Відомий волинський ресторатор розповів про КВН, «Ревізора» та чому ходить в інші заклади

Відомий луцький бізнесмен-ресторатор Андрій Котищук розповів активній луцькій молоді про те, як розпочинав свою справу та досягнув успіху.

Зустріч відбулася у середу, 26 жовтня, в Молодіжному центрі Волині у рамках проекту «Персона».

Андрій Котищук - людина з цікавою життєвою історією, відомий луцький бізнесмен, один із власників мережі F2F, в яку входять заклади «Дядя Піца», «Львівський штрудель» та інші.

Спілкуючись із молоддю, Андрій був максимально відкритим, з гумором він розповів про те, що свого часу не закінчив університет, проте це не завадило йому розпочати власну справу та досягти успіху. Хлопців та дівчат, які прийшли на зустріч, цікавило, як гість потрапив у КВН, як вирішив розпочати власний проект чи вистачає часу на роботу та сім’ю. Детальніше – читайте далі.

- Чи бачили ви себе успішним бізнесменом у студентські роки? Які тоді були мрії, цілі?

- Я тоді грав у КВН. Бути капітаном збірної КВН України – така була в мене мрія. На той момент мені цього хотілося і я цього досягнув. Звичайно, КВН був тоді краще, ніж зараз, зараз його просто «розтріпали» різними іншими проектами. Я думаю, що ця гра, яка існувала стільки років, сьогодні себе віджила. Шкода, що у Луцьку цю гру також загубили, люди, які, на мою думку, на жаль, в цьому нічого не тямлять.



- Як ви потрапили в КВН?

- Грав мій двоюрідний брат в КВН, я ще в школі цим зацікавився. Прийшов до хлопців, які вже грали, кажу, візьміть мене в свою команду. Хлопці кажуть: «Прийди через тиждень!». Я прийшов, вони сплять після Дня студента. Вони: «Ти хто?». Я кажу: «Хочу грати в КВН!». А вони - прийди через місяць!

Я приходжу через місяць, сидять ті хлопці, кажуть: «Ну ладно, давай». В мене була супер-роль на першому виступі - я вийшов на сцену і сказав: «А зараз – реклама!».

Зараз я вже не зміг би цього зробити, мене раз запросили «Замок Любарта» виступити, то я від хвилювання забув слова.

- Ви не закінчили навчання в університеті, бо наскільки нецікаво було, були нехороші викладачі чи інші причини?

- Так, мені не було цікаво. Уявіть, я їду в поїзді, дуркую, бігаю напівголим по вагонах, там мене висаджує міліція за порушення правопорядку, там мене зустрічають друзі в Одесі чи Черкасах, і тут я приходжу на пари… Нецікаво було.

- Виходить, що без вищої освіти можна..?

- Треба! (сміється, - ред.).

​​

- Як ви вирішили розпочати власний бізнес-проект?

- У мене з'явились кошти, я вирішив їх вкласти в якусь справу. Кошти, які лежать вдома, рано чи пізно закінчуються. Потрібно, щоб гроші працювали на вас – це основна їхня задача.

- А як все сталося?

- Все вийшло доволі спонтанно. Ми зустрілись з Романом, він працював в одному закладі, я працював в «Оболоні» довгий час, я кажу, за кухлем пива це було, давай вдвох відкриємо свій заклад. Він каже, окей, давай. Ми були молоді, амбіційні, і все пішло.

- Чи важко працювати з партнером по бізнесу?

- Завжди в спільному бізнесі має бути людина, яка відіграє першу скрипку, це треба сприймати нормально, бо якщо так не буде, якщо дві вперті людини впруться роками один в одного – то партнерських відносин ніяких не буде. Якщо у нас виникають якісь конфліктні ситуації – ми їх з’ясовуємо і приходимо до спільного знаменника. Я не став його партнером по "Опері", але сьогодні ми з Романом у супервідносинах, кожен займається своїм проектом.

- А з чого починати, якщо плануєте відкрити свій заклад?

- Звичайно, з ідеї. В чому помилка наших бізнесменів, які відкривають багато нових закладів? Наші роблять так: є приміщення, шо робим? Робимо такий ремонт, він прікольний, я на фотці бачив. Кльово! А давай зробимо все оливкове. Так, зробили ремонт, зробили все оливковим. Як назвемо? Називаєм «Колесо»! О клас! А кухня яка буде? Будем робити тут пельмені! Основна помилка – люди непослідовно все роблять.

Як з’явилася, наприклад, піцерія «Дядя PIZZA»? Ми вигадали неіснуючого героя – Дядю Піцу, обличчя якого ніхто не бачив. Єдине, що бачили – що у нього велика шляпа і вуса. Дядя Піца готує для дітей піцу, у нього є друзі – Дід Мороз, Санта Клаус, є друзі, які приїжджають з інших міст, – та сама Світлана Лобода, наприклад, була другом Дяді Піци (сміється, ред.).



