Вибухи гранат, обстріли кулеметів, братовбивча бійня: на Волині відтворювали Брусилівський наступ

^{Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ}

«Якби наших політиків одягти у форму і пустити під кулі хоча б на реконструкцію бою, в країні мали б зовсім іншу ситуацію», – так висловлюються хлопці, які мають нетипове, та все ж надзвичайно чоловіче хобі. Вони збирають речі старовини, деякі – виготовляють і стилізують під певну епоху, а затим у визначений час та у визначеному місці відтворюють хід історичних битв.

Неділя 22 травня вкотре зібрала таких шанувальників історії у лісах Локачинського району. Чоловіки з’їхалися з усієї України, щоб вшанувати 100-річний ювілей однієї із найвизначніших воєнних операцій, що відбулася на наших землях. Саме на Волині 22 травня 1916 року розпочався наступ війська Російської імперії на кайзерівську армію, що став одним із переломних моментів у Першій світовій війні та отримав назву Брусилівського прориву.

[caption] На реконструкцію приїхали шанувальники історії із Києва, Львова та Луцька[/caption]

На реконструкцію видатного наступу з’їхалися реконструктори із Києва, Львова та Луцька. Попри символічну дату, цього року їх зібралося зовсім мало – до двадцяти шанувальників історії. Кажуть, у кожного свої обставини: хто не зміг вирватися з роботи, кому зараз не до хобі, та й участь у подібних заходах – недешеве задоволення. Дорогу оплачують власним коштом, утримання та купівля реквізиту – теж справа затратна (приміром, один патрон до гвинтівки «мосінки», якою воювали російські солдати, коштує 5-6 гривень, а «німецькі» патрони – ще дорожчі).

[caption] Киянин Євгеній Іванов – в образі поручика Російської імператорської армії[/caption]

Іще до самого бою помітно: кожен із учасників реконструкції добре знає свою роль і з легкістю її може пояснити. Киянин Євген Іванов цікавиться відтворенням історичних подій 28 років. Як і в 1988 році –20-річним юнаком у своїй першій формі, так і під час цьогорічного Брусилівського прориву, Євген – поручик Російської імператорської армії. Каже, що Перша світова – особлива війна, яка повністю перевернула весь світ.

[caption] Наручні годинники в роки Першої світової носили лише військові. Для кишенькових просто шили спеціальний шкіряний чохол[/caption]

[caption] Чарка виготовлена на початку 20-го століття із самовару[/caption]

[caption] У «поручика», який займається історичними реконструкціями 28 років, усі аксесуари – автентичні. У цих пенсне Євгеній ходить повсякдень[/caption]

– Це остання війна, де ще існували лицарські закони. Навіть в найстрашніших умовах люди лишалися людьми, дотримувалися правил честі і правил війни. Авіація, килимові бомбометання, бойові гази – в наступах гинули мільйони… Гігантські втрати людей у цій війні зламали психіку світу. Після неї людська смерть нівелювалася, – переконаний реконструктор.

[caption] За годину ці вояки Російської армії будуть нападати на німців, а поки – допомагають кайзерівським солдатам копати окоп…[/caption]

[caption] … і натягувати колючий дріт[/caption]

Цими вихідними у волинських лісах він командував частиною 165-го Луцького полку – одного із найрезультивніших в імператорській армії. Цей полк був на прориві атаки Брусилова і за підсумками отримав найбільше кавалерів Георгіївського хреста.

– Брусилівський прорив був одним із небагатьох воєнних наступів, які назвали не за місцем проведення, а за ім’ям людини, яка його організувала – генерала Олексія Брусилова. Під час цієї стратегічної операції вдалося здійснити прорив фронту, пройти в тил супротивника і при мінімальних втратах розгромити його, – розповів Євген Іванов.

[caption] Поки рили окоп, відкопали прострелену лопату часів Першої світової. Кажуь, у цих лісах ще багато такого «добра»[/caption]

Готуючись до реконструкції битви, чоловіки відкопали прострілену наскрізь саперну лопату тих часів. Кажуть, такі знахідки в цих лісах – не рідкість. Кілька років тому навіть наткнулися на рештки солдата, поруч з яким знайшли і Георгієвських хрест.

– Історія – це не якась гламурна наука, у ній є тонкий інженерний розрахунок. Коли інженери припускаються помилки – десь рушиться міст чи обвалюється будинок. Так само і з історією: зробили помилку – кривава історія повторюється. Події, які зараз відбуваються в Україні – наслідок того, що ми погано вивчаємо історію, – реконструктори мають чимало аргументів, що підтверджують історичні паралелі.

