Молодий волинський бізнесмен шукає дружину

^{Текст: Оксана БУБЕНЩИКОВА}

Кажуть, хороший чоловік – то для жінки найбільший скарб. Але якщо свого «золота» ви ще не знайшли, може – наша історія вам допоможе?

У с. Дідичі Ківерцівського р-ну розповіли жіночки за місцевого кавалера, пише «Волинська газета».

«От у газету, – кажуть, – напишіть. Бо вельми вже хлопець хороший!».

Справді-бо: горілкою і тютюном не зловживає, диплом Луцького національного технічного університету має, без роботи ніколи не сидить.

«Ану-но що за птах такий у Дідичах причаївся?!» – думаю та разом із жіночками вирішуємо на всю область про Петра Дубину розповісти. Дивись – і на весілля колись покличе.

26-річний Петро – чоловік дійсно хороший. Не здогадуючись про істинні наміри свашок, він щиро розповідає за проблеми місцевих рибаків. Адже тут, у Дідичах та довколишніх селах, колись був рай для любителів вудочку закинути. Ба більше: за Польщі жив пан, який сільським чоловікам платив хороші гроші, а вони йому ставки копали, зариблювали, доглядали. Коли влада на радянську змінилася, теж було багато місць для хорошого кльову. А от тепер навіть досвідчені рибаки не завжди якийсь трофей несуть.

– Я вже років 20 рибалю. Ще із сусідом-дідусем починав. Але максимум, що вдавалося піймати,– коропа на сім із половиною кілограмів, – каже Петро.

Дякувати, хоч ліси ще народним багатством лишилися. Тож найбільшою вдачею було на одній галявині 30 білих грибів назбирати!

Утім, то таке – хобі, – махає чоловік рукою. А от чим Петро всерйоз вирішив зайнятися, так це фруктовими садами. І, повторивши слова батька Володимира, наш співрозмовник каже: «Хороший сад – це бізнес на століття!».

– Садити дерева коло хати почав іще школярем. Тож нині вони вже за мене вищі. Років п’ять тому разом із батьком побували на агровиставці в Києві, де придбали саджанці винограду, і теж уже тішимося їх плодами. А цілу фруктову плантацію закласти спонукала ситуація: неможливість із дипломом еколога працевлаштуватися за спеціальністю, – продовжує оповідач.

«Значить, так має бути», – по-філософськи глянув на проблему Петро Дубина.

І коли надійшла пропозиція пройти навчання у зимовій агрошколі – радо погодився.

– Навчання відбувалися в рамках міжнародного проекту Україна – Польща – Білорусь. Пілотним був Горохівський район. І саме туди нас, учасників із Луцького, Ківерцівського, Турійського та Рожищенського районів, возили показати, як господарюють тамтешні фермери, – пригадує чоловік. – Саме тоді, а було це 2014-го, я придбав саджанці фруктових дерев і фундуку (по-народному – окультуреної ліщини).

Як у будь-якому бізнесі, Петро мусив укласти в агросправу немалий капітал. Адже кожен саджанець вартує 25-45 гривень, а їх на 30 сотках городу помістилося до 300 штук.

– Щоб усе виконувати за технологією, постійно раджуся з тими фермерами, які на фруктовому бізнесі вже гроші мають. Бо кожне деревце потребує догляду: і удобрити, і від шкідників обприскати, – зауважує садівник-початківець. – Я-то стараюся чим поменше хімії давати. Хоча все одно треба шість-сім разів обробити саджанці. А в поляків-то взагалі по 15 разів за сезон захищають фруктові сади від шкідників.

Хоча молоді деревця вже зараз милують око цвітом, однак плодоносити їм іще не можна. Тому як би серце не краялося, а мусить господар обривати молоду зав’язь, лишаючи тільки по пару штук на дереві (щоби згодом переконатися, який це сорт).

– Тільки через років чотири вже зможу збирати хороші врожаї фруктів. А фундук – то й іще пізніше. Бо він якщо із саджанця росте – перші хороші плоди дає через шість-сім літ, коли ж із сіянця – то взагалі через десять! – від досвідчених колег дізнався Петро Дубина. – Проте я – чоловік терплячий. Та й роботи коло фундука набагато менше, ніж коло фруктових. І обробляти його треба лише раз на рік.

– Ну, а помічницю для збирання врожаїв уже маєте? – запитую, дочекавшись слушної миті.
– Ще ні, але – в активному пошуку, – жартує Петро.
– То, може, дівчата про вас у газеті дізнаються і захочуть контакти навести?
– Ого! Навіть так буває? – знову сміється оповідач. Але на питання, за якими критеріями він кастинг серед наречених проводить, Петро щиро каже:
– Я – чоловік не вибагливий. Тому жінка, вважаю, маю бути добра, розумна, роботяща – все!

Якщо маєте таких – звертайтеся. Телефон – у редакції «Волинської газети».