​Незрячі волиняни продовжують мандрувати Україною

Чотири сонячні літні дні активісти та волонтери волинського осередку громадської організації “Генерація успішної дії” відпочивали біля перлини України - озера “Світязь”.



Як повідомив голова організації Віталій Ткачук, незрячі мали можливість ознайомитись із Шацьким національним природним парком, поспілкуватись із прекрасними людьми, почастувати традиційних поліських смаколиків і просто незабутньо та активно провести час.




Люди, які відчувають насичений яскравими барвами навколишній світ душею, дотиками та вивчають його за допомогою звуків, уперше мали можливість оздоровитися в теплій цілющій воді Світязя. Раніше двічі мандрували в піших походах до озера, а цьогоріч - відпочинок з метою оздоровлення. Незрячі громадські активісти всі творчі: гарні менеджери, масажисти, викладачі та психологи…Охоче розповідають про відпочинок, про себе, нові плани та життя серед зрячих…




“Наша мандрівка до озера Світязь відбулась у рамках програми “Пам”ятки на дотик”, яку ми реалізовуємо вже декілька років поспіль. Вдалося побувати в багатьох куточках України, є ще чимало ідей та задумів. Зокрема, організувати незрячим подорожі за межами нашої країни, аби вони змогли “доторкнутись” до перлин світових визначних місць, - розповідає голова ГО “Генерація успішної дії”, вчитель історії Віталій Ткачук. - В організації цьогорічного проекту "Пам'ятки на дотик" ми щиро завдячуємо департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації, раднику міського голови Ігорю Поліщуку та Луцькій міській раді, зокрема, департаменту транспорту та зв”язку.




Минулорічні наші проекти підтримував соціально-відповідальний бізнес», а саме директор клініки Загурського Тетяна Єремеєва, генеральний директор «Modernekspo-group” Петро Пилипюк, благодійний фонд «Волинь – 2014», генеральний директор «СКФ Україна» Володимир Цибульський.



Більше 15 - ти представників громадської організації “Генерація успішної дії” різного віку завдяки фінансовій підтримці небайдужих людей декілька днів відпочивали в пансіонаті “Шацькі озера”.



Марійка Кревська - наймолодша в компанії “світязьких” відпочивальників. Дівчині - 23 роки. Закінчує волинський виш і вже працює за фахом - психологом у школі села Гірка Полонка. Зір Марійка втратила в 10 років. Її активності, жвавості та мудрості можна повчитися багатьом.




“Море позитивних вражень, гарна компанія, пляж і хороша вода. А ще для незрячих змінити обстановку, “чотири стіни” на свіже повітря, то, направду, велике щастя та успіх, бо нові враження, емоції та приємні спогади надихають, закарбовуються десь у куточках пам”яті та слугують хорошим стимулом до активного соціального життя моїх друзів”, - ділиться думками Марійка Кревська.




Одного разу включив радіо, слухав і знайшов нових друзів, з якими відпочив на Світязі, й 55-річний пан Микола. Тепер уже найстарший в громадській організації. Один із проектів незрячих на радіо “Луцьк” “познайомив” чоловіка з громадськими активістами. 5 років тому він втратив зір. Зараз активно вивчає спеціальні програми для незрячих на своєму новенькому смартфоні та ділиться враженнями про відчуття у воді та й у місті...




“Вдячний спонсорам, які організували поїздку, допомогли незрячим. Я радий, що є членом “Генерації успішної дії”, яка робить багато для людей інвалідністю. Це дуже приємний відпочинок на Світязі. Ми вміємо цінувати добро, щирість та увагу небайдужих людей. Уперше будучи незрячим зайшов у воду. Це для мене нові гарні відчуття, але спочатку дуже боявся, друзі підтримали. Як кажуть: з води вийшов у воду повинен іти, щоб оздоровлюватись, а ще пити воду,, бо наш організм так побудований”, - міркує лучанин Микола Войтюк.

Втрата зору для інженера була трагедією.Старенька мама допомагала ходити вулицями міста, а коли не стало, то сам усе освоює. Дякує спостережливому та доброму водієві маршрутного таксі за номером 16, який, упізнавши, зупинився та відчинив двері перед сліпим пасажиром.

Із особливим теплом говірливий чоловік відгукується про лучан, які його бачать на вулицях, і допомагають багато в чому:перейти вулицю, зайти в магазин чи інший необхідний заклад, купити ліки, сісти в маршрутку. Таксист Толік, пригадує пан Микола, завжди переводив його через дорогу на проспекті Відродження, навіть тоді, коли пасажири сиділи в авто та очікували.




