#яНеБоюсьСказати: реакція волинських чоловіків
08 Липня 2016
Багато волинянок в рамках флешмобу про сексуальне насильство розповіло свої історії про прикрі випадки наруги або спроб домагання.
В соцмережах шквал емоцій акція викликала і в чоловіків. Багато хто підтримав жінок, багато хто був відверто шокований, але чимало висловили думку, що самі авторки винні у випадках насильства, мовляв, провокують, погодяться погано, самі «нариваються»…
Таблоїд Волині вирішив запитати у волинських чоловіків, що вони думають і з приводу акції, і з приводу самої проблеми, яка набрала загального розголосу.
Шоумен, ведучий, ді-джей Жора Потапчук:
Зі сторони психологічної і соціальної – то дуже крута ідея, бо дає можливість вивести назовні і перебороти проблеми, які сиділи всередині місяцями чи роками! Однак, тут є і інша сторона медалі – жінки чомусь завжди вважають себе жертвами, в будь якому випадку! Я згоден, що серед чоловіків багато збоченців і мудаків, яких потрібно обмежувати від суспільства, або ж навіть робити повну кастрацію. Однак дівчата теж цілеспрямовано створюють підгрунтя, для виникнення подібного роду ситуацій – мегакороткі спідниці, декольте, макіяж, каблуки…
Для здорової людини і освіченої – це просто певний еротизм! Для хворої чи тупого бидла, якому начхати, куди засовувати – це стимул до дій, в більшості грубих та з важкими наслідками!
Ну і питання друге – чому ніхто не говорить про деспотизм жінок і насильством над чоловіками в сім'ї??? Саме багато збоченців і бидлоття виходять в результаті споглядання поведінки мами до тата і надмірної уваги мами до синочка??? Чому ніхто не думає, шо подібні речі є прямим впливом виховання і відносин в сім'ї??? Не всі випадки, однак тут жінкам варто задуматись теж…
Автомайданівець Віталій Гнатюк:
Жінкам дали змогу розповісти про те що заховано далеко в скрині...
Здається, суспільство («совок») виховував жінок таким чином, що вони повинні мовчати і чітко виконувати ті обов’язки, які нав’язали батьки та суспільство. В цілому тихенько мовчати в кулачок...
Навіть на пострадянському просторі прислів'я є таке: б’є значить любить. Це дурниці, звісно!
А ще є таке твердження: ви то одружуйтесь а далі якось там притретесь один до одного.
Як на мене, багато що залежить від того, як виховують батьки...
А ще в нашому пострадянському просторі не прийнято говорити про багато речей, бо що ж сусіди подумають... І проблеми, що висвітлюються у цьому флешмобі, також відносяться до категорії «треба мовчати, бо що подумають сусіди».
До речі, щодо виховання, то це і стосується коли у сім’ї маленький хлопчик – на пост СССРі не прививали повагу до дівчат і жінок. Багато залежить від тих цінностей, які батьки закладають своїм чадам. Адже саме ці цінності стають основою для формування світогляду людини.
Директор департаменту інфраструктури та туризму Волинської ОДА Іван Мирка:
Кожен маж право мати свою думку. І кожен має право начхати на ту думку. Я щоранку як прокидаюся десь вже років так зо шість кажу собі – будь стриманим і не лінуйся. Проте люблю жартувати і підколювати та люблю таке ж відношення до себе. Можливо, в Америці мене б звинуватили в сексизмі, та я на цю тему жартую досхочу. Хоча реально уникаю жартів з незнайомими людьми, бо поважаю їх право на спокій тобто право на те що їм начхати на мою думку.
Волонтер, журналіст IA ZIK Мирослав Ватащук:
Стривайте, давайте тим часом відмежуємося від оцінок. Я перечитав у «Фейсбук» низку історій із хештегом «янебоюсьсказати». То жах. І ніби чуєш про то ледь не щодня, ніби вже не «торкає»… Аж ні. Зачепило за живе. Адже, зрештою, історії про насильство переповідали люди, яких часто добре знаю. Мусимо визнати, проблема є. І реакції людей у соцмережах засвідчила її глибину і багатозначність.
По-перше, ми маємо справу не з точковим явищем, яке можна вирішити репресивними заходами правоохоронних органів, а досить систематичне. Тут без системного підходу не вдасться нічого змінити. Саме початком такого, на мою думку, і може стати цей флешмоб. Адже, по-суті, це початок публічного діалогу і, в тому числі, публічної дискусії. Бо замовчування проблеми – це лише її «заморожування».
Також, на мою думку, слід уникати крайнощів. Адже достатньо коментарів штибу «коротка спідниця – значить лярва» або «всі чоловіки – козли». Тому повторюся: потрібен системний підхід. Починати із виховання дітей змалку, завершуючи невідворотністю покарання. А це потребує зміни суспільної свідомості.
