До закінчення реєстрації на військово-патріотичну гру «Звитяга-2016» лишається все менше часу, тож варто поспішати і розповісти «непосвяченим» про гру, її легенди, атмосферу, секрети досвідчених і курйозні випадки «перших битв» новачків. «Таблоїд Волині» поспілкувався з організаторами – членами ВМГО «Національний Альянс» - і охочий ділитися почутим.

У розмові взяли участь представники  Ради вищих спостерігачів – Богдан Бальбуза («Лучник»), Юлія Сливінська («Муха»), Юлія Грицюк («Мрія»), Віталій Бабій («Чорний»), Максим Шостак («Слон») та постійний учасник «Звитяги» Віктор-Микола Гаврилюк («Воїн»).

Враження про першу «Звитягу»

Богдан: У 2010 році в одному з університетів Волині розносили зголошення на «Звитягу». Почув, зацікавився. Я якраз шукав для себе середовище людей в Луцьку. «Добрий день. Данильчук Павло Петрович, можна я прийду на «Звитягу» - Приходь на офіс!» Позичив 80 грн на камуфляж і рибацький рюкзак, як мені тоді здавалося, крутий. І поїхав. Нікого не знав. Там – купа людей бігає в камуфляжі, хтось репетує, хтось віджимається, вночі по тобі хтось топчеться. Потім розвідка. Ідеш кудись в ліс за провідником і віриш, що він знає дорогу. Хоча він «жостко тупить», але ти все одно йдеш за ним. Найяскравіші моменти – це бої. Летиш на когось з вишкіреними зубами. Це крута атмосфера, це маса контактів, які можна зав’язати, якщо ти не мізантроп. Найкраще в цьому  – можливість подальшого розвитку. «Звитяга» стала першим кроком у громадській діяльності.

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/aybys-0u8ry.jpg[/img] Богдан Бальбуза («Лучник»)[/caption]

Юлія Грицюк: Прийшла в «Національний Альянс» після «Бандерштату», тож до «Звитяги» в 2011 році вже все про неї знала. Це стан, коли ти ще не знаєш зсередини, а навколо всі про це говорять. Голова гуде. Коли їдеш на гру, щось собі уявляєш, але після приїзду перестаєш навколишні події усвідомлювати. Бачила ройового – і бігала за ним. Саме під час тієї «Звитяги» постійно була дощова погода, ми мокли, мерзли і вели нічні бої. Страшно. Перший бій був виграшним. Берцем отримала по обличчю (сміється) . Пам’ятаю, як в темряві билася з якимось хлопцем в капюшоні. Це вже моя шоста гра. Вже навіть не знаю, з якого року, які спогади.

Як дівчина я ніколи до того подібним випробуванням себе не піддавала. Туристичні походи це не те. Тут можна відчути свою силу. Знайти відповідь на питання, чи можеш вижити в таких умовах. Зараз я так наситилась цією «Звитягою», але в ролі РВС ти хвилюєшся набагато більше. Відчуваєш відповідальність за людей. Хто в «Альянсі» не пройшов «Звитягу», той не може бути повноцінним альянсівцем (жартує).

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/qqkb0xtgmcs.jpg[/img] Юлія Грицюк («Мрія»)[/caption]

Віталій: Вперше дізнався про «Звитягу» дуже випадково. В Луцьку її організовували вже вп’яте. Тоді мій однокласник вступив до Альянсу і зацікавив «Звитягою» мене. Це був 2012 рік. Відразу почав допомагати з оргмоментами, за день до гри разом з Лучником розмічували територію гри. На жаль, в той день, коли стартувала «Звитяга», брав участь у футбольному матчі, тому добирався своїми силами. Мусив чекати розподілення на базі РВС, потрапив на ватру. Тоді всі розповідали про себе. Далі нічна тиша. Відбій. Мене поставили на стійку. Близько п'ятої рамки почала наступати ворожа сотня. Я впав в такий шок, що геть не розумів, що робиться. Я не крикнув би «Алярм». Добре, що поверталась наша розвідка. Це був мій перший бій і найцікавіший.

