«Луцьк для мене замаленький», – телеведучий Богдан Коваль

27 Лютого 2020

Текст: Анна ПАНЧЕНКО

Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ

Настрій: кав'ярня «Львівська майстерня шоколаду» (проспект Волі, 15)

Він – впевнений у собі, харизматичний і талановитий. Здається, на Волині немає того, хто ніколи не чув його імені. Цей чоловік круто володіє словом, цікаво веде свій блог та вміє зачаровувати своєю «голлівудською» усмішкою.

Сьогодні Богдан – серйозний і задуманий, і пізніше він зізнається, що думає про те, як заплатити за комунальні послуги.

«Таблоїд Волині» вирішив запросити на «кавову розмову» нашого старого знайомого, телеведучого Богдана Коваля і розпитати його про сімейне життя, популярність та плани на майбутнє.

– Чай чи кава?

– Зазвичай я обираю класичний зелений чай. Можна й з жасмином (важливо зазначити, що Богдан замовив чай з прянощами з новорічного меню кав'ярні).

– Востаннє моя колега спілкувалася з тобою ще восени позаминулого року в рамках рубрики «Сніданок з Таблоїдом». Розкажи, що змінилося з того часу.

– Я одружився і тепер живу самостійним життям з дружиною. Це, напевно, найбільша зміна, яка відбулася з того часу в моєму житті. Щодо кафе, то я вже давно не був у Pur Pur. Можливо, я став менше турбуватися про все навколо.


– Як тобі це вдалося?

– Допоміг більш глибокий стрес. Ну, це коли думаєш: «Ай, це таке» в порівнянні з тим, що відбувається зараз.

– Поговорімо трішки про ваше сімейне життя. Що змінилося з того моменту, як ти одружився з Наталкою? Чи існує пристрасть після одруження?

– Існує, звичайно. Можливо, вона навіть зростає, бо ви починаєте будувати своє окреме, власне життя: ви разом снідаєте, вечеряєте і проводите час. Це прикольно.

В буквальному розумінні, мені здається, нічого не змінилося. Якщо раніше все було оповите повністю романтикою, то зараз виникають побутові питання.


– Чи не псує це рутинне життя вашу романтику?

– Ні, романтика залишилася. Я впевнений, що її не стало менше.

– Розкажи про останній найромантичніший вчинок для своєї дружини.

– Вона дуже хотіла на концерт гурту «Бумбокс», а я їй казав, що ми ніколи туди не підемо, і я квитки не куплю. Мені він просто не дуже подобається. Я так «морозився» місяць, але при цьому квитки у мене вже були. Потім я їх подарував Наталці на День закоханих.

– Як ви провели свій медовий місяць?

– Ми об'їздили шість країн: Польщу, Німеччину, Нідерланди, Францію, Бельгію та Чехію, і доїхали аж до Атлантичного океану. Це було дуже круто, бо ми нічого не готували і не знали навіть, в який день будемо їхати. Єдина зупинка, яку готували, була Варшава. Ми не бронювали номерів в готелях і навіть не знали, якою дорогою поїдемо.

– Розкажи про якісь конфузи чи неприємні ситуації під час вашої подорожі.

– Ми загубили машину у Берліні. Я залишив її на стоянці. В Google Maps можна позначити місце, де припаркувалися – я її натиснув, програма це запам'ятала. В кінці дня я просто не можу в тому дурному додатку знайти, де я залишив ту позначку. Ми хвилин сорок витратили на пошук цієї точки. Але коли знайшли – це було таке полегшення. Найголовніше те, що місце, де ми шукали автівку, було за 20-30 хвилин ходи до того, де вона насправді стояла.

– Чи плануєте ви дітей?

– Це дуже гостре питання (посміхається). Звісно, ми хочемо дітей, але пізніше.

– Чи будете ви прикріпляти смайлик замість лиця вашої дитини?

– Ні! Я категорично проти. Це така дурня, що я не розумію. Якщо ти вже хочеш викласти фото дитини – то зроби це. Якщо ти віриш своїй бабульці, що цю дитину зурочать, то тоді не роби цього взагалі. Ти дитину сама псуєш, але при цьому вихваляєшся, що вона у тебе є. «Мої кумоньки», «моє золотце», «куми мої улюблені», «я з кумами», «золотце росте», «моє щастя», але того щастя і не видно. І, нібито, всі твої 125 читачів в інстаграмі не знають твою дитину і ніколи її не бачили. Це є дурний тренд, не знаю, у чому прикол.

Мене дивують люди, які в соцмережах були достатньо публічними, а коли у них народжується дитина, то вона – зі смайликом.


– Тоді розкажи, де межа між особистим, інтимним і тим, що можна викладати в інтернет?

– Ти щоразу вирішуєш, коли ти щось показуєш або ні. Коли ми почали жити разом, то, відповідно, домашніх моментів стало більше. Я от викладаю фото їжі, яку мені дружина готує, бо їй це приємно. Я це роблю більше для неї, а не для якоїсь там аудиторії.

Я зараз більше почав ділитися своїми емоціями, переживаннями. Мені здається, якщо воно є – то чому б і ні. Якщо я готовий розказати це своїм друзям, то, швидше за все, я покажу це і для більшої кількості людей.

