_{Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА}

_{Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА}

Колекціонери міні-алкоголю з різних українських міст та гості із Литви, Естонії, Білорусі, Норвегії, Польщі, Німеччини, Словаччини та Ізраїлю приїхали до Луцька, аби поспілкуватися та поповнити свої ексклюзивні колекції новими екземплярами.

Алкомінімалісти – люди, хобі яких – колекціонування пляшечок алкоголю, об’єм яких не більше 50 мл. Дехто з них колекціонує алкоголь за датою виробництва, хтось звертає увагу на сорти та зрілість напою, а декому важлива загальна кількість екземплярів у колекції.

«Таблоїд Волині» дізнався, скільки готові платити колекціонери за ексклюзивний алкоголь, якою була перша пляшечка популярних колекціонерів та чого в жодному разі не має права робити алкомінімаліст, який себе поважає.

***

Подружжя з Харкова привезло на продаж пляшечки, яких мають по кілька у колекції. Продавали також колекційні монети із зображеннями визначних луцьких пам’яток архітектури, які колекціонувала у Харкові їхня знайома:

«Така була фанатка своєї справи! У 80 років і без однієї ноги їздила на колясці на всілякі виставки, ярмарки. А ці монети вона називала луцькими, тут справді зображені якісь ваші пам’ятки. Користуються у вас тут такими монетами?».

Сергій з Ковеля розповідає, що гордість колекції залишив удома, бо гордість не продається:

«З тих, що привіз, найцікавіша, мабуть, оця пляшечка віскі, яку можна було купити лише у Duty Free, оскільки вони всі робляться на експорт. А найменша в світі пляшечка алкоголю, яка, до речі, занесена до Книги рекордів Гіннеса ( усього 1,2 мл) у мене теж є».

Харків’янин Тимур має трохи більше тисячі екземплярів у колекції, він збирає лише коньяк і текілу по 50 мл. Валерій із Білорусі  теж колекціонує винятково коньяк, але нещодавно вирішив «для душі розбавити білим нескінченний ряд», тому придбав декілька пляшечок горілки.

«У мене в колекції трохи більше тисячі. Зараз не проблема купувати, аби лише були гроші і бажання. Більша проблема з тим де потім все це розмістити. А такі зустрічі – це не лише про алкоголь, більше про стосунки між людьми, які живуть у різних містах і країнах і не мають змоги бачитися часто», – сміється Валерій.

Киянин Сергій з дружиною Світланою – організатори форуму акломінімалістів. Найменша пляшечка в їхній колекції – 1,2 мл. Це така собі ампулка, з десяток яких вміщається на долоні.

«Найдорожча для кожного колекціонера – перша пляшечка. Кожен точно знає про пляшечку, яку він придбав уперше. У мене це почалося з ракії привезеної в подарунок із Єгипту. Згодом купили набір із кількох пляшечок на тодішнє чоловіче свято 23 лютого. І з того потихеньку почала виростати колекція. Моя дружина Свєта цим дуже захопилася. Згодом ми почали просувати цю справу, знайомити і об’єднувати алкомінімалістів на таких зустрічах.

Перша відбулася у Києві, вона була дуже потужною, водії не спали 2 доби, бо не встигали розвозити людей, які у нас зібралися. Приблизною датою Міжнародної зустрічі алкомінімалістів обрали середину травня (час, коли у Києві цвітуть каштани) і зараз кожне наступне місто зобов’язане приймати нас у гості. Усі ми – одна велика сім’я. Тут усі свої, зустрічаємося не лише, щоб продати, обміняти, подарувати чи знайти ексклюзивний алкоголь для колекції, а й щоб просто поговорити та обійнятися, бо майже усі усіх знають давно».

1

Також, Сергій зазначає, що між собою в спільноті колекціонерів усі чесні, алкоголь розкладають просто на столах і не пильнують за ним, адже знають, що ніхто чужого не візьме.

Рімас з Литви теж постійний учасник українських зустрічей, він любить приїздити в Україну та давно почувається своїм на таких зустрічах.

«Якщо хтось із алкомінімалістів приїжджає в інше українське місто чи навіть іншу країну, в яких теж є знайомі колекціонери міні-алкоголю, то його неодмінно зустрінуть, залишать на ніч, проведуть екскурсію і допоможуть у всьому. Ми – родина. Якщо трапляється якась біда, то вже не треба шукати, до кого з цим звернутися, бо хтось із цієї родини завжди допоможе».

Є в алкомінімалістів і чимало оригінальних традицій, обрядів та ритуалів.

«Наприкінці таких продажів, десь через 3-4 години після відкриття, відбувається такий дружній обмін-дарування. Буває, хтось привезе 50 пляшечок міні-алкоголю, який популярний у його країні, 5 із них він продав під час зустрічі, а решту просто роздає тим, у кого в колекції ще немає такого екземпляру»,  – додає киянин.

1

1

Олександр з Харкова збирає пляшечки уже 22 роки, колекція поки налічує 500 екземплярів. Він розповідає, що особливих законів обміну серед  алкомінімалістів немає, усе вирішується по-дружньому.

«Як прийшов з армії, отримав одну таку пляшечку у подарунок. І понеслося! Обмін і ціни – умовність, тут все залежить від людей. Часом бувають пляшечки, яких уже ніколи ніде не знайдеш, і скільки її господар захоче грошей, стільки ти і повинен заплатити. Я небагатий, але за заповітну пляшечку готовий заплатити і 300, і 500 доларів. Є у нас і алкомільйонери, як-от Календар, його тут всі знають. То в нього є експонати і по 3 тисячі доларів. Він найкрупніший колекціонер на всьому пострадянському просторі, більше 30 тисяч пляшок в колекції».

Насамкінець литовець Рімас поділився з «Таблоїдом Волині» і забобонами, в які вірить кожен алкомінімаліст:

«Цей алкоголь не можна пити. Це табу! Кожна пляшечка з колекції – частина душі, кожна підібрана не просто так. Якщо хтось себе не поважає, не вірить у справу, яку робить, то може й випити. Але серед нас таких немає. Ми – цінителі!».

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}