Викладач електротехнічних дисциплін ЛНТУ Олександр Бондар колекціонує чоловічі краватки. Його колекція уже налічує близько трьох тисяч експонатів. Серед них є багато краваток спортивної, новорічної, мультиплікаційної та інших тематик. Окрім того, Олександр Бондар є автором чотирьох навчальних посібників з теоретичної електротехніки та понад 50-и наукових та науково-методичних публікацій. Цікавиться він політикою, мистецтвом та літературою. Пише вірші і деякі з них, наприклад, «Луцький вальс», «Ой для чого, берізко», «Осінній романс» та інші покладені на музику і виконуються.
 
Як розповідають на сайті ЛНТУ, фахівець з виховної роботи Олександр Бондар часто виступає перед молоддю з бесідами на патріотичні теми, організовує волонтерські поїздки й бере активну участь у концертних програмах перед воїнами АТО у військовому шпиталі, у геріатричному пансіонаті, у будинку малюка, у реабілітаційному дитячому центрі.

[img data=def]20_11_2016_899046408/photo_small_4.jpg[/img]

Ось що розповів про історію краваток Олександр Микитович.
 
Початком історії краваток у Європі вважають другу половину ХVІІ століття, коли в ознаменування перемоги над Османською імперією в Париж прибув полк хорватських вояків. Хорватські офіцери носили на шиї яскраві шовкові хустинки, які дуже швидко зацікавили допитливих парижан. Французи, вказуючи на них, запитували – що це таке? Хорвати ж, не знаючи французької мови, думали, що їх запитують – мов, хто ти, і відповідали – хорват. Так ця хустина отримала свою назву від французького «Croates» (Хорват). У більшості європейських мов ця назва в дещо різних написаннях залишилась до цих пір. Невдовзі цей модний предмет зацікавив самого Людовіка ХVІ, який мав славу великого модника, і незабаром ним був заснований полк «Королівських Cravattes», відмінною регалією солдатів цього полку була все таж хорватська хустина. Невдовзі подібна хустина із шовку на шиї швидко стала модною.
 
Повернувшись у 1660 році до Англії із заслання, Карл ІІ привіз із собою це нове слово в моді, так краватка опинилась в Англії. Згодом якраз ця країна внесла неоціненний вклад у розвиток краваток.

У кінці ХVІІ століття новий предмет одягу почав входити в моду повсюдно в Європі, де чоловіки й жінки стали носити шматки тканини на шиї. Чоловікам потрібні були великі зусилля і багато часу для того, щоб зав’язати краватку і привести її в належний вигляд. В 1975 році появився новий тип краватки «Stocks» – як невеликий шматок мусліну, обгорнутий кілька разів довкола шиї і застібнутий шпилькою. У часи носіння перук нашийні хустинки стали великими і громіздкими і, як правило, вони зав’язувались спереду великим бантом, тоді появилась і пришпилька. У такому вигляді краватка залишилась приблизно до 1850 року З початком індустріальної революції краватка дещо спростилась, стали з’являтись нові форми, зокрема «Ascot» і краватка-метелик, які збереглися до нашого часу.

[img data=def]20_11_2016_899046408/neckties-210347_960_720.jpg[/img]

У другій половині ХІХ ст. нашийна хустина – краватка – вже нагадувала сучасну краватку. Тоді ж її стали називати краваткою-самов’язкою. З часом увійшли в моду чоловічі сорочки з комірцями і краватки стали зав’язувати вузлом нижче підборіддя, а її довгі кінці звисали на накрохмалену сорочку. Власне в той час краватка стала такою, якою ми її знаємо сьогодні. Слід відмітити, що без подальшого поширення моди на носіння краваток в Англії, навряд би вони набули те значення, яке вони мають у сьогоднішній діловій моді. В Англії носіння краваток було зведено в ранг високого мистецтва, а джентльменам пропонувалось біля сотні різноманітних методів їх зав’язування. Вважалось також, що найбільш серйозною образою для чоловіків може стати висловлювання з приводу його краватки, «образу від якого можна було змити лише кров’ю».
 
У сьогоднішньому вигляді краватка з’явилась лише у 1926 році в Нью-Йорку, коли підприємець Джерсі Лангедорф пошив і запатентував свою «ідеальну краватку», зшиту із трьох тканин, викроєних навкосяк. Подібний крій сприяв еластичності краватки, вона не перекручувалась і завжди приймала свою попередню форму. Наслідком цього патенту стало повсюдне витіснення поперечних краваток у смужку, косу клітинку чи «пейслі». Ці рисунки стали основою для англійських клубних і котедж-краваток, які дають можливість своїм власникам таким способом повідомляти про їх приналежність.
 
Назва «галстук» у російській мові утворилась від нідерландського «halsdock» і німецького «Halstuch», що означає «нашийна хустина».
 
Якщо раніше краватки мали більш практичне застосування, то нині це ознака ділового стилю. Такий елегантний аксесуар тепер носять не тільки чоловіки, а й жінки. Причому, останнім часом використовують краватку не тільки для офіціозів. Ще одне застосування знайшли їм і світі моди. Так, краватки лягли в основу сучасної колекції одягу викладачки кафедри дизайну Луцького НТУ Анни Дідух.