^{Враженнями ділиться Поліна ПОЛІЩУК}

Це кіно встигли розкритикувати ще до його виходу на екрани наприкінці січня цього року. Мовляв, як можна пародіювати таку неоднозначну стрічку як «50 відтінків сірого»?! Фанати оригіналу обуряться і не оцінять, а нефанати – просто не дивилися оригіналу, без чого не «вкуриш» і  пародії.
 
А от і ні – рішуче кажемо ми! Хіба мало серед глядачів «50 відтінків сірого» тих, хто плювався, виходячи з кінотеатру? Тих, кого привели туди мало не силою, змушуючи «зрозуміти жіночу натуру»? Тих, хто не читав книги, але під впливом рекламної шумихи таки пішов – і розчарувався?
 
От для таких знамениті американські пародійщики на чолі з Марлоном Веянсом і зняли «50 відтінків ЧОРНОГО». Фільм, який з цього тижня показують у луцькому  кінокомплексі «Адреналін». (Транслюється щодня  о 19:05).
  
 
Про фільм багато розповідати – марна справа. Усі, хто бачив американські пародії типу «Дуже страшного кіно», або комедії типу «Не погрожуй Південному централу», – розуміють, чого чекати від фільму.
 
Так, то все він – головний законодавець американської пародійної кіномоди Марлон Веянс. З неполіткоректним гумором про «чорножопих», засиллям жартів про секс і збочення, фірмовою мімікою-кривлянням і сценами «на грані фолу». Одним словом – без гальм.

[caption][img data=def]06_02_2016_707426205/hqdefault.jpg[/img] Марлон Веянс[/caption]
 
Цього разу Веянс зіграв строго у своєму амплуа. Марно, що тепер він був в образі не звичного «американського гопника», а «типу респектабельного бізнесмена».
 
Від попередніх його стрічок, які були своєрідною «солянкою» з пародій на кіношлягери останніх років «50 відтінків чорного» відрізняє щільніша прив’язаність до оригінального сюжету. Все так само: цнотлива студентка знайомиться з солідним бізнесменом з незвичним поглядом на секс. Схожа музика, схожі декорації. В ході перегляду інколи думалося: та то не кінопародія, а кіношарж якийсь...
 
[img data=def]06_02_2016_707426205/maxresdefault.jpg[/img]

Хоча й відсилок на інші фільми вистачає. В жартах про негрів вгадувалися моменти з оскароносних «Джанго вільний» і «12 років рабства». Є навіть згадка про інший фільм, у якому знімався Марлон Веянс – «Без відчуттів».  В одній зі сцен головного героя б’ють по дупі, щоб прийняти в університетський клуб.
 
Згадали автори і фільм «Одержимість» (пам’ятаєте? Про настирливого барабанщика і злого вчителя). Там була сцена, коли вчитель музики запитував учня-барабанщика: поспішає він від заданого ритму, чи відстає? У «50 відтінків чорного» цю сцену перенесли …у ліжко.

[img data=def]06_02_2016_707426205/maxresdefault_1.jpg[/img]
 
Зрештою, у ліжко перенесені майже всі події з «50 відтінків чорного».  Фільм вийшов не просто пародією на «50 відтінків сірого», але й, певною мірою, пародія на секс.