Сьогодні виповнюється 120 років від дня першого вдалого радіозв’язку на теренах СРСР. 7 травня 1895 року радянський вчений Олександр Попов продемонстрував перший успішний дослід радіозв'язку. Багато змінилося у житті радійників з того часу, але робота працівників радіо залишається цікавою, а інколи й непередбачуваною.
«Таблоїд Волині» поспілкувався з представниками професії та розпитав про кумедні випадки на роботі.
Сергій Хомінський, доцент кафедри соціальних комунікацій СНУ імені Лесі Українки, кореспондент Національної радіокомпанії України:
[img data=def]07_05_2015_300741112/1.jpg[/img]
«Після перемоги Революції Гідності велика кількість протестувальників не захотіли йти з Майдану. Розпочалась дискусія щодо того, як вчинити: залишити людей у наметовому містечку чи все-таки розбирати барикади. Зрештою у визначений день комунальники разом з частиною активістів почали розбирати барикади. Мене як репортера від радіо відправили висвітлювати ці події, було заплановане пряме включення телефоном. Розбирали вже останні барикади, мене вивели у прямий ефір, і я розповідав, що тут відбувається. Раптом з-під барикади вистрибнув величезний, вгодований й волохатий щур, що більше нагадував невеличке ведмежа, й побіг прямо на мене. Тож довелося у прямому ефірі емоційно розповідати про щура, що прошмигнув у мене між ногами й заховався у ятці, де продавали пиво.
Багато кумедних історій пов’язані з радійною технікою, зокрема з диктофоном. Диктофон радійника дещо відрізняється від диктофону, яким користуються газетярі. Він професійніший, масивніший, трохи іншої форми. Пам’ятаю, коли я лише почав працювати на радіо, мені видали новий диктофон, виробництва якогось не надто відомого китайського виробника. Він був досить громіздкий і ззовні трохи нагадував електрошокер. Якось мені довелось відвідати прес-конференцію тодішнього віце-прем’єра Сергія Тігіпка. Коли він зайшов до зали, мій диктофон вже стояв на столі. Посадовець зайняв своє місце й покосився на пристрій, потім покликав свого охоронця, поглядом запитав «Що це таке?». Охоронці почали радитись, щось з’ясовувати, тож мені довелось підняти руку й пояснити, що це всього лише диктофон Українського радіо».
Ведучий «Радіо «Луцьк» Сергій Ткачук:
[img data=def]07_05_2015_300741112/2.jpg[/img]
«Не все, що відбувається в ефірі є доступним для розуміння простих людей, які не знають технічних моментів функціонування радіо. Тому деякі моменти, що можуть бути кумедними для працівників радіо, не завжди є такими для пересічного слухача. Проте бувають ситуації, коли смішно всім.
На початку моєї роботи на радіо, у 1995 році, коли ще ведучий і звукооператор працювали в окремих студіях і спілкувались через так звану «прослушку», стався один кумедний і для мене дещо стресовий випадок. Я попередньо дізнався у звукооператора, що наступною буде композиція Depeche Mode «Enjoy the Silence», і закінчуючи читати інформацію, оголошую цю пісню. А вмикається не вона… Я поза ефіром з’ясовую, що таке, чому не та пісня. Оператор пояснює, що сталась технічна помилка й наступною вже буде потрібна композиція. Таким чином, я тричі оголошував Depeche Mode. Мабуть, мене тоді прокляли усі шанувальники групи. Коли я не побачив через скло оператора, який від сміху сповз під пульт, зрозумів, що мене жорстоко розіграли. З четвертого разу пісня таки прозвучала в ефірі.
Пригадую, ще один цікавий випадок, пов’язаний з радіо. Якось був у нас на ефірі Ілля Лагутенко з групи «Мумий Тролль», вони тоді презентували концертну програму «Морская капуста». Перед зустріччю, я зайшов у ЦУМ й купив кілька банок морської капусти, потім попросив поставити на них автограф. Артист оцінив мій гумор й усміхаючись підписав дві баночки морської капусти. Казав, що ще не доводилось ставити підписи на банках. Це позаефірний спогад, але згадувати приємно».