У кожній компанії, як то кажуть, є своя душа. Активістка Леся Хижук часто організовує різноманітні поїздки для незрячих і слабозорих людей. Завжди може пригостити чимось смачненьким, подарувати усмішку або тепле слово чи заспівати пісню чарівним і водночас сильним голосом. Любить мандрувати та спілкуватися з людьми. Словом, уважна оптимістка будь - якої хвилини прийде на допомогу. На Світязь для подруги Галини, яка до того ж хороший масажист у рідному селі, привезла свіженький номер газети “Сім”я і дім”, надрукований шрифтом Брайля.




Тамтешні жартують: мовляв, модні відпочивальники приїздять на автівках, а прості - пішки або ж на скутерах...80-річна корінна жителька села Світязь свою незрячу доньку на побачення з друзями привезла на двоколісному. Каже, роботи вистачає, у Світязі починає купатися на Водохреще, навесні та восени, а от зараз, (авт. сміється) відпочиваючі просто каламутять чистять воду та й людно на пляжі - ніде яблуку впасти.

Звісно, добрі люди приходять не з порожніми руками: смачнющими пончиками, запашною вареною кукурузкою та першими літніми яблуками. А скромна та добра дівчина Галина тепер читає пресу та радіє гарній зустрічі. До слова, завдяки реалізації багатьох проектів, зокрема, Braille studio, Луцьк став українською столицею доступності для незрячих. Тактильна література долає інформаційні бар”єри…




Подружжя Хижуків Леся та Сергій завжди разом і так більше 20 років...На відпочинку біля озера Світязь, серед мальовничої природи - теж. Для них любов - то, мов багаття, до якого підкладають трісочки, щоб горіло та гріло. Обоє хворі на цукровий діабет, в обох проблеми із зором: Леся втратила можливість бачити навколишній світ у 23 роки. Побрались із чоловіком ще до того. А Сергій - нещодавно міг стати незрячим, через велике навантаження на організм, подолавши із друзями на байдарках 45 км за маршрутом “Люб”язь - Нобель”.



“Дуже радію цьому відпочинку, бо він для мене зараз і корисний, і приємний. Лікарі днями зробили операцію, заборонили навантаження, потрібно відпочивати багато. А головне, що зрозумів: від життя треба щодня брати максимум. Жити так, наче, то останній день у твоєму житті подарований тобі долею та Богом...Він може бути останній. Крововилив налякав. Міг бути рубіж...А зараз вирішив подбати більше про здоров”я та з часом опанувати фах професійного масажиста. Ну, і звісно, багато мандрувати та більше мати часу для духовного розвитку”, - каже Сергій Хижук.




Як справжній українець він любить український борщ, як справжній чоловік - вміє будувати, бо за фахом будівельник, як справжня творча особистість - професійний режисер, бо позаду життя - “кульок”. А ще хороший фотограф, бо батьків подарунок у 12 років і дружба з відомим Богданом Гончаруком навчили любити світлини. До слова, фото його авторства до цієї статті. Згадка про Світязь...Світлини незрячі, до речі, дивляться за допомогою спеціальних програм.



Дружина Леся навчалась у духовній семінарії, щонеділі співає в храмі. У будні опікується службою супроводу, що діє при громадській організації “Генерація успішної дії”. До неї телефонують незрячі і просять, щоб волонтери допомогли їм кудись добратися, купити продукти чи ліки, відвідати поліклініку чи аптеку Тоді Леся шукає бажаючих безплатно допомогти людям з інвалідністю. Двом волонтерам при організації частково фінасово допомагає Центр зайнятості та луцька влада.



У громадській організації, яка налічує близько сотні людей, будуть раді, якщо хтось із тих, хто прочитає цю статтю теж відгукнеться, залишить свій контактний номер телефону і зможе час від часу долучатися до волонтерської допомоги - супроводжувати незрячих у різні місця - по місту чи, наприклад, у подорожі в інші області. Звертатись можна до Лесі Хижук за номерами: 095 001 93 94, 096 609 86 08.


“Цей відпочинок поза зоною турбот незабутній. Головне, що наші проекти дієві і благодійники вкладають кошти в добрі справи, які повернуться їм сторицею. Люди з інвалідністю не сидять в чотирьох стінах, а соціалізовуються в суспільство. На озері відпочивають як усі люди, знайомляться та спілкуються, радо йдуть на контакт. І ми будемо кожному в організації раді: всім, таким як ми, хто звернеться за допомогою, волонтерам, меценатам, громадським активістам, які працюють над цікавими та важливими проектами, - розповідає активіст ГО “Генерація успішної дії” Леся Хижук.



Незрячі - уважні, щирі та творчі. Їхній самостійності в багатьох життєвих ситуаціях можна лише позаздрити. Хтось із них розкрив свій талант, а кому ще треба допомогти...

P.S. Усе добре закінчується, але в незрячих є купа мрій: побачити світ, “доторкнутися” до визначних місць не лише в Україні, а й поза її межами...