Радійники жартують, що Попов винайшов радіо, увімкнув його, а слухати – нічого. Хто б там насправді не був винахідником радіо – Попов чи Марконі – у Луцьку є два місцевих радіо, на яких завжди є що послухати.

Із нагоди Дня радіо «Таблоїд Волині» публікує цитати луцьких радійників – вирвані уривки із їхніх інтерв’ю, постів в соцмережах та інших текстів, знайдених в нетрях інтернету.
 
Сергій ТКАЧУК, радіо «Луцьк»

[img data=def]07_05_2015_1850463789/tkacyk.jpg[/img]
Уявіть два мільйони вух наших слухачів. Оце так видовище.
 
Слухачів у нас так багато, що обидва пишуть нам листи.
 
Радіо – це дуже хороший таймер. Знаючи ефірну сітку, можна підсвідомо зорієнтуватись, що новини – це початок години, погода – середина. Можна без годинника орієнтуватися в часі.
 
Це така магія радіо: в тому, щоб крізь стіни і будинки доносити думки.
 
Слухач завжди…німий!
 
Ми – бійці «невидимого» фронта і побратими «человека-невидимки».
 
Тверезий ді-джей – сумний ді-джей.
 
Не знаєш про що говорити – говори про погоду.
 
Слово – не горобець, а коливання голосових зв’язок і повітря!
 
Промочиш ноги – відмовить горло, промочиш горло – відмовлять ноги.
 
Проїхатись по вухам – це пріоритет радіо-ді-джеїв і автомобілістів.
 
Навіть, якщо в Тебе «золотий» голос, його не візьмуть у ломбарді.
 
БОГ бачить все. Начальство, на щастя, тільки чує.
 
Коли я ще навчався у школі, я слухав радіо «BBC» на коротких хвилях. Не спав вночі, слухав Сєву Новгородцева «Джаз із Лондона». Я туди писав листи, до речі, тоді ще навіть української служби BBC не було. Писав послання спершу в московську редакцію, потім в лондонську. Ще навіть збереглося листування з подяками за те, що слухаю. Тобто з цього все починалось, і я зрозумів, що це цікаво…

* * * * *
 
Андрій ЗУБЕНКО, радіо «СіД FM»

[img data=def]07_05_2015_1850463789/zubenklo.jpg[/img]
Пам’ятаю, як Сергій Ткачук брав інтерв’ю у Іллі Лагутенка з групи «Мумий Тролль». Сергій біг в магазин, купував дві банки морської капусти і просив Лагутенка розписатися. І вже наступного ранку Сергій в ефірі їх розігрує, оголошуючи: «У нас є приз, дві банки морської капусти з автографом Іллі Лагутенка…». Оце креатив, спробуй додуматись до такого вранці!
 
На радіо мене запросив друг і духовний брат Артем Дикий. Прийшов. Сподобалось. Підсів. Затянуло. Запрацював і … понесло.
 
А що таке вільний час?

* * * * *

Роман ВЕРБИЧ, радіо «СіД FM»

[img data=def]07_05_2015_1850463789/verbych.jpg[/img]
Як я потрапив на радіо? Кажу: «Хочу!». Відповіли: «Давай!». Так і почалося!
 
Якось в ефірі півдня називав вівторок понеділком.
 
Місцеве радіо трохи відрізняється від мережевих мовників манерою ведучих говорити.
 
Якби я не працював на СіД FM, все одно слухав би СіД FM.

* * * * *
 
Олексій КУРБАН

[img data=def]07_05_2015_1850463789/kurban.jpg[/img]
У мене була величезна мрія об’єднати радіо «СіД» і «Луцьк». Можна зробити один радіопростір на двох частотах: обмінятись програмами, змінити ведучих, змінити пари ведучих…
 
Я люблю радіо за ковролін, запах мікрофону, в якого говорять люди, які курять (тобто він просмердівся цим всім, але він був благородний цей смак, запах).
 
Люблю радіо навіть тоді, коли на нього треба іти, при цьому відриваючись, наприклад, від сексу з коханою дівчиною.
 
Радіостанція покликана провокувати, дарувати все лише в яскравих фарбах і трішечки життєвих ситуацій: слів типу: «я», «маршрутка», «їхав», «прокинувся», «подзвонила мама»…
 
Людям дуже приємно, коли ведучий говорить про своє особисте життя у прямому ефірі.

* * * * *

Вікторія ЖУКОВСЬКА, радіо «СіД FM»

[img data=def]07_05_2015_1850463789/zhukovska.jpg[/img]
Радіо, воно щось таке рідне і тепле, твоя друга домівка.
 
Хай простить мене директор, та я, буває, влаштовую такі собі рок-вечори у вечірньому ефірі.
 
Прямий ефір – завжди імпровізація. Коли в мене заклинило мишку і валить пісня одна за іншою, намагаєшся зупинити весь цей бедлам і водночас щось теревениш в ефірі. Або буває, що слухач п’яний телефонує. Тоді треба якось віджартуватися, забрати його швидко з ефіру.
 
Був такий слухач, який щоразу передавав привіти мільйонам дівчат. А ще в нього були дуже змінні музичні смаки. Він міг одного разу замовити Юлію Бодай «Двічі в одну річку не ввійдеш», а наступного разу передзвонити і замовити гурт Metallica.

* * * * *
 
Анастасія ПЕРЕДРІЙ, радіо «Луцьк»

[img data=def]07_05_2015_1850463789/peredriy.jpg[/img]
У мене кожен день – День радіо.
 
Часто в ефірі трапляються якісь смішні обмовки. Я всі ці записи колекціоную. Наприклад, одного разу моя колега забула, як звати напарника-звукооператора і у прямому ефірі згадувала його ім’я. Інший колега якось вітав «усіх причетних» з днем уролога. А я одного разу в День пам’яті жертв голодоморів перед хвилиною мовчання обмовилася: сказала не «запалити свічку», а «загасити». І сміх, і гріх.
 
Я люблю радіо за те, що воно розвиває уяву. Люблю, коли ведучі малюють словами.
 
Слухати завжди є що. Головне вміти правильно це почути. І правильно обрати свою хвилю.

* * * * *
 
Яна РАМСЬКА, радіо «Луцьк»

[img data=def]07_05_2015_1850463789/ramska.jpg[/img]
Місцевих ведучих слухачі знають ледь не поіменно. Так само і ми знаємо постійних слухачів.
 
У нас є постійна мовчазна слухачка. Вона регулярно телефонує. Інколи з нами розмовляє, інколи мовчить. Але ми до неї уже звикли.