Довоєнна Волинь

Історія має у собі динамічний складник, який змінює навколишність так, що не завжди можна встигнути відслідкувати те, що було. Проте багато чого залишається задокументованим тим чи іншим способом.

Фотографія – оригінальний спосіб фіксації стану речей, які безповоротно втратилися в результаті різних подій. На Волині завжди були, за висловом польського волинського письменника Юзефа Крашевського, «гідні подиву речі». Багато з них залишилися тільки на світлинах чи в документах архівів. ВолиньPost пропонує невеликий шматок унікальних і забутих куточків довоєнної Волині у фотографії.

У Ковелі був неймовірний костел святого Станіслава Єпископа та Мученника. Його збудований у 1924-31 у готичному стилі. Частково пошкоджений під час війни та повністю розібраний у 1945 році.







Вигляд Острога до 1889 року, коли сталася велика пожежа.



Село Базальтове, тепер на Рівненщині, колись називалося Янова Долина. У тридцятих тут збудували сучасне тоді робітниче поселення. При його плануванні використали ідею робітничих селищ колоній, яку розробив австрійський архітектор Адольф Лоос, один із основоположників майбутнього модернізму.

Поселення було добре впорядкованою територією з типовими будиночками на 4 сім’ї. Воно мало власний водогін та каналізацію. Тут навіть ходила окрема валюта і жодного бізнесу не було.



На початку 1920-х років Юзеф Пілсудський видав указ, який відновив діяльність Кременецького ліцею. Цей навчальний заклад був унікальний тим, що вів свою історію від 1720 року. Тоді за фундації Міхала Вишневецького у Кременці заснували єзуїтський колегіум. На той час єзуїтська освіта була передовим методом багатогранного виховання людини у дусі гуманістичних ідеалів. Учні вивчали не тільки предмети фізико-математичного, гуманітарного, лінгвістиного профілю, а й займалися філософськими, теологічними предметами, спортивною підготовкою, вправлялися у театральному мистецтві.

У пізніші часи навчання в цьому закладі змінювалося. У міжвоєнний час сюди входили загальноосвітня школа, гімназія, середня рільнича школа, кілька професійно-технічних училищ, учительська семінарія.



До війни і трохи після неї в Луцьку ще зберігалася унікальна пам’ятка древності – караїмська кенаса. Це релігійна споруда караїмів – народу, що їхньою батьківщиною є Крим. Луцьке поселення караїмів зіграло величезну роль в літературній, видавничій, етнографічній галузях караїмського життя.

Кенаса знаходилася на вулиці Караїмській неподалік лютеранської кірхи. В 1972 році вона згоріла. Нині в Україні збереглися лічені одиниці караїмських храмів , із яких не всі використовуються за призначенням. Поза Україною кенаcи збереглися тільки у трьох містах: Вільні, Тракаї, Стамбулі.



У серпні 1916 року на Волині неподалік Луцька перебував останній імператор Австро-Угорщини та останній правитель династії Габсбругів Карл І. У 2004 році католицька церква долучила Карла І до лику блаженних.



Тараканівський форт – відома пам’ятка, в яку полюбляють їздити на екскурсії та фотосесії. Якщо не вживу, то на світлинах усі бачили руїни форту. Проте мало хто знає, як виглядало це місце одразу після руйнування. Вперше у боях форт взяв участь під час Першої світової війни. Саме тоді він зазнав найбільших руйнувань. На фото – знайомі місця з оригінальними руїнами і постатями на них.







Довоєнна Волинь була багатонаціональним історичним регіоном. Серед інших національностей чимало тут проживало і євреїв. На фото – колоритні гебреї міжвоєнного часу у Камені-Каширському.



Австрійський фельдбан (Feldbahn) біля Іванич. Фельдбан – це вузькоколійна польова дорога, яку збудували вояки армії Австро-Угорської імперії на Волині в часи 1915-1916 років. Пізніше мережа австрійських фельдбанів була розібрана. Світлина - з фотоархіву цюріхської Бібліотеки Швейцарії.



Це навіть не Друга, а Перша світова війна… в кольорі! На ній зображений Луцьк: вигляд на гнідавську дамбу (тепер це вулиця Гнідавська, на фото - справа) і старе місто. Унікальну фотографію виклали на сайті Фотоархіву Австрійської національної бібліотеки.



Під час Першої світової на Волині воював легендарний бронепоїзд «Хунгуз». Зокрема брав участь у боях під Ковелем. А біля Цумані він був підбитий.



У селі Смордва на Волині був цікавий палац Ледуховських архітектора Генрика Марконі. Знищений після Другої світової війни.



Це - навіть не мала крапля з усього цікавого на волинській землі.