^{Текст та фото: Оксана ФЕДОРУК}

Щороку у третю суботу травня в Україні відзначають День Європи. Для багатьох українців Європейський Союз – така собі ідеальна держава, де всі живуть багато і щасливо. А чи багато знає пересічний українець про устрій ЄС, його інституції і цінності? А ось учні ЗОШ №25 м. Луцька можуть розповісти про це чимало. Саме тут діє перший у Луцьку, та й на Волині, євроклуб «Єврозоря».

Як він з’явився, що дає учням, чому після школи його учасники вирізняються серед своїх ровесників, «Таблоїду Волині» розповіла його засновниця та керівниця, вчителька англійської мови Ольга Струбицька.

Ми розмовляємо у приміщенні євроклубу, який зараз став уже єврохабом. На стінах – десятки стінгазет, фотографій, дипломів, за кожним з яких – яскраві моменти з життя школярів протягом 12 років. Саме стільки «сяє» «Єврозоря», яка стала першим луцьким євроклубом.

«Тоді на Волині ще не існувало ні одного подібного клубу. Я якраз була на курсах підвищення кваліфікації, у бібліотеці ім. Олени Пчілки, і там проходив тренінг для керівників, які хочуть створити євроклуби. Я напросилася на той тренінг, дуже загорілася, прийшла потім в школу і кажу до директора: «Вікторе Івановичу, хочу робити таке», - згадує Ольга Володимирівна.

Ольга Струбицька

Знайшли у школі приміщення і кошти, учні і вчителі самі купували і клеїли шпалери. Так 2006 року у ЗОШ №25 розпочав свою роботу перший луцький шкільний євроклуб, до того ж створений із власної ініціативи, бо пізніше вони з’являлися уже через вказівку міського управління освіти.

Клубу дали назву «Єврозоря», оголосили серед учнів конкурс на емблему.

Перші три роки долучалися тільки старшокласники, а потім почали ходити й учні середніх класів – їх євроклуб назвали «Єврик».

Відтоді учні щоп’ятниці збираються тут, планують заходи, готуються до них. За словами Ольги Струбицької, тут діє правило «двох ніг» - ніхто нікого не змушує, кожен приходить і йде, коли йому зручно.

Зараз трошки змінилися акценти – більше на національно-патріотичне і громадянське виховання. Тож зараз єврохаб – це такий осередок молоді, які планують шкільні заходи на різноманітну тематику і залучають інших учнів.

«Одним із таких масових заходів був День святого Патріка, тоді вся школа була зелена. Ми проводили конкурс на найзеленіший клас,  на найзеленіше оформлення, частували всіх зеленим чаєм, продавали зелені цукерки. Минулого року робили цікавий захід «Ні Хеловіну, так – українському гарбузу». Тоді усі були помаранчевими. До таких заходів долучається вся школа. Маємо цікаві призи, бо пишемо проекти і Представництво Європейського Союзу трохи фінансово допомагає», – розповідає вчителька.

Коли загинув Скрябін, євроклубівці організували флеш-моб його пісень, а цьогоріч «карематну» вечірку – принесли пледи, каремати, гітари.

Співпрацює «Єврозоря» із іншими громадськими організаціями Луцька – «Молодіжною платформою», Молодіжним центром Волині. Беруть участь у різних тренінгах, наприклад, Active Citizens, молодіжних форумах, хакатонах.

«Сьогодні вони діти, а завтра – студенти. І потім вони дуже вирізняються серед молоді – сидіти на місці точно не будуть. У них оті лідерські якості, які проявилися ще в школі, зберігаються і реалізовуються обов’язково», - переконана жінка.

Вона пригадує випускника школи, а зараз мандрівника, громадського активіста Олександра Швеця, яким дуже пишається:

«У 8 класі про Сашу ніхто не знав, а в 9 класі він виграв на шкільній євроолімпіаді. Змінився, став більш комунікабельним. А зараз уже 49 країн об’їздив».

Олександр Швець (зліва)

Також називає Андрія Савчука, який очолює київську «Опору», Роберта Лоряна, Настю Грачову, Кубай Віку та багатьох інших – всі ці діти пройшли євроклуб і далі лишилися в громадському житті, були на Майдані.

Одна із найбільших перемог «єврозорівців» – у конкурсі Europa Nostra, який організовував Донецький дебатний центр. Учні двічі брали участь, першого разу зайняли друге місце, хоча навіть в це не вірили, а наступного року перемогли всіх.

«Я почула, як члени журі між собою говорили: «Приїхала Волинь і всіх порвала», - посміхається Ольга Володимирівна.

Троє учнів, які здобули тоді перемогу, поїхали у Бельгію, Нідерланди, Люксембург на сім днів.

Також школярі їздили у Чехію, Польщу, були у Франції на Єврошколі у Стразбурзі.

«Ми тоді виграли конкурс есе і поїхали на 5 днів у Стразбург, там  проходила ділова гра, де вчили і показували, як відбувається голосування у Європарламенті. Діти потрапили навіть на справжнє засідання. Найбільше їх здивували депутати з обмеженими можливостями, які працювали на рівні з усіма іншими, і їх простота в спілкуванні – усі депутати, представники, які нас супроводжували,  були з нами на вечірках самі, як діти – сиділи, говорили з нами, і ніякої зверхності не відчувалося. А для мене як для вчителя було дивним те, що делегації очолювали не вчителі англійської, а фізики, фізкультурники і всі вільно володіють англійською. І діти самі переконуються – треба знати англійську», - каже Ольга Струбицька.

Часті гості тут – волонтери Корпусу Миру, їх школярі вчать танцювати гопак чи знімають про них фільми.

На перервах чи після уроків старшокласники приходять у єврохаб просто посидіти у кріслах-мішках, попити чай, пограти настільні ігри чи підготуватися до ЗНО. Вміють і вчитися, і відпочивати, і навіть гроші заробляти.

«Одного разу я подала дітям ідею – купити пледи, щоб накрити стільці. Вони схопили мій капелюх, взяли гітару – і пішли по школі збирати гроші», - з усмішкою розповідає вчителька.

Часто темою ЄС маніпулюють, говорять на контрасті – як добре в Європі і як погано в Україні, але там теж є свої проблеми і не все нам потрібно звідти брати, переконана засновниця «Єврозорі». І завжди каже своїм учням: «Європа починається тут із кожного з нас».

«Як казав колись Любомир Гузар – треба брати на себе відповідальність і не чекати, що на вербі груші виростуть. І я завжди дітей переконую, що ми маємо Україну будувати самі, а не чекати якоїсь манни з неба чи з Європи. Дуже боюся, щоб Україна не стала її придатком. У нас прекрасні люди, прекрасні землі, треба подолати тільки корупцію і взяти все в свої руки. І ні в якому разі не бути пасивними. Звідти можемо взяти європейські цінності, верховенство права, чесніть. Європейці захищені законом. Якщо щось не так – вони можуть звернутися в суд, і винного покарають – оштрафують, посадять депутата або подасть у відставку міністр. У нас цього поки немає. Але коли ми самі собі це зробимо, з нами будуть рахуватися», - резюмувала Ольга Володимирівна.