Сьогодні, 20 травня, своє професійне свято відзначають сурдоперекладачі, люди, які володіють мовою жестів і виконують переклад на мову жестів з будь-якої мови і навпаки.
Раніше знайти хорошого сурдоперекладача було дуже важко, а зараз вони користуються популярністю, працюють в приватних компаніях та телерадіоорганізаціях. Для мови жестів не має значення хто ти за націоналністю, вона - єдина для всіх.
«Таблоїд Волині» вирішив поспілкуватись із луцьким фахівцем із сурдоперекладу Любов’ю Сахан.
Жінка навчалась у християнській семінарії в Ірпіні, що на Київщині. Любов не розуміє чому обрала саме сурдопереклад, розповідає, що так їй серце підказало. Спочатку жінка працювала в інтернаті, їй було дуже шкода діток із вадами мови та слуху, тому, коли їй запропонували постійну роботу сурдоперекладача, вона погодилась без вагань.
[img data=wat]20_05_2015_768359863/img_2016.jpg[/img]
Любов зауважує, що в таких людей невелике коло спілкування, тому вона вирішила їм допомагати. Зараз, Сахан вже 3 роки як на пенсії, підпрацьовує сурдоперекладачем у Домі Євангелія.
Любов показала кілька фраз для читачів «Таблоїд Волині» ну й, звичайно, привітала зі святом колег.
У «кавовій розмові» з «Таблоїдом Волині» декан факультету історії, політології та національної безпеки СНУ Анатолій Шваб розповів, чому в дитинстві разом із братом ховався під стіл, що дала йому армія, які історичні події хотів би змінити та які батьківські поради проніс крізь усе життя.
Відверто про Афганістан, дружину, хабарі та реанімацію ми поговорили з керівником Луцького центру первинної медичної допомоги № 1 Ігоря Гнетньова в рубриці «Питання під градусом».