- Чи хотіли б ви продюсувати якесь гумор-шоу?

- Я вже стісняюсь (сміється, - ред.). Творчі люди дуже часто безвідповідальні, і мені було б важко з ними працювати. Не бачу в тому зараз перспективи. І, насправді, немає часу. Є інші теми, якими я займаюсь.

- Що треба робити, щоб молодь залишалася в Україні?

- Так, можна поїхати за кордон, але хто ми там? Ми там нічим не захищені. Насправді, тут є пропозиції по роботі, аби було бажання працювати. В нас інша біда – зараз є дуже мало молодих цілеспрямованих людей, які думають про майбутнє, про те, як щось зробити тут. Треба вдома розпочинати якусь справу, робити якісь стартапи, головне – поставити собі ціль. Але коли ви на першому камені спіткнулись – не опускати руки ніколи. Є багато моїх знайомих, які говорять – ось криза у 2008 році мене поламала.. Вже який рік зараз? А вони ще досі говорять про ту кризу. Так сталося – все, йди далі.

- Що зараз вас мотивує?

- Дуже стимулюють мене рахунки, які приходять, за газ, наприклад (посміхається, - ред.).

Рівень життя стимулює, обростаєш витратами, для того, щоб їх підтримати, треба працювати.

- Чи зараз навчаєтеся, відвідуєте якісь тренінги?

- Інколи мені на цих навчаннях важко, бо завжди є багато незрозумілих слів. І це напрягає. Я раз був у Києві на семінарі одного психолога. Вона каже: «Рєбят, єслі у вас єсть к чєловєку емпатія…». Я ся перепрошую, що таке емпатія? І півзалу на тебе: «Госпаді, кто ета? Аткуда он?». Тому так я ставлюсь до навчання (посміхається, - ред.).

Зрозумійте, об’їхавши десятки тренінгів ви не зрозумієте те, що дасть вам практика. Треба братися за справу і робити, в процесі ви все дізнаєтеся. Треба починати з чогось маленького, а далі самі відчуєте, коли готові йти далі.



- Чи було у вас таке, що хотілося все кинути?

- Було. От зовсім нещодавно. Я емоційна людина, напевно, через те. Це зазвичай буває восени, коли податкова приходить на перевірку. Оцих два фактори спонукають все кинути (сміється, - ред.).

- А як ви змогли зібратися?

- Жінка каже: «Зберись, тряпка!» (сміється, - ред.). Ну як, життя ж продовжується, з’являється щось інше, щось і приємне. Я ж кажу, потрібен час і терпіння – спіткнулися, йдіть далі.

- Як ви ставитеся до програми «Ревізор»?

- Ви розумієте, що це шоу? Навіть у тих же шоу талантів, якби усі співали гарно, кому було б цікаво дивитися? Тому беруть спеціально і тих людей, з яких всі сміються.

Так само елементи шоу в «Ревізорі». Я би не пускав цих людей всередину, серйозно, ви ж бачите, як вони самі нариваються, як себе поводять. Вони прийшли в столову «Берізка». «Базиліку» дали нагороду, а столові «Берізка» - ні. Та цій столовці пофіг, чи буде в них та нагорода, чи ні. До них так само будуть ходити ті люди. Але подивляться по тєлєку і спитають: «Ну що там, щурів вже витравили?». Вона скаже: «Так». «Давайте тоді котлету, борщ…».

Але загалом ставлюсь негативно до цієї програми, це все шоу.



- Як ви поєднуєте сім’ю і роботу?

- Вас моя жінка намовила? (сміється, - ред).

Так сталося, що дружина в мене займається дітьми та домашніми справами, я їй за це дуже вдячний і дуже ціную. Якось поєдную родину та роботу, поки що виходить.

- Скільки часу ви приділяєте своїй роботі?

- Постійно. Я не можу сказати, що ось – я працюю до 6, а після – відпочиваю. Людина , яка хоче заробити, вона повинна бути постійно в тонусі.

- Який заклад вас вразив?

- Мені подобаються заклади з ідеєю. Наприклад, у Тернополі є «Ковчег». У парку побудували такий собі Ноїв ковчег і там усе на цю тематику. У Львові мені цього вже забагато, інколи це втомлює, та і зазвичай фішка є, але кухня не вражає.

У Луцьку ви можете бачити мене і в інших закладах. Хтось говорить, маючи свої, чого ти ходиш в інші? По-перше, вивчити попит, по-друге, спробувати нові страви. Сподобалося - переманив кухаря і далі працюєш (сміється, - ред).













^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}