У Волинській області 1087 населених пунктів, 1054 з них ‒ села. Їх назви дуже різноманітні, а подекуди навіть кумедні й дещо незвичні. «Таблоїд Волині» підібрав десятку найсмішніших топонімів Волинської області.

Гумнище ‒ село в Горохівському районі, входить до Перемильської сільської ради. За інформацією Вікіпедії, населення становить 331 особу. Засноване у 1649 році. Село має спільноту Вконтакте, вона налічує 25 осіб.

[img data=def]24_06_2015_394908132/gumnyshche.jpg[/img]
Маруся ‒ також село на Горохівщині, входить до Михлинської сільської ради. Не відомо, чи живе у селі хоч одна Маруся, але очевидно, що тут не надто людно: тут живе тільки 19 осіб.

[img data=def]24_06_2015_394908132/marusya.jpg[/img]
Ватин ‒ село в Горохівському районі, село з сільрадою. Тут живе 325 осіб. Село засноване 1545 року. Попри те, що нині його назва асоціюється з проросійською «ватою» й «ватниками», звідси походить Матвій Данилюк ‒ останній ветеран Армії УНР та учасник бою під Крутами, що прожив найдовше та помер 1994 року на 103 році свого життя.

[img data=def]24_06_2015_394908132/vatyn.jpg[/img]
Хорлупи ‒ село в Ківерцівському районі, населення становить 711 осіб. Засноване у 1562 році. Цікавинкою цього населеного пункту є те, що тут велика кількість приймаків (майже сотня). Місцевою говіркою їх часом звуть «завчу гами» (завідуючий чужим господарством). Наприкінці 1990-х років місцевий селянин Володимир Савчук започаткував свято приймаків з назвою «Приймацька Січ». У 2000-му році свято отримало статус Всеукраїнського фестивалю народного гумору, гуляння відбувається кожного року в третю неділю травня.

[img data=def]24_06_2015_394908132/horlupy.jpg[/img]
Хренів ‒ село в Іваничівському районі. Населення ‒ 343 особи. Село входить до Грядівської сільської ради, засноване у 1545 році.

[img data=def]24_06_2015_394908132/hreniv.jpg[/img]
Печихвости ‒ село в Горохівському районі. Населення становить 997 осіб. Село засноване у 1508 році. З розповідей старожилів села, ще із часів монголо-татарської навали існує легенда, яка розповідає про походження назви «Печихвости». Під час одного з набігів монголо-татар місцеві жителі придумали новий метод боротьби: селяни поприв'язували бикам до хвостів палаючі факели, худоба в паніці бігла вперед із палаючими хвостами, таким чином розганяючи ворогів і підпалюючи їх намети, а люди йшли слідом і добивали покалічених татар.

[img data=def]24_06_2015_394908132/pechyhvosty.jpg[/img]
Сушибаба ‒ село в Турійському районі. Населення ‒ 122 особи. Входить до Озерянської сільської ради.

[img data=def]24_06_2015_394908132/sushybaba.jpg[/img]
Хряськ ‒ село у Маневицькому районі, засноване у 1577 році. Населення становить 724 особи. Із села походить художник-живописець Василь Красьоха. Він є членом Національної спілки художників та заслуженим художником України. Його роботи зберігаються у фондах Міністерства культури України, музеях та приватних збірках багатьох країн світу.

[img data=def]24_06_2015_394908132/hryask.jpg[/img]
Свинарин ‒ село у Турійському районі. Населення ‒ 425 осіб. Село засноване у 1545 році та входить до Купичівської сільської ради. Як стверджують у селі, його назва  – дуже давня. Під час нападу монголо-татар жінки й діти змушені були покинути межі села, чоловіки залишилися боронити територію. Коли повернулися додому, застали попелище, порите дикими кабанами. Відтоді село носить назву Свинарин.

[img data=def]24_06_2015_394908132/svynaryn.jpg[/img]
Гуменці ‒ село в Любомльському районі. Населення становить 149 осіб. Входить до Заболоттівської сільської ради.

[img data=def]24_06_2015_394908132/gumenci.jpg[/img]
Підготувала: Ірина САСОВСЬКА