На Волині археологи знайшли унікальні середньовічні монети та посуд

05 Липня 2016
Між селищем Дубище та селом Носачевичі Рожищенського району археологи знайшли цінні знахідки.

Про це пише Район.Рожище.

Науковці із Волинського краєзнавчого музею після опрацювання книги нашого земляка Леоніда Козярчука «Сторінками історії містечка Рожище», розпочали археологічну експедицію. Книга цінна тим, що автор локалізовує межі розміщення Дубищенського монастиря

[caption]
книга нашого земляка Леоніда Козярчука «Сторінками історії містечка Рожище» стала поштовхом для науковців. На фото член експедиції, голова ГО «Памʼять Волині» Володимир Чопюк[/caption]

Розкопки провели між селищем Дубище та селом Носачевичі, які завершились успіхом. Адже, як зауважує один із археологів, нечасто щастить віднайти стільки цінних знахідок на одному місці.

[caption]
Тарас Верба, науковий співробітник відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею[/caption]
[caption]
Допомагає експедиції, історик з Копачівки Сергій Янішевський[/caption]

– Нам вдалося виявити два господарські комплекси, які датуються орієнтовно 14 – 15 століттям, найімовірніше, що вони належать до споруд Дубищенського монастиря «Введення Пречистої Богородиці», – розповідає завідувач відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею Михайло Вашета. – Речей, які можна вважати культовими і котрі належали власникам монастиря, знайдено поки що небагато, але дослідження тривають. Серед виявлених знахідок на цьому об’єкті є комплекс монет, зокрема денарії Каземира Ягелончика і денарії князя Вітовта, фрагмент хрестика оловʼянистої бронзи, шматки кахлі, якою викладали підлогу у храмах і монастирях, застібка від книги, писачок для виготовлення писанок та унікальні зразки кераміки, окремі з яких тавровані, а також елементи знарядь праці.

[caption]
Михайло Вашета, завідувач відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею[/caption]
[caption]
денарії Каземира Ягелончика і денарії князя Вітовта[/caption]

[caption]
Серед знахідок - застібка від книги та писачок для розмальвування писанок[/caption]
[caption]
Хрестик з олов'яної бронзи[/caption]

[caption]
Кістки свині[/caption]

Першим на цій землі в кінці 80-х на початку 90-х років проводив розкопки львівський археологВіталій Конопля. А до нього і після нього ніяких археологічних робіт на цій території не здійснювалося. Тому науковці й вирішили перевірити цю писемну згадку. За словами Михайла Вашети, появу Дубищенського Введенського монастиря пов’язують з 1322 роком і грамотою князя Любарта Гедиміновича, якою він надає ці землі церкві Івана Богослова, що знаходилась на території Луцького замку. Після переходу в Унію, він (монастир, – авт.) отримує ім’я Святого Спаса.

Про денарії та їхню історичну цінність розповів кореспонденту Район.Рожище член експедиції голова ГО «Памʼять Волині» Володимир Чопюк, а про унікальні шматки кераміки – науковий співробітник відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею Тарас Верба.

[caption]
Тарас Верба, науковий співробітник відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею[/caption]
[caption]
унікальні зразки кераміки, окремі з яких тавровані[/caption]





Окремі знахідки пройдуть відповідну експертизу. Найцінніші поповнять постійно діючу експозицію у Волинському краєзнавчому музеї. Дослідження триває. А науковці вкотре довели: все унікальне зовсім поруч: варто лише захотіти – і можна відкрити щось нове та незвідане.



Довідка: У XIV – XV ст. Введенський монастир був осередком духовного життя в цьому регіоні. В XVI ст. наступає його занепад, а опісля – повне знищення. Після смерті луцького владики Івана Красинського-Барзобагатого православна обитель занепала. Всі багатства монастиря, село Дубище з людьми перейшли до його небожа, який перетворив святиню у свій маєток, попередньо розігнавши ченців. Недоторканим лишався монастирський храм Введення Пречистої Богородиці, який ще довгий час служив як парафіяльний для селян Дубища і навколишніх сіл. Продовжило розростатися і кладовище поблизу церкви. Наприкінці XVIII ст. монастирська церква була доведена до аварійного стану. У 20 роках польські колоністи перетворили кладовище в сінокіс, а за радянських часів монастирське кладовище опинилось на задвірку птахофабрики. Під час її будівництва у 80 роках колишній монастир був перетворений у кар’єр, і сотні людських черепів та кісток стали фундаментом ще однієї «будови комунізму».



0

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter