^{Текст: Юрій РИЧУК}

Проблема бронхіальної астми – складна, і полягає не лише у труднощах процесу лікування. Здорові люди не завжди знають, як зарадити людині з астматичним притупом. Представники влади не надто переймаються потребою забезпечення астматиків необхідними препаратами та умовами лікування. Та й самі хворі не завжди поінформовані, як правильно стежити за станом власного організму. Боротися з цим береться новостворена «Волинська організація хворих на бронхіальну астму».

Ініціатор створення - практикуючий лікар і науковець, кандидат медичних наук, завідувач відділення пульмонології Волинської обласної клінічної лікарні Олег Яковенко. Він впевнений, що астматики можуть вирішити безліч своїх проблем, якщо об’єднаються.

АСТМА – НЕ ВИРОК

Бронхіальна астма –  надзвичайно поширена хвороба. На астму хворіють понад 300 мільйонів  людей. На Волині їх приблизна кількість – 4 тисячі. Найчастіші прояви недуги – хрипи, кашель, стиснення у грудях, задишка. Гострі приступи змушують людину задихатися.  Захворіти може буть-хто, незалежно від статі і віку. Хворі часто не можуть повноцінно жити, адже приступи можуть виникати будь-якої миті. Значна кількість людей звертаються за лікарською допомогою із запізненням. В останні двадцять років захворюваність зростає серед дітей.

Утім астма - не вирок. Її можливо поставити під контроль, навчитися з нею жити так, аби хвороба не стала серйозною перепоною якості життя, каже лікар Яковенко.

«У боротьбі з бронхіальною астмою є чотири етапи. В першу чергу - уникати контакту з алергеном (адже це захворювання найчастіше має алергічну природу). На другому місці – терапія якісними протизапальними препаратами, які гасять алергічне запалення. На третьому – алерген-специфічна імунотерапія: пацієнт приймає послаблений алерген, який є причиною алергії, завдяки чому імунна система адаптовується до контакту з цим алергеном.  Але усе це малоефективне без четвертого етапу: навчання. Це найважливіше.  Людина повинна розуміти свою проблему, повинна знати, що робити у під час загострення хвороби».

Утім, додає лікар, про астму повинні знати не лише медики і хворі, але й суспільство загалом. У більшості розвинених країн забезпечення суспільства інформацією, а хворих – необхідними ліками є клопотом держави. На її рівні приймаються програми підтримки хворих на астму, фінансується закупівля необхідного обладнання і ліків, проходять інформаційні компанії.

ПРОГРАМА ПІДТРИКИ – ГОСТРА НЕОБХІДНІСТЬ

Саме системно і аргументовано вимагати у органів влади уваги до проблеми хворих на астму – одне з перших завдань «Волинської організації хворих на бронхіальну астму», кажуть її творці. Олег Яковенко ще кілька років тому розробив проект обласної програми підтримки астматиків, а також не один рік добивається від влади навести лад у справі обліку хворих: без такої інформації неможливо запланувати й ефективно потратити бюджетні кошти.

Одне з завдань такої програми – забезпечення ліками і апаратами окремих, найбільш вразливих категорій хворих, а також інформування про сучасні можливості лікування.

«Кожен гіпертонік має при собі апарат тонометр – апарат для вимірювання артеріального  тиску. Кожен діабетик носить глюкометр – апарат для визначення рівня цукру у крові. Але ви покажіть мені, хто має пікфлоуметр – апарат, який визначає швидкість видиху, і на основі якого можна спрогнозувати загострення асматичної хвороби? Утім такий пристрій необхідний, в тому числі дітям, хворим  на астму» - переконаний Олег Яковенно.

Очолив новостворену організацію відомий на Волині юрист Андрій Осіпов, який теж не перший рік потерпає від цієї недуги. Він запевняє: об’єднавшись, волинські астматики зможуть добитися уваги до своїх проблем. Усіх, хто готовий долучитися до роботи організації, запрошують писати на електронну адресу [email protected] чи телефонувати особисто до Андрія Осіпова на телефон 050 438 28 30.