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/t3skxplq1sy.jpg[/img] Віталій Бабій («Чорний»)[/caption]

Юлія Сливінська: Першу «Звитягу» згадувати важко. І не буду. Коли ти в Альянсі, ти, звичайно, знаєш більшу частину учасників і можеш зрозуміти, хто біжить, а хто ні на тебе. Ми прийшли в табір суперників. Розумні дівчата чекають в стороні. Всі вже валяються, і тоді дівчата вриваються в бій. Під час того бою зірвала пов’язку («вбила») друга Котигорошка. Він обіцяв помститися. Наступний бій – на мене хтось нападає і тут шалений крик: «Не чіпайте Муху! Вона моя!» Прибігає і починає здирати пов’язку.

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/koljq2orvik.jpg[/img] Юлія Сливінська («Муха»)[/caption]

Максим: «Про «Звитягу» почув від Майї Москвич. Вона агітувала в школі. Спочатку подумав, що то якась «дичь». Розказав брату, той захотів. Перший бій – розбили сотню ворогів. Забрали прапор, а через півгодини розбили ще раз.

Віктор-Микола: «Я – пластун, тому лісом повним людей мене не здивуєш. «Звитяга» - це купа не зовсім адекватних людей. А ще на твоєму обличчі, одязі сліди берців з номерами 39, 42. Менші розмірі трапляються рідко – не хочуть дівчата бігати.  

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/4rvuvbdaivm.jpg[/img] Перед боєм потрібно розім'ятися[/caption]

Дівчина на «Звитязі»…

Юлія Грицюк: Всі думають, що дівчата їдуть на гру, аби їсти варити. Це теж потрібно, але це не основне. Дівчина такий же боєць, а інколи навіть кращий від хлопця. Всім відомо: дівчата беруть на силою, а хитрістю. Поки хлопці борються, дівчата тихенько ходять і знімають пов’язки. Єдине правило: їм не можна лізти наперед. Від цього і ефекту нема, і можна травмуватися. Адже хлопці можуть просто не помітити у тому коловороті.

Віталій: Бувають моменти, що хлопці, йдучи лава на лаву, не стримують адреналіну. Хтось один вилітає вперед. Його заламують, і дівчата вже роблять свою справу. Бувало, що дві дівчини могли скрутити одного дужого юнака.

Юлія Сливінська: Дівчатам потрібно їхати у будь-якому випадку. Якщо воювати вам не вийде, то хоч є можливість побути у компанії гарних хлопців.

Юлія Грицюк: На «Звитязі» 75 % хлопці, і з них – 100 % гарних. Було таке, що дівчата брали сумки на колесиках і навіть хлопці таке робили. В перші роки «Звитяги» дівчата приїжджали у білих штанчиках і рожевих кофтинках. Минулого року була дівчина переконана, що житиме у якомусь комплексі. Їй скинулись на одяг, взуття, забезпечил їжею на всі чотири дні. І воювала вона потім дуже добре.
Юлія Грицюк: Завжди дивує, коли ті, хто не перший раз на «Звитязі» п’ють воду прямо з річки. Всі п’ють  після бою чи довгого переходу. І жодного разу не було випадку отруєння чи поганого самопочуття. Можливо, це природа у нас така чиста, чи свіже повітря, багаття і дружня атмосфера так впливають. Люди змінюються. Приїжджають часом з міста такі манірні, а потім ламають свої стереотипи. Ми хочемо, щоб люди спробували пожити у повстанських умовах життя, які ми наслідуємо в ці дні. Хочемо, щоб люди зрозуміли, як важко було боротися за ту незалежну Україну. Ми так проживемо чотири дні, а вони жили роками.

Дівчата можуть керувати хлопцями?

Юлія Грицюк: Лише у випадку порушення дисципліни. Якщо за ієрархією дівчина вище, то хлопець повинен підкоритися, адже старші відповідають за здоров’я та навіть життя.