10 [caption] Перед самою реконструкцією місцевий священик прочитав молитви над братською могилою[/caption]

[caption] Реконструктори ж прочитали Псалом пам’яті загиблих[/caption]

До слова, у попередні роки реконструкції, зокрема, і Брусилівського прориву, були більш масовими і з тієї причини, що в них брали активну участь росіяни. Останні два роки із зрозумілих причин – не приїздять. На питання, чи не виникає неоднозначних почуттів в образі солдата Російської армії, Євген Іванов не має жодних сумнівів:

– Російська імперія – це інша країна, це – не РФ. На 1868 рік фактично 60% російської імператорської армії та флоту складали українці, росіяни і білоруси, це були три титульні нації. І ставлення до українців було іншим. Пригадайте хоча б, що в ті часи канцлером Російської імперії був українець Безбородько. Російські генерали мали українські прізвища, а українці завжди вважались кращими бійцями імператорської армії. І сучасні події ще раз підтверджують, що українські солдати, навіть без хорошого командування, продовольства і зброї, можуть доблесно змагатися. Так, як і змагалися сто років тому у цих лісах. Україна була в складі одного державного утворення із Росією понад три сотні років. І велика помилка, якої припустилися в 90-х – ми віддали Росії всю історію, забуваючи, що Російська імперія – це не Росія.

[caption] «Поручик» Євгеній Іванов вів Російську армію у наступ[/caption]

Ще один учасник реконструкції Олександр Бахарєв – представник клубу «Вертикаль». У Брусилівському прориві зразка 2016 року він – солдат 16-ї імператорської армії Олександра ІІІ.

– Ця армія була сформована в 1845 році у Фінляндії. Спершу тут було лише 12 офіцерів і 168 солдатів, уже через рік – 599 людей. Полк брав участь в Японській, Турецькій, Кримських війнах, воювали в Китаї в 1900-1903 роках. Він вважався елітним, його солдати навіть брали участь у церемонії поховання імператора. А ще – активно воювали під час Брусилівського прориву, – пояснив реконструктор свій вибір ролі та воєнного формування.

[caption] Олександр Бахарєв взяв участь у відтворенні Брусилівського прориву як солдат 16-ї імператорської армії[/caption]

Лучанин Андрій Кравчук – один із небагатьох волинян, хто приєднався до вшанування тих історичних подій. Чоловік цікавиться реконструкціями четвертий рік і розповідає, що раніше подібні заходи відбувалися набагато частіше, а зараз – лише двічі-тричі на рік.

– Ідеш в атаку і розумієш, що ти – в непорівняно легших обставинах, як ті солдати, що наступали на цій самій землі сто років тому. Іти сто, двісті, п’ятсот метрів в атаку по пояс в болоті, під обстрілами кулеметів, осколків, а ти, до того ж – брудний, голодний, і це продовжується багато днів поспіль… Я за півгодини облився потом, а як було солдатам в ті часи – навіть важко уявити.

[caption] Лучанин Андрій Кравчук четвертий рік бере участь в історичних реконструкціях[/caption]

Коли починався Брусилівський прорив, була 30-градусна спека. В руках – нелегка зброя, за плечима – амуніція. І так тривало не день-два, солдати ходили тижнями, не знімаючи все це із себе. Відчувши ті переживання навіть на невеликий відсоток, відчуваєш неабияке співчуття до тих солдатів, які опинилися в таких обставинах через недолугу політику тодішнього керівництва, що не змогло домовитися і розпочало таку криваву м’ясорубку. На жаль, не всіх цей урок навчив. Ми зі свого боку можемо лише нагадувати, показувати і сподіватися, що історія таки змусить зробити правильні висновки, – переконаний Андрій.

[caption] Роль вояків кайзерівської армії виконували кияни[/caption]

[caption] На запитання, чи не хотілося змінити хід історії і перемогти, «німці» категорично заперечили. Мовляв, історію треба поважати[/caption]

Із обох боків Брусилівського прориву змагалися українські солдати. І 165-ий Луцький полк під прапорами Російської імперії, й австро-угорська армія складалися із наших земляків, чиєю кров’ю залитий не один волинський ліс і не одне волинське поле. Кажуть, суспільство, яке не знає своєї історії, приречене на її повторення. Лишається сподіватись, що наступні покоління врешті зроблять правильні висновки із цих циклічних братовбивчих воєн.







^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).}