^{Текст: Ірина ТУСЕВИЧ}

Ось і перегорнута остання сторінка роману Івана Корсака «На розстанях долі», книги, яка вийшла у київському видавництві «Ярославів Вал».

Події Другої світової війни постали переді мною зримо і переконливо. У книзі змальовані також рідні для мене і письменника волинські землі.
Іван Корсак у своєму романі розкриває становище інтелігенції в середині кривавого ХХ ст. Автор показує справжнє обличчя війни і її наслідки, що внесли свої корективи у мирне життя багатьох людей.

[img data=def]20_04_2017_355834914/knyga_2.jpg[/img]

Письменник змушує своїх читачів з пильною увагою стежити за такими видатними постатями, як Тарас Бульба-Боровець, Павло Шандрук, Федір Богатирчук, Борис Балінський. Герої роману  в прямому і переносному розумінні «прорубують» шлях хоч би через хащі, аби відстояти свою гідність і гідність свого народу.

Тяжкі часи чекали на українців: «чорні ворони» мали надто багато роботи, хапали українську інтелігенцію масово, йшли повальні арешти…», за найменший необачний вчинок чекала смерть.

Герої роману проходять через немислимо тяжкі випробування, інколи навіть вдаючись до гірких роздумів та сентенцій: «А ще писано, що людина – то цар природи, над звіром усяким, травою чи деревом ставлена, наче кепкуючи з себе сама, вид свій нарекла гомо сапієнс. То чванькувате ймення, бо насправді їй ще тягтися й тягтися до мохів та лишайників».

Книга «На розстанях долі» виховує повагу до тих, хто виборював і виборює мирне небо та світле майбуття. Є всі підстави пишатися історією свого народу, бо не кожна нація може пройти такий тернистий шлях з гордо піднятою головою.

Чесно кажучи, не очікувала, що  роман справить на мене таке захопливе враження.