Лучанка Тетяна Іванська, ведуча новин на «Радио Вести» у Києві (не плутати з газетою «Вести» ‒ авт.):
[img data=def]07_05_2015_300741112/3.jpg[/img]
«Звісно, найсмішніші історії пов’язані з дикцією. У нас на радіо випуски новин виходять кожні 15 хвилин, тобто я мушу знайти, перевірити і підготувати випуск за 6-7 хвилин. У випуску 5 новин, плюс курс валют, корки і погода. Самі розумієте, часу буває обмаль, особливо, коли є теми, які розкручуються протягом дня, і ти встигаєш-не встигаєш, але мусиш встежити і перевірити інформацію. Не дивлячись на те, що випуск готую я вчасно, вичитати не завжди встигаю, доводиться під час прямого ефіру переставляти подумки коми, крапки, слова. Так і з’являються якісь дуже смішні моменти.
З останнього ‒ пам’ятаю слово «деолігархізація». Я його так і не змогла виговорити. Це була новина про щойно підписаний закон. І от, дочитую я до цього слова і… ДЕОЛІЗАР... Зупинилася. Ще раз ‒ ДЕОГИЛИХАР... Знову пауза, на цей раз довша. Ще спроба ‒ ДЕОЛАГРАХИ... І я так засміялася, що довелося лінійному ведучому мене «підхоплювати» і завершити за мене цю новину.
Ще бувають моменти, коли з’являється термінова новина лише з одного речення, і ти мусиш з нею забігти і обов’язково нагадати «бек» історії. Не пам’ятаю, про що була новина, але я забігла, почала розповідати «що було до» і забула синонім до слова «депутати». Оскільки я в житті україномовна, а новини в мене російською, новину закінчила приблизно так: «и другие народные ...ем...е...абранцы». Усі дуже сміялися.
Якось ми включали в ефір нашого кореспондента з зони АТО. Я його представила, поговорила з ним і далі кажу таке «Спасибо вам Сергей. А на связи с нами был Дмитрий Снегирёв».
У колеги колись замість «соціальної політики» була «соціанальна політика».
Роман Вербич, ведучий на «СіД FM»:
[img data=def]07_05_2015_300741112/04.jpg[/img]
«Кумедних моментів за час роботи на радіо було дуже багато. Якось ведуча,читаючи новини, смішно обмовилась, причому двічі. Новина була про те, що у Рожищах когось обстріляли гумовими кулями. І от, дійшовши до цього словосполучення, ведуча читає «кумові гулі». Потім намагається виправитися, читає ще раз, й знову в ефірі звучить «кумові гулі».
Колись, вийшовши на зміну у вівторок після вихідного у понеділок, почав вітати людей з початком робочого тижня.Так тривало десь до одинадцятої ранку, поки якась слухачка не подзвонила й попросила передати ведучому, що сьогодні вівторок, а не понеділок.
Якось Олег Скрипка перекинув у нас в студії чайник, слухачі цього не почули, але нам запам’яталось. Бувало, що забували опускати мікшер й слухачі чули, про що мовилось поза ефіром.
Ще пам'ятаю, як оголошували одного разу Павла Зіброва. Ім'я виконавця було записано українською, а назва композиції – російською, от і вийшло: Павло Зібров – Жене».
«Таблоїд Волині» вітає усіх радійників зі святом! Зичимо цікавих гостей, вдалих ефірів та вдячних слухачів.
Підготувала Ірина САСОВСЬКА
Схожі публікації
На луцькому радіо розкажуть, як зберегти психологічне здоров’я під час війни.
16 Серпня 2022
На луцькому радіо озвучили цікаві факти про головну амбасадорку Волині
09 Вересня 2021
Луцька радіостанція СіД FM показала перші кадри робочого процесу над проєктом «Привіт. Леся».
20 Липня 2021