Знамениті ікони стилю з Волині

Коли кажуть «ікона стилю», то першими згадують відомі імена голлівудських актрис. Однак інтернет-видання Plitkar познайомило читачів з жінками, які керували модою в середині ХХ століття. А ще вони народилися на території Великої Волині, однак за різними причинами змушені були виїхати в інші країни.

Тамара Вишневська

Тамара Вишневська народилась 20 декабря 1919 в селі Варковичі на Дубенщині в українсько-польскій сім’ї. Ще в шкільні роки вона розіслала свої фото в різні журнали та чекала на запрошення для зйомок. Навчалась у Варшаві в драматичній школі. Першим на талановиту дівчину звернув увагу німецький кінорежисер Пауль Вегенер, який у 1935-му році забрав її в Берлін, де Тамара стала актрисою кіно.



Дебют дівчини відбувся того ж 1935-го року, Тамарі тільки виповнилось 16 років. Успіх молодій актрисі принесли картини «Ординат Міхоровський», «Дівчина шукає любов», «Жінки над прірвою», «Троє гультяїв», «Крізь сльози щастя».

У 1930-х роках Тамара між зйомками в кіно активно навідувалась у Луцьк, де проживала її сім’я та шкільні друзі. Тут актриса багато фотографувалась з місцевими кіноглядачами та роздавала автографи, про що навіть писали у тодішні пресі. З вітрин фотосалонів на перехожих дивились фото молодої актриси.



У 1937-му році Тамара під час зйомок в кіно познайомилась із продюсером Владиславом Мікошем. Це була любов із першого погляду. Владислав був старшим на дванадцять років. Того ж року вони одружилися і народилася донька Ірен. З початком Другої світової війни сім’я Вишневських переїхала з Луцька у Варшаву.

Барбара Крафтувна

Барбара Крафтувна народилась 5 грудня 1928 року в сім’ї луцького архітектора Тадеуша Краффта. У 1948 році закінчила драматичну студію при «Старому театрі» у Варшаві. Її керівником був Іво Галл – один з найвідоміших акторів та сценографів тодішнього польського театру.



Актрису з красивим приглушеним голосом відразу після закінчення театральної студії запрошують на радіо, також вона активно виступає на естраді, як співачка, працює на телебаченні телеведучою.

За своє життя Барбарі пощастило грати на сценах польських міст Гданська, Лодзі, Вроцлава, Варшави. Першу роль у фільмі дівчина отримала у 1953-му році – це була стрічка «Справа, яку треба владнати».



Справжній успіх та популярність актрисі приніс фільм «Попіл і алмаз». Одна з її найвідоміших робіт – роль у фільмі В. Хаса «Як бути коханою». У 1982 році Барбара переїздить у США, де проживає 16 років, а в кінці 90-х повертається у Польщу. Про роки свого перебування у Луцьку актриса видала книгу в 2016 році «Крафтувна в країні магії», нписану у формі діалогу з польським драматургом Ремігіушем Гжеля.

Аліція Бобровська

Аліція Бобровська народилась 1936 року в місті Володимир-Волинський. Після війни, коли Аліції виповнилось 9 років, її сім’я переїхала у Польщу, де зрештою оселилась на півночі в Гданську. У 1957-му році на першому післявоєнному конкурсі Місс Полонія, який проходив у Кракові, Аліція отримала перемогу, яка дозволила їй взяти участь у конкурсі Місс Всесвіт 1958, що проходив у Каліфорнії, США. За результатами голосування, Аліція стала IV Віце-місс Всесвіту, не будучи професійною моделлю. Останніми словами учасниці на конкурсі були «God bless America and Poland too». Це викликало велике схвалення публіки.



Відразу після конкурсу перед 22-річною Віце-місс відкрились нові горизонти, їй запропонували престижну роботу в індустрії краси США. Член журі конкурсу Марлон Брандо був зачарований красою конкурсантки і передрік їй велике майбутнє в Голлівуді, але Аліція не погодилася. Всесвітньо відома корпорація косметики Max Factor захотіла, щоб Бобровська стала обличчям бренду на рік, але Аліція відмовилась від контракту і поспішила до коханого, який чекав її у Польщі. Крім того, дівчині потрібно було закінчити навчання.



У 1959 році вона отримала диплом лялькового відділення Краківської державної вищої театральної школи імені Людвига Сольського. Її перший кінодебют відбувся 1960-го року у фільмі «Сучасна історія». Найвідоміші стрічки за участю Аліції – «Подружжя з розуму», «Канікули ката», «Його дві дружини», «Велике кохання Бальзака», «Візит».