^{Текст: Аліна ХОЛБАН}

Суботній вечір у Луцьку видався холодним і вогким – таким, коли хочеться забути про плани, відмінити зустрічі та просто лишитися вдома. Але ті, хто 31 жовтня таки визирнули зі своїх «мушель» та завітали у «ГаРмИдЕр ангар-stage», сповна отримали порцію омріяного тепла. Ламповий настрій в ангарі створювала Ніна Ігнатова – неординарна музикантка в одному житті та інтерн-хірург – в іншому.

«Для мене звук – це своєрідне лезо, яке відсікає мене від реальності», – каже Ніна. 

Здається, подібний ефект її музика справляє і на слухачів: змушує відсторонитися від зовнішнього світу та відчути себе «тут і зараз». Простір ангару ніби теж оживає. Укулеле, яке стояло в глибині сцени та раптово впало, красномовно підсилило це враження.  

Ніна «топить за універсальність особистості» та розширює й без того широке поле своєї діяльності: створює музику та вірші (під час виступу зачитала цілу поему), пише прозу, малює і, врешті, «зашивається» в лікарні з пацієнтами. Можливо, саме тому її виступ складно описати в рамках одного формату. Те, що відбувалося на сцені, було і музичним концертом, і захоплюючим монологом, і навіть стендапом. 

Про те, що «болить», Ніна говорить простою мовою. Кожній пісні передує розповідь з життя: музикантка відверто, невимушено та яскраво ділиться дитячими спогадами, описує роботу в лікарні, згадує шість років життя в Києві, де «лишилося все життя», розмірковує про різні види кохання – справжнього та потрібного, і аб’юзерського – такого, якого треба позбутися. Всім цим життєвим епізодам Ніна присвячує пісні. 

«Я впевнена, що у кожного з вас є людина, яку ви любите. Маму або тата, вашого хлопця або дівчину. Дуже цікаво спостерігати за тим, як це почуття пропускає через себе музику: воно ніби стає призмою, через яку проходить звук», – пояснює виконавиця. 
Як і в своїх монологах, у піснях Ніна завжди лишає місце для імпровізації. Каже, один і той самий твір кожного разу звучить по-новому. Незмінною лишається манера виконання – легка, змістовна та темпераментна. 

Виконуючи пісні, спілкуючись із залом, та навіть попиваючи імбирний чай з термосу, ексцентрична музикантка з «вибуховими» кучерями ніби світиться зсередини. І цією харизмою поволі зачаровує весь зал. 

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}