Луцький автоінструктор розповів про роль комп’ютерних ігор, нову поліцію та жінок-водіїв

Уміти водити машину – це як знати англійську. Колись сприймалось наче дивина дивна, сьогодні ж – звичне вміння, яке з однаковим завзяттям опановують жінки й чоловіки. Навчитися кермувати і їздити за правилами дорожнього руху можна самотужки або ж в автошколі. Однак без проходження іспитів на право керування транспортними засобами та отримання водійського посвідчення їздити вулицями вам ніхто не дасть.

Щоб вчитися в автошколі, треба пройти медкомісію й отримати відповідні сертифікати в нарколога і психіатра. Навчальний заклад спеціальної освіти доведеться відвідувати 2-2,5 місяці. За цей час учні мають опанувати правила дорожнього руху, технічні особливості автомобіля, надання першої медичної допомоги, відпрацювати практичну їзду автомобілем та здати внутрішні іспити.

Про інші нюанси навчання ми поспілкувалися з інструктором з водіння Тарасом Столярчуком, що вже три роки працює у автошколі «АС». За словами чоловіка, уміння водити нині дуже популярне й необхідне. Зараз їх автошкола набирає по дві-три групи на місяць. Робочий день інструктора починається о восьмій ранку й триває до п’ятої вечора, увесь цей час чоловік проводить з учнями в автомобілі.

– Чому ви вирішили навчати водінню? Хто вчив кермувати вас і як це було?

– Люблю автомобільну справу й водіння, тому й вирішив бути інструктором. За кермом я з 11 років. Водити автомобіль вчив тато та дядько, тож їздив на татових «Жигулях» та дядьковій «Ладі». Пам’ятаю, як дідусь садовив на коліна у старенькій «Волзі». Це, мабуть, й був перший автомобільний досвід.

– Як змінились з того часу принципи навчання водінню?

– Коли я здавав екзамен на отримання посвідчення водія, у Луцьку працювала одна чи дві автошколи. Зараз їх вже десь вісім. Іспит я складав екстерном у 19 років, тоді це було можливо. На наступний день після отримання посвідчення я вже сам впевнено їздив містом. Страшно не було, бо цю справу я любив з дитинства.

Якщо говорити про систему навчання водінню, то вона суттєво змінилась у кращу сторону. Викладачі теорії та інструктори знаходять підхід до кожного учня, колись же у автошколах ставились до студентів, як до солдатів у армії. Кожен учень по-своєму засвоює автомобіль: комусь вистачає п’ять виїздів для засвоєння автомобіля, хтось не може з цим справитись і за двадцять.

Колись до мене прийшов учень, який вже після першого виїзду показував дуже хороші результати. Я не міг повірити, що він вперше сів за кермо. Виявилось, що хлопчина вже кілька років грав у комп’ютерну гру 3D-інструктор.

[caption] Тарас Столярчук[/caption]

– Якою має бути людина, щоб бути інструктором?

– У нашій професії головне терпіння й вміння спілкуватися з людьми. Не лише з учнями, але й з колегами-водіями на дорозі. Треба мати витримку й бути уважним. Це стосується не лише інструкторів, але й водіїв загалом. Не завжди, коли горить зелене світло, можна їхати. Спочатку варто переконатися, що ніхто не летить на червоне.

Першочергове завдання будь-якого водія – доїхати цілим та неушкодженим з точки А в точку Б. Навіть якщо ти на головній дорозі, навіть якщо ти все робиш за правилами, це не означає, що всі поводяться так само. Завжди є мажори, неадекватні й ті, хто просто ігнорує правила. Культура водіння – це дуже важливо, але, на жаль, її у нас в місті не вистачає.

– Нещодавно у Луцьку запрацювала нова поліція. Чи змінилось щось на міських дорогах?

– Багато змінилось на дорогах зі з’явою поліції. Тепер по місту можна вільніше пересуватися, водії менше порушують правила, не зупиняються у заборонених місцях, навіть водії маршрутних таксі менш нахабні.

До речі, саме з водіями маршруток та таксі маємо найбільше проблем. Вони не виявляють елементарної поваги до інших водіїв й особливо до водіїв, які тільки вчаться кермувати. Таксисти й «маршрутчики» мають манеру сигналити й навіть підрізати на дорозі навчальні авто, деякі ще й обзивають через вікна. Це дуже неприємно, а учнів подекуди навіть лякає.

Ще одна проблема – пішоходи, які перебігають дорогу у невстановлених місцях. Дуже добре, що зараз поліція почала штрафувати за такі порушення. Це давно треба було запровадити, бо не завжди винен водій.

– Кажуть, щоб бути добрим водієм, треба розбиратися у автомобілі. Як ставитесь до такої тези?

– Звичайно, основні принципи роботи автомобіля треба розуміти, але навіть це приходить з досвідом. Що ж до ремонту та обслуговування, то я, наприклад, не є фахівцем. Хоч і люблю водіння, ремонтувати машину їду на автосервіс. Це не моє, я не майстер, тому довіряю машину спеціально навченим людям.

[caption] Партнер авторубрики – СТО «Прибалт Сервіс»[/caption]

– Хто зараз є вашими учнями? Чи правда, що жінки гірші водії?

– Більшість наших учнів зараз – це дівчата. Багато з них планують працювати торговими представниками чи менеджерами, а у багатьох роботодавців вимогою є наявність автомобіля та вміння водити. Молодших учнів легше навчати, аніж тих, кому вже за 30. Молодь легше сприймає інформацію і засвоює її, а старші сидять за кермом і думають про якісь щоденні проблеми.

Коли йде процес навчання, то жінки старанніші й уважніші за чоловіків, але коли вони вже кермують власними автомобілями їхнє водіння відрізняється від чоловічого. Я, наприклад, помічаю жінку за кермом за метрів 50. Вони частіше не дотримуються смуг, виляють кермом, забувають вмикати поворот.

– За що любите свою роботу?

– Люблю наш колектив. Приємно, що маю тепер багато колишніх учнів, яких часто зустрічаю в місті на власних автомобілях. Вони вітаються, сигналять, блимають. Так, працюючи інструктором, отримав дуже багато знайомих й навіть друзів.