20 січня стало відомо про смерть колишнього міського голови Луцька Антона Кривицького. На 71 році життя відійшов у вічність політик, інноватор, успішний управлінець та почесний громадянин Луцька.

Ділове видання Волині "Конкурент" поспілкувалося з колишніми колегами Антона Федоровича, вони пригадали своє знайомство покійним міським головою, досягнення Кривицького за час роботи на посаді мера та приємні спогади, пов'язані із ним.

Нагадаємо,  попрощаються у Луцьку з колишнім міським головою Антоном Кривицьким у неділю, 22 січня. Прощання відбудеться з 10:00 до 12:00 у Палаці культури міста Луцька.

* * *

Святослав Кравчук (секретар Луцької міської ради, перший заступник Луцького міського голови, 1994-2006 рр.)

[img data=def]22_01_2017_449521216/1.jpg[/img]

Це була особистість в історії міста, тому що те, що він зробив для Луцька в ті часи оцінено більшістю лучан. (90-ті роки були складні: починаючи від прийняття рішення про підняття державного українського прапора над міською радою і закінчуючи багатьма рішеннями, які приймала в той час Луцька міська рада. Напевно не кожен з тих людей, які були членами Комуністичної партії змогли б прийняти такі рішення. Його ідея – реконструкцію проспекту Волі в період, коли в місті були проблеми з оплатою за газ, з виплатою заробітної плати. Багато людей тоді не розуміли того всього. Пам'ятник Святому Миколаю також його ідея в принципі, пам'ятник Грушевському, та й пам'ятник Шевченку, адже це перший пам'ятник, який був встановлений в Луцьку. Його настирливість, розуміння і глибина давала позитивні результати. Мало хто може сьогодні сказати, що перша акцизна марка була введена Кривицьким. Він поїхав у Польщу, побачив там на алкогольних напоях акцизні марки. Після того в Луцьку надрукували акцизні марки, хоча може з одного боку це було і протизаконно, змусив податкову, не боячись брати на себе відповідальність реєструвати касові апарати. Люди платили гроші, викуповували в податковій марки і клеїли на алкогольні напої. А гроші поступали на ремонт доріг в місті Луцьку. Тоді було відремонтовано дві чи три вулиці.

На жаль, сьогодні таких керівників мало. Всі звертають то на Верховну Раду, то ще на когось… Він першим залучив керівників структурних підприємств до ремонту міської клінічної лікарні. При всіх проблемах, які тоді були, він вишукував в бюджеті гроші на фестивалі, які проводилися в місті. Футбольна команда тоді спільно з покійним Борисом Петровичем Клімчуком фінансувалася за рахунок міського та обласного бюджету. Це було непросто робити! Позитивна риса його характеру – те, що він не боявся брати на себе відповідальність. Дехто зараз може скаже: "От, старий комуніст!". Дай Боже, щоб сьогодні побільше таких комуністів було в Україні, то було б менше проблем у нашій державі.

Йому закидували те, що в місті були знищені дитячі садочки, але коли в 96 році всі підприємства міста відмовилися від садочків. І що було робити? Вони б або розлетілися, або їх би розібрали, або можна було дати для використання… Тепер технічний університет має корпус. Тоді не було коштів на охорону, а приміщення потрібно було зберегти. Мало хто сьогодні з лучан згадує, що Луцьк – чи не єдине місто України, де завжди була гаряча вода. Це сьогодні воно так буденно, і якщо день-два води немає, то починається паніка… Місто Луцьк вперше в Україні провело семінар з благоустрою, і тоді було зроблено вулицю Братковського. Антон Кривицький займався питаннями реорганізації житлово-комунального господарства. Я думаю, щоби не говорили, він знаходив спільну мову і з обласною радою, із владою в Києві. Він активно займався питанням створення робочих місць і роботи підприємств.

Мені здається, що це серйозна втрата для міста, адже він міг би бути ще корисним в питаннях, які стосуються місцевого самоврядування, але сталося так як сталося… От для нього було проблемою звільнити людину з роботи. У нас був такий випадок, що треба було звільнити одну людину, то я до нього разів 10 заходив. І взагалі – керівнику такого рангу, певно, важко вгодити всім містянам, але я думаю, що більшість людей залишилися про нього доброї думки, з добрими спогадами. І я впевнений, що вони будуть гордитися тим, що мером був Антон Федорович Кривицький.

* * *
Леонід Кирильчук (заступник покійного екс-мера Луцька)

[img data=def]22_01_2017_449521216/2.jpg[/img]

Я півжиття з ним пропрацював. У мене спогади щодо Антона Федоровича тільки добрі й приємні залишилися.

На моє глибоке переконання (нехай не ображаються інші мери) кращого мера в Луцьку не було, і кращого менеджера з управління теж не було.

Його досягнення всім відомі. Завдяки його діяльності місто було в рейтингу кращих в Україні серед усіх галузей і було найкомфортнішим для проживання. Сумна втрата, сумна….

* * *

Сніжана Шевчук (прес-секретар екс-мера Луцька)

[img data=def]22_01_2017_449521216/3.jpg[/img]

Ще кращого міського голови, як був Антон Федорович, волинська земля не народила. Нікого я не хочу образити.

Якщо йде з життя людина, з якою у тебе пов'язаний величезний шмат життя, причому найкращий, то так ніби і тебе менше стає… Я його вважаю своїм першим великим учителем. Потім був Борис Петрович (Клімчук – К.). Якось так вони один за другим пішли… Антон Федорович – величезна особистість. Мені здається, що найкраще він себе проявляв як управлінець критичних часів. Антон Федорович був кризовим менеджером.