На жаль, я наразі не бачу готовності нашого поспільства навіть до публічної дискусії, не кажучи вже про прагнення змін.
Директор радіостанції «СіД ФМ» Андрій Зубенко:
В принципі, ідею такого флешмобу я підтримую, бо питання насильства в нашому суспільстві, на жаль, є актуальним. Часто спалах агресії породжується економічною та соціальною нестабільністю. Невдоволені життям люди стають злішими, особливо чоловіки. І вони шукають, куди цю злість виплеснути. Хтось активно займається спортом, а хтось алкоголь чи наркотики. Коли ж немає альтернативи, об’єктом насильства стає жінка. Під «гарячу» руку завжди потрапляє той, хто слабший…
Я підтримую тих жінок, які наважилися розповісти свої історії. Вони дійсно молодці! Багато хто каже, що жінки самі провокують, мовляв, одяг відвертий, самі провокують. Але, мужики, у вас, що, клепки немає?..
Звісно, жіночим тілом милуватися завжди приємно. Якщо жінка приваблива, гарно вбрана. Але коли починають виникати хтиві думки, тобто про зґвалтування, то потрібно йти до лікаря.
Особисто у мене ставлення до тих, хто вчиняє сексуальне насильство над жінкою, однозначне – це моральні виродки! Якщо ти пішов на зґвалтування, то опустився нижче рівня якогось хробака!
З цим явищем потрібно боротися. Пригадую, як у одному серіалі героїня, яка балотувалася на посаду губернатора, запропонувала усім, хто хоча б раз звинувачувався або ж був підозрюваним у зґвалтуванні, вживлювати чіпи спеціальні, щоб стежити за ними. Звісно, це крайні міри, але вважаю, що запобіжні заходи потрібно проводити.
Ніхто не заперечує, що і в жінок повинно бути відчуття міри. Одягати в 30-ти градусну спеку закритий одяг ніхто не пропонує, але, щоб і в крайнощі не впадали. Окрім того, якщо жінка мусить звідкись повертатися пізно то чоловік чи кавалер, якщо він є, повинен її проводжати, а в ідеалі взагалі забирати зі спортзалу, роботи, тощо.
Ну і не останню роль відіграє виховання. З дітьми потрібно розмовляти, пояснювати… Правильне сексуальне виховання дітей значить чимало.
І, головне, ніколи не звинувачуйте жертву насильства! Уявіть, що, боронь Боже, таке могло статися з вашою дитиною. Тоді ситуація виглядає в зовсім іншому світлі…
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).
В соцмережах шквал емоцій акція викликала і в чоловіків. Багато хто підтримав жінок, багато хто був відверто шокований, але чимало висловили думку, що самі авторки винні у випадках насильства, мовляв, провокують, погодяться погано, самі «нариваються»…
Таблоїд Волині вирішив запитати у волинських чоловіків, що вони думають і з приводу акції, і з приводу самої проблеми, яка набрала загального розголосу.
Шоумен, ведучий, ді-джей Жора Потапчук:
Зі сторони психологічної і соціальної – то дуже крута ідея, бо дає можливість вивести назовні і перебороти проблеми, які сиділи всередині місяцями чи роками! Однак, тут є і інша сторона медалі – жінки чомусь завжди вважають себе жертвами, в будь якому випадку! Я згоден, що серед чоловіків багато збоченців і мудаків, яких потрібно обмежувати від суспільства, або ж навіть робити повну кастрацію. Однак дівчата теж цілеспрямовано створюють підгрунтя, для виникнення подібного роду ситуацій – мегакороткі спідниці, декольте, макіяж, каблуки…
Для здорової людини і освіченої – це просто певний еротизм! Для хворої чи тупого бидла, якому начхати, куди засовувати – це стимул до дій, в більшості грубих та з важкими наслідками!
Ну і питання друге – чому ніхто не говорить про деспотизм жінок і насильством над чоловіками в сім'ї??? Саме багато збоченців і бидлоття виходять в результаті споглядання поведінки мами до тата і надмірної уваги мами до синочка??? Чому ніхто не думає, шо подібні речі є прямим впливом виховання і відносин в сім'ї??? Не всі випадки, однак тут жінкам варто задуматись теж…
Автомайданівець Віталій Гнатюк:
Жінкам дали змогу розповісти про те що заховано далеко в скрині...
Здається, суспільство («совок») виховував жінок таким чином, що вони повинні мовчати і чітко виконувати ті обов’язки, які нав’язали батьки та суспільство. В цілому тихенько мовчати в кулачок...
Навіть на пострадянському просторі прислів'я є таке: б’є значить любить. Це дурниці, звісно!
А ще є таке твердження: ви то одружуйтесь а далі якось там притретесь один до одного.
Як на мене, багато що залежить від того, як виховують батьки...
