg[/img] Фото зроблене до Дня прапора (2011 р.)[/caption]
– Говорите про зміну роботи. В яке русло плануєте податися?
– Звичайно, хотів би власний бізнес. Поки що нема хорошого стартового капіталу, але є багато пропозицій. Потрібно шукати інвестора. І такого інвестора, який після добре виконаної роботи тобі не скаже «дякую» і «до побачення». Можна ще попрацювати і той самий стартовий капітал заробити.
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Розмовляти з депутатами про «нероботу» – суцільне задоволення. У кожного свої історії, хобі, сімейні свята. Олександр Козлюк, депутат міськради і начальник управління розвитку підприємництва та реклами, радісно згодився поспілкуватися із журналістами «Таблоїда Волині».
Проте поділився далеко не всіма секретами. Наприклад, відмовився назвати ім’я дружини та дітей. «Я намагаюсь не показувати сім’ю і під час виборів, і просто. Це – робота, а це – родина. Раптом мої діти свого часу захочуть займатися чимось іншим і я можу їм нашкодити», – зауважив Олександр.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4048.jpg[/img] Депутат міськради і начальник управління розвитку підприємництва та реклами Олександр Козлюк[/caption]
– В якому темпі минає ваш робочий день?
– Мою роботу не назвеш «сидячою». Вона – оперативна, постійно треба бути готовим до виїзду на розгляд звернень від суб’єктів господарювання.
– Для відпочинку вистачає часу?
– Малувато. Мій робочий день починається о шостій. Окрім мене, є ще сім’я, два сини, яких потрібно зібрати до школи. Без десяти восьма я вже на роботі. Часто до пізньої ночі затримуюсь, бувають нічні рейди.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4054.jpg[/img] Кабінет Олександра Козлюка знаходиться у Центрі надання адміністративних послуг[/caption]
– Про Вас знайомі говорять – «хороший сім’янин»…
– Ставити собі оцінку, говорити – хороший чи нехороший може лише моя дружина. Але, думаю, 14 років у шлюбі – це вже оцінка. У мене – два сини, шести і тринадцяти років. З дружиною бачимося лише зранку і ввечері, вона теж держслубовець, працює в Центрі зайнятості.
Субота-неділя – дні для сім’ї. У нас є домовленості: в суботу займаємось домашніми справами, а неділя – час для активного відпочинку. Намагаюсь надолужити втрачене за тиждень. Старший син у мене – справжній помічник, його вже і на риболовлю, і на полювання можна взяти. Він досить непогано знається на рибальстві, а до полювання охочі обоє. Як дійдуть до певної вікової категорії, доведеться передарувати їм дві свої рушниці.
До речі, мої діти і дружина люблять, коли я сам готую м’ясні страви. Кажуть, що добре все вдається.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4073.jpg[/img] Подарували статуетку як символ взаємодії держслужби і бізнесу[/caption]
– Як давно ви захоплюєтеся полюванням?
– Полювання займаюся з двадцяти років. Це для мене колись було пошуком і викидом адреналіну, а зараз це – лише відпочинок. Пройшовся лісом-полем, поговорили, порозказували один одному анекдоти. Настрій поліпшився – і можна повертатися до Луцька, і знову братися за справи.
Найбільше люблю полювати на кабана. Але останнім часом там багато складнощів через ліцензії. Раніше намагався кожного тижня виїжджати, а цього року був лише раз. І то нічого не вполював. І сказати про це мені не соромно (сміється – авт.). Я все одно задоволення отримав.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4074.jpg[/img] Шахи лишились від попереднього власника кабінету[/caption]
– Не було закидів, що це – дика забава?
– Якщо дотримуватися всіх правил і їздити з такими ж колективами мисливців, які дотримуються всіх норм безпеки, прибирають за собою місце відпочинку – то це абсолютно не шкодить природі.
– Дружину на полювання брали?
– На полювання – ні, а от на риболовлю – часто. Але для неї і риболовля – то можливість просто відпочити. Ми рибки наловимо, вона ухи зварить, а там – шашлики…
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4081.jpg[/img] Пляшку придбав на ярмарку. Порожня – перевірено журналістами[/caption]
– Багато років тому ви працювали на луцькому ринку. Які спогади лишилися з тих часів?
– Взагалі моє перше місце роботи – це луцький госпрозрахунковий ринок, де я був контролером. Там я пропрацював 4-5 років. На той момент після Володимир-Волинського сільськогосподарського технікуму кудись влаштуватись було складно. Пішов, спробував, знайшов багато знайомих і зрозумів, що це не моє.
Потім влаштувався менеджером зі збуту на фірму, а там відкрив і власне підприємство. А тепер – політика…
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4085.jpg[/img] Фотографія меншого сина[/caption]
– Чому підприємницьку діяльність замінили політичною?
– Основне моє місце роботи – начальник управління розвитку підприємництва і реклами. Називати місцевого депутата політиком занадто гучно. Це, в першу чергу, менеджер, який працює на територіальну громаду і свій округ.
Я вже депутат, був депутатом міської ради позаминулого скликання, свого часу працював помічником народного депутата, тому досвід у цій сфері маю. Розумію всі складнощі, які зараз є в державі, знаю, що можна зробити в межах законодавства і за малі гроші, і прозоро.
Україну я свого часу переїздив від початку і до кінця. Скажу відверто, Луцьк – найкраще і найгарніше місто. Мене кликали працювати в Київ, але тут – мій батько, брат, сім’я врешті-решт. Хочу тут залишитись і щоб мої діти жили саме тут.
Хоча нинішнє місце роботи я вже пережив. Воно мене підштовхує шукати щось інше. І коли я прийшов з бізнесу на держслужбу, то говорив, що це – тимчасово. Аби отримати нові навики.
– Існує стереотипна думка, що чиновники працюють від години до години, а от підприємці – на результат. Скільки істини в цих судженнях і з яким типом людей Вам знайти мову легше?
– Якби ви проаналізували мій робочий час, то побачили б, що починається він з перегляду матеріалів, часто і дорогою на роботу. Свого часу я мав фірму, трохи займався кафешкою. Але без власного капіталу, на постійних орендах ти не виживеш. Шкодувати особливо нема за чим.
Свого часу я досить нормально заробив. Маю квартиру, автомобіль, який купив з салону. Коли приймав запрошення Богдана Павловича (Шиби, тодішнього мера міста – авт.) зайняти посаду директора департаменту підприємництва і реклами, то був людиною з іншого боку, саме представником підприємництва.
Отримавши практику роботи в бізнесі, я розумію усі проблеми об’єктів господарювання. Це – тяжкі гроші. І треба кожному подякувати, що вони на сьогодні ще працюють, сплачують податки і заробітну плату. Я дуже скрупульозно ставлюся до скарг на підприємців, бо бачу за кожним з них колектив, сім’ю. Мені вдається спілкуватися з підприємцями, працівниками фірм і держслужбовцями. Знаходимо порозуміння. Все-таки вісім років на цій службі.
[caption][img data=wat]23_03_2016_503385883/_mg_4091.jpg[/img] Фото зроблене до Дня прапора (2011 р.)[/caption]
– Говорите про зміну роботи. В яке русло плануєте податися?
– Звичайно, хотів би власний бізнес. Поки що нема хорошого стартового капіталу, але є багато пропозицій. Потрібно шукати інвестора. І такого інвестора, який після добре виконаної роботи тобі не скаже «дякую» і «до побачення». Можна ще попрацювати і той самий стартовий капітал заробити.