"Якось стояла на зупинці, а була година сьома ранку, і двірник мів зупинку. Мете, пилюка на людей летить, а вони відходять… І тут нарешті жінка не витримує і каже: "Чуєш ти, одоробало, був би мером Антон Федорович, він би тобі розказав, коли треба вулиці мести…Не в 7 годин ранку, а в 5".

Це людина, яка була у всьому зацікавлена… Оце вже перед тим, як їхати вчетверте в клініку ми з ним говорили, і я його питала про здоров'я, а він каже: "Ні, ні, давай ми поговоримо про об'єднання територіальних громад. Давай ми пошукаємо якісь аналітичні матеріали, бо в мене з цього приводу багато міркувань є. І тому варіанті, в якому пропонують їх робити мені здається, що буде неефективно". Ми чекали поки він повернеться, щоб цю тему розвивати, і не судилося, на жаль… Я росла без батька, у мене його з чотирьох років не було, то Антон Федорович якось зумів все поєднати. Він з багатьма своїми колегами спілкувався не лише як керівник, адже був дуже людяний чоловік. Завжди про все знав, що діється в житті людей, з якими він працював, допомагав їм, співчував. Він дуже багато працював, і спонукав до того решту. Казав, що дорогу осилить той, хто йде. Був величезним інноватором, мав величезну кількість ідей, завжди хотів впроваджувати щось нове. У нього було багато рішень, які лучани вважали непопулярними, але в результаті це були ті рішення, які дали місту розвиток і стабільність. Ми не часто бачилися, але часто передзвонювалися. Здається, чоловік пішов на пенсії в такому елегантному віці, але він часто читав, постійно цікавився економічними новинами, світовими тенденціями, весь час хотів бути в темі. Це людина-скеля, з якої відкриваються великі горизонти. У нього було багато ідей та завдань, але ми з задоволенням працювали і було дуже цікаво. Ми не раз ходили групою з міської ради пішохідною вулицею о першій-другій годині ночі. Нас охоронці міської ради проводили по Лесі Українки до зупинки таксі. Ніхто не ремствував, бо хотілося працювати і був азарт. Він надихав і вмів мотивувати. З ним пішла ціла епоха Луцька.

Найбільша цінність Антона Федоровича була в його новаторстві. За його ідеями, законотворчістю на рівні держави приймалося дуже багато законів. Запровадив акциз на алкогольні напої та заходи із благоустрою міста, після чого був написаний відповідний закон. На початку 90-х років він першим дійшов до того, що має бути 100 % відшкодування вартості за комунальні платежі, інакше б тоді не вижили комунальні підприємства і був би суцільний колапс. Знаєте за що він хвилювався, чого не встиг зробити? У 2006 році, коли завершувалася його каденція, межі обласних центрів затверджувала Верховна Рада. Антон Федорович казав, що Луцьку треба розбудовуватися. Невдовзі, через шість чи вісім місяців, вийшов закон, який дозволив сільським радам продавати землі або віддавати їх під індивідуальне будівництво. Він це передбачав, і Луцька міська рада практично підготувала документи для затвердження нових меж міста, адже місто не розширювалося в довжину, а багатоповерхівки ліпили одна на другій. Але він не встиг… Його наступнику Богдану Павловичу (Шибі – К.) було не до того, а коли схаменувся наступник Богдана Павловича, то вже сільські ради всі вільні землі роздали під індивідуальну забудову. Він шкодував, що не дав Луцьку поштовх розвиватися в ширину.

* * *

Володимир Бондар (завідувач відділу у справах неповнолітніх та молоді виконкому Луцької міськради з 1998 до 2000 року)

[img data=def]22_01_2017_449521216/4.jpg[/img]

Антон Федорович Кривицький був моїм вчителем в управлінських структурах. Я прийшов молодим спеціалістом до нього, як до міського голови. Більшість питань, які вдалося вирішили в сфері управління, були в той чи інший спосіб започатковані Антоном Федоровичем. Я вважаю, що розвиток міста Луцька за останній період часу був пов'язаний з цією людиною, незалежно від того, займав від посаду міського голови, працював в обласному управлінні, чи вже був на пенсії.

Безперечно, ідеї, закладені ним та його командою, домінували над тим, як місто Луцьк розвивалося 20-30 років. Це велика втрата для людей, які знали його, як людину порядну, дуже скромну в побуті та дуже вимогливу до себе і до підлеглих. Він був системним, мав завжди чітку стратегію розвитку будь-чого та доводив її до кінця. Я щиро сумую з приводу цієї втрати та висловлюю щире співчуття рідним та близьким Антона Федоровича!.

* * *

Сергій Тарасюк (заступник покійного екс-мера Луцька)

[img data=def]22_01_2017_449521216/5.jpg[/img]

Уперше в місті був банк з іноземними інвестиціями, валовий продукт на душу населення, який він зробив найбільшим в Україні, всі речі, пов'язані зі страховою медициною… Багато чого можна говорити. Антон Федорович був керівником номер один серед всіх. Працював із шостої до шостої, був дуже професійно підготовлений. Особливо він цінував економічні показники по місту. Всі заводи, збудовані за його керівництва. Оце в 2006 році "Модерн-Експо" останнім збудували та й все.