А ще в нашому пострадянському просторі не прийнято говорити про багато речей, бо що ж сусіди подумають... І проблеми, що висвітлюються у цьому флешмобі, також відносяться до категорії «треба мовчати, бо що подумають сусіди».
До речі, щодо виховання, то це і стосується коли у сім’ї маленький хлопчик – на пост СССРі не прививали повагу до дівчат і жінок. Багато залежить від тих цінностей, які батьки закладають своїм чадам. Адже саме ці цінності стають основою для формування світогляду людини.
Директор департаменту інфраструктури та туризму Волинської ОДА Іван Мирка:
Кожен маж право мати свою думку. І кожен має право начхати на ту думку. Я щоранку як прокидаюся десь вже років так зо шість кажу собі – будь стриманим і не лінуйся. Проте люблю жартувати і підколювати та люблю таке ж відношення до себе. Можливо, в Америці мене б звинуватили в сексизмі, та я на цю тему жартую досхочу. Хоча реально уникаю жартів з незнайомими людьми, бо поважаю їх право на спокій тобто право на те що їм начхати на мою думку.
Волонтер, журналіст IA ZIK Мирослав Ватащук:
Стривайте, давайте тим часом відмежуємося від оцінок. Я перечитав у «Фейсбук» низку історій із хештегом «янебоюсьсказати». То жах. І ніби чуєш про то ледь не щодня, ніби вже не «торкає»… Аж ні. Зачепило за живе. Адже, зрештою, історії про насильство переповідали люди, яких часто добре знаю. Мусимо визнати, проблема є. І реакції людей у соцмережах засвідчила її глибину і багатозначність.
По-перше, ми маємо справу не з точковим явищем, яке можна вирішити репресивними заходами правоохоронних органів, а досить систематичне. Тут без системного підходу не вдасться нічого змінити. Саме початком такого, на мою думку, і може стати цей флешмоб. Адже, по-суті, це початок публічного діалогу і, в тому числі, публічної дискусії. Бо замовчування проблеми – це лише її «заморожування».
Також, на мою думку, слід уникати крайнощів. Адже достатньо коментарів штибу «коротка спідниця – значить лярва» або «всі чоловіки – козли». Тому повторюся: потрібен системний підхід. Починати із виховання дітей змалку, завершуючи невідворотністю покарання. А це потребує зміни суспільної свідомості.
На жаль, я наразі не бачу готовності нашого поспільства навіть до публічної дискусії, не кажучи вже про прагнення змін.
Директор радіостанції «СіД ФМ» Андрій Зубенко:
В принципі, ідею такого флешмобу я підтримую, бо питання насильства в нашому суспільстві, на жаль, є актуальним. Часто спалах агресії породжується економічною та соціальною нестабільністю. Невдоволені життям люди стають злішими, особливо чоловіки. І вони шукають, куди цю злість виплеснути. Хтось активно займається спортом, а хтось алкоголь чи наркотики. Коли ж немає альтернативи, об’єктом насильства стає жінка. Під «гарячу» руку завжди потрапляє той, хто слабший…
Я підтримую тих жінок, які наважилися розповісти свої історії. Вони дійсно молодці! Багато хто каже, що жінки самі провокують, мовляв, одяг відвертий, самі провокують. Але, мужики, у вас, що, клепки немає?..
Звісно, жіночим тілом милуватися завжди приємно. Якщо жінка приваблива, гарно вбрана. Але коли починають виникати хтиві думки, тобто про зґвалтування, то потрібно йти до лікаря.
Особисто у мене ставлення до тих, хто вчиняє сексуальне насильство над жінкою, однозначне – це моральні виродки! Якщо ти пішов на зґвалтування, то опустився нижче рівня якогось хробака!
З цим явищем потрібно боротися. Пригадую, як у одному серіалі героїня, яка балотувалася на посаду губернатора, запропонувала усім, хто хоча б раз звинувачувався або ж був підозрюваним у зґвалтуванні, вживлювати чіпи спеціальні, щоб стежити за ними. Звісно, це крайні міри, але вважаю, що запобіжні заходи потрібно проводити.
Ніхто не заперечує, що і в жінок повинно бути відчуття міри. Одягати в 30-ти градусну спеку закритий одяг ніхто не пропонує, але, щоб і в крайнощі не впадали. Окрім того, якщо жінка мусить звідкись повертатися пізно то чоловік чи кавалер, якщо він є, повинен її проводжати, а в ідеалі взагалі забирати зі спортзалу, роботи, тощо.
Ну і не останню роль відіграє виховання. З дітьми потрібно розмовляти, пояснювати… Правильне сексуальне виховання дітей значить чимало.
І, головне, ніколи не звинувачуйте жертву насильства! Уявіть, що, боронь Боже, таке могло статися з вашою дитиною. Тоді ситуація виглядає в зовсім іншому світлі…
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