[img data=def]23_04_2016_1293244265/7z2t764ovxc.jpg[/img]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/9o0jzd_nvli.jpg[/img] Їжі забагато не буває[/caption]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/a1keyyo9z5k.jpg[/img] І так кілька кілометрів...[/caption]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/67utig4ynja.jpg[/img] Бої не на життя, як кажуть[/caption]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/aqmzfjkceca.jpg[/img] Один за всіх![/caption]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/dcywwhpe4la.jpg[/img] Ватра - можливість знайомства і єднання[/caption]

Як зберегти манікюр під час гри?

Юлія Сливінська: Дуже важко, але з ним краще, ніж без нього. Маленькі нігті допомагають зірвати пов’язку (лайфхак для дівчат) А буває, що сідаємо дівчачим наметом і чистимо нігті.

Юлія Грицюк: А миття голови – це взагалі окрема процедура.

Юлія Сливінська: Оскільки в Луцьку нема гарячої води, то нічого і не зміниться.

Романтичні стосунки на «Звитязі»

Юлія Сливінська: Сотня на грі – це сім’я. Дівчата біля хлопців гріються, а хлопці допомагають нести речі чи навіть самих дівчат.

Юлія Грицюк: Ми з Віталіком познайомилися на «Звитязі», хоч були у різних сотнях. Почали зустрічатися. Наступного року зробили помилку – пішли знову у ворожі табори. Мучились. Постійно хвилювалася. Чи він поїв і не сидить в болоті. А він в болоті і не їв. Бігати один до одного не вийде – 7 км між вами.

[img data=def]23_04_2016_1293244265/7h4bk3xja_c.jpg[/img]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/4wl47hj5j-0.jpg[/img] Сотня на грі – це сім’я[/caption]

Юлія Сливінська: Симпатії виникають постійно. Це класний момент, щоб випробувати людину. В таких умовах можна виявити якості хороші і погані. У «Альянсі» ходить легенда, що з Чернігова приїжджають гарні хлопці, а на Волині гарні дівчата. Ось ми так і заманюємо: «Дівчата, до нас їдуть гарні чернігівські хлопці».

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/vljgosfr944.jpg[/img] Тут зароджується дружба і кохання[/caption]

Юлія Грицюк: А є ще дівчина-приманка. Вона займається модельним бізнесом і є чотовою.

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/uitrtov6po0.jpg[/img] Модель Анастасія Мерва[/caption]

Покарання?

Юлія Грицюк: Ми за здоровий спосіб життя. І суворо караємо за алкоголь чи куріння, хоча з курінням важче. Був момент, коли через одного курця всю сотню поставили на кулаки, окрім самого винуватця.

[img data=def]23_04_2016_1293244265/jaqws27c-vw.jpg[/img]
[img data=def]23_04_2016_1293244265/pciqyrg1rh0.jpg[/img]
[img data=def]23_04_2016_1293244265/r9lddbq2l3s.jpg[/img]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/ynlho2dmhj8.jpg[/img] Лава на лаву![/caption]

Як уникнути травм?

Віталій: У нас метод чистої боротьби, можна тащити по землі, розчепірити руки, але удари заборонені.  Простіше тим, хто, до прикладу, займався бойовими мистецтвами. Ти можеш вибратися із складних позицій. А якщо займався боксом, буде складніше. Звик бити.
Швидка чергує всі дні, є машини, які можуть у будь-який час доставити людину в Луцьк.

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/btw6xdtriwc.jpg[/img] Нагорода - прапор ворожої сотні[/caption]

Як бачите вектор розвитку гри у наступні роки?

Юлія Грицюк: Минулого року зголосилося близько 600 людей, цьогоріч у «Звитязі» візьме участь не менше 350. Плануємо проводити ще одну гру на території черкаських лісів, щоб вшанувати пам’ять холодноярських повстанців.

Як боретеся із закидами на кшталт «Ідіть в АТО»?

Юлія Сливінська: Завжди є ті, кому не подобається наша організація і заходи. Потрібно виховувати молоде покоління. Треба дивитися не з одного боку. Мета гри – виховати майбутніх бійців, тих, які потім зможуть захистити державу. 

[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/g5rn4zdv40q.jpg[/img] Сергій Мерчук («Звіробій»)[/caption]
[caption][img data=def]23_04_2016_1293244265/5wlvn9i6om0.jpg[/img] Виховуємо захисників України[/caption]