^{Текст: Оксана ПЕТРУК}

Він – викладач кафедри теоретичної та математичної фізики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Вона –дизайнер, веб-розробник сайтів. Олег та Тетяна Вілігурські познайомилися у 2010-му. Цих людей поєднала, як кажуть у народі, легкість на підйом. На той час в обох уже були діти від попередніх шлюбів, згодом з'явилася спільна донечка Ніка. Їхня сім'я одразу перетворилася на багатодітну, але це не завадило подорожувати й накручувати тисячі кілометрів на двох колесах.
 
– Я з дитинства обожнювала велосипед. Пам’ятаю, як засмутилася, коли старші хлопці з мого села скинули мого триколісного друга у ставок. А потім був мамин транспорт, на якому я їздила під рамою. Далі – на двох із сестрою – «Тиса», яку ми не могли поділити. Якось бабуся нам дала нам по 20 гривень, то сестра купила за них модні туфлі, а я – дві покришки до велосипеда, – пригадує Тетяна.
 
Із майбутнім обранцем вона познайомилася в березні 2010 року. Дізналася, що Олег розділяє її спортивне захоплення. Особливо вразила Тетяну розповідь про те, як чоловік 9 годин під дощем їхав на велосипеді зі Світязя до Луцька. Побравшись, Олег та Тетяна взялися ставити нові рекорди вже удвох.

[img data=def]14_04_2017_634632703/17619232_1330986973649405_745160674_n.jpg[/img]

– Спочатку ми виїжджали на невеликі дистанції: 16–20 кілометрів в один бік. Потрохи почали збільшувати відстані та брати із собою дітей. Велосипед у нашій родині всі люблять: і моя 9-річна Настя, і чоловікові двійнята Аліса й Артур, яким по 17, і наша спільна дочка Ніка, – розповідає жінка.
 
Сім’я бере участь у різноманітних масових заходах та просто виїжджає на сімейний відпочинок велосипедами. Вілігурські мандрують двоколісним транспортом у різні куточки області та навіть за її межі. Наймолодша у родині Ніка приєдналася до подорожей, коли їй ще й року не було. Пересувалася тоді у спеціальному велокріслі.
 
– Найкращий час для катання – з весни до осені. Але ми не плануємо припиняти наші подорожі і взимку. Правда, у холодну пору року дітей залишатимемо вдома, – ділиться намірами Олег. – Малечу ж поставимо на лижі – уже прикупили їх усім, окрім трирічної Ніки. При належній підготовці велосезон краще просто не переривати. Той, хто крутить педалі, не мерзне, хіба що рукавички знадобляться і хустинка під шолом.
 
[img data=def]14_04_2017_634632703/17506113_1330986596982776_2064173861_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17555565_1330986976982738_895585622_n.jpg[/img]

Велошоломи потрібні усім. Якщо дорослі подають приклад, то й діти з готовністю їх використовують. Нерідко Ніка сама нагадувала татові, що треба вдягнути шолом йому чи їй. При плануванні подорожей не слід забувати про перекус для малечі. У дорозі можуть знадобитися й іграшки. Варто критично ставитися до прогнозів погоди – адже злива може застати зненацька і в ясну погоду.

[img data=def]14_04_2017_634632703/17577639_1330986813649421_1500469640_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17577773_1330986806982755_1250354130_n.jpg[/img]

Вілігурські побували вже у п’ятьох областях: Волинській, Рівненській, Львівській, Івано-Франківській та Хмельницькій. Відвідали різні озера: Світязь, Люб’язь, Карасинське, Глинське, Крижівське. На велосипедах навіть до Карпат добралися. У горах милувалися водоспадом, річками, скелями Довбуша, фортецею Тустань... Там пережили і найяскравіші враження, адже часом доводилося по кілька кілометрів буквально тягнути велосипеди на собі. Найменша учасниця поїздки Ніка при цьому примудрялася навіть спати.
 
У планах спортивної сім’ї – побувати в Тараканівському форту у сусідній Рівненщині, завітати у «глухі» волинські села і ліси, майнути десь на Тернопільщину і Поділля. Вілігурські мають хорошу традицію: їздити щороку на Світязь. Але також мають бажання відкривати нові місцини. Олег і Тетяна хочуть завести блог в інтернеті, у якому будуть писати про власні пригоди, ділитися досвідом, шукати однодумців.

[img data=def]14_04_2017_634632703/17577917_1330986746982761_1599113864_n.jpg[/img]

Тетяна Вілігурська запевняє, що подорож на двох колесах має чимало переваг.
 
– Відчуваєш цілковиту свободу: їдеш, коли й куди хочеш. Цей транспорт доступний практично всім, а подорожі не потребують великих фінансових витрат. Звичайно, велосипеди бувають і дуже дорогі, але й наші старенькі вірно служать уже багато років, – каже мандрівниця.
 
Вілігурські з досвіду знають, що сімейні веломандри – це не тільки здорово, а й цікаво і весело. А ви вже відкрили свій велосезон?

[img data=def]14_04_2017_634632703/17577992_1330986670316102_565256213_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17580085_1330986996982736_1386838692_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17580119_1330986690316100_1946308195_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17618874_1330986693649433_486199746_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17618913_1330986786982757_94631278_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17619007_1330986803649422_1136497127_n.jpg[/img]
[img data=def]14_04_2017_634632703/17619255_1330986763649426_3004151_n.jpg[/img]

^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]}.