Межу, яку перетнули, можна подивитися у «Дурнев смотрит сториз».

Те, що не можна показувати, мені здається, залежить від вихованості: Повертаючись до «Дурнев смотрит сториз», це – як ти, перепрошую, ходиш в туалет чи ще якісь примітивні, банальні речі, які люди видають за щось нереальне.

– Наскільки я знаю, твоя дружина Наталка навчається у Львові, а ти працюєш у Луцьку. Чи важко підтримувати кохання на відстані?

– Зараз ми вже живемо разом, будуємо свій спільний побут. Справді, наші стосунки більше ніж рік були на відстані: я їздив до Львова, або вона приїздила сюди.

Мені здається, що кохання на відстані стає навіть сильнішим. Ми були далеко один від одного, не так багато спілкувалися. Відстань дозволяла всі суперечки анулювати і додати романтики.

Ми постійно переписувалися і були на зв'язку, хоча бачилися лише раз на тиждень.


– Скільки часу ви проводите зараз удвох?

– Та постійно ми разом. Я дивлюсь телевізор, а дружина щось готує (сміється). Ні, я, зазвичай, щось допомагаю і вдома теж частенько щось роблю. Я обожнюю прати. Пральна машинка та порошок – це моє. Туди ніхто не може лізти.

– А хто у вашій сім'ї головний?

– Я думаю, що я. Не знаю, мені просто так здається. Склалося так, що я доросліший, поки що. Важливі рішення ми приймаємо спільно, але якщо щось банальне, то, зазвичай, – я.


– Чи є у вас якісь особливі сімейні традиції?

– Ми любимо ходити у кіно. Часто буває, що це навіть щотижня. У нас, насправді, дуже відрізняються смаки на різні інтернет-продукти. Вона любить щось одне, а мені, зазвичай, подобаються тревел-блоги.

Та і часу бракує. Не зважаючи на те, що ми досить багато часу проводимо вдома удвох, ми працюємо.

– Чи вважаєш ти себе хорошим чоловіком? Розкажи свої секрети, як бути ідеальним чоловіком.

– Так (посміхається). Скромно сказав Богдан. Чесно, я не знаю. Напевно, дружині подобається. Загалом, мені здається, що чоловік точно не повинний бути брутальним: «Ей, ти, жінко, зроби мені борщ! М'ясо давай! Ось тобі 50 гривень, сходи купи п'ять кілограмів м'яса», – як ото буває в «Хаті на тата». А так, напевно, якщо стосунки здорові, де рішення приймають разом – то це і нормально.


– Не так давно ми робили публікацію про пост луцької супермами, що жінка повинна чекати чоловіка вдома, поки той «вбиває мамонта». Чи погоджуєшся ти з цією думкою?

– Воно, в принципі, так і складається. Якби там не було, потім є діти, з якими перебуває дружина. Відповідно, у цей момент чоловік повинний «вбити мамонта» і забезпечити свою сім'ю. Я, напевно, цього дотримуюся, але не сильно.

Поки у нас немає дітей, то такого немає. У сім'ї все змінює дитина.

Все одно я думаю, що чоловік повинний забезпечувати сім'ю. Незалежно, чи працює дружина, чи ні, ми повинні приносити основний дохід. Так, принаймні, мене виховали. Жінка може працювати і добре заробляти. Жіночий дохід, у моєму розумінні. є додатковим.

– Я знаю, що нещодавно у вас трапилася неприємна ситуація з рієлтором. Розкажи про це побільше.

– Ми шукали квартиру в Луцьку, для того, щоб її орендувати. Ми були не готові витрачати на це багато грошей і не розуміємо, чому у нашому місті вони коштують так дорого. Відповідно, у нас була обмежена сума грошей, які ми собі виділили. Невдовзі знайшли декілька варіантів. Перший – ми прийшли, домовилися вранці за оголошенням, яке з'явилося буквально вчора ввечері. Ми зателефонували і сказали, що прийдемо о 18:30. Потім підходимо до під'їзду, телефонуємо і бачимо чоловіка, який бере слухавку і каже, що тільки що її здав.

Друга квартира подобалася нам ще більше. Рієлтор обіцяв нам її показати протягом трьох днів. Казав, що власники за кордоном, прийде представник власника і розкаже про ту квартиру. Ми три дні до нього телефонували, зв'язувалася, та в п'ятницю він трубки не бере. Я пишу до нього у вайбері, а він відповідає, що цю квартиру вже здав. Я кажу, що так не робиться, це неправильно, ви ж обіцяли нам показати, а він заявляє, що здав її собі. Це просто епік найвищого рівня.

Виявляється, що цього рієлтора знали всі його колеги, які його не сприймають, бо він не є професіоналом. Ще потім з надійних джерел я дізнався, що він провертав багато подібних схем.

Ми знайшли вже ту квартиру, яку хотіли – зараз вже все добре.


– Якою має бути твоя ідеальна квартира?

– З теплою підлогою. Це не та, яку ми знайшли. Цього бракує зараз. Вона має бути комфортною.Якщо говорити про власне житло, про яке мріємо, то ми б вибирали щось стримане, зі спокійними тонами з якихось максимально простих, природних матеріалів. Я дуже хотів би індукційну електроплиту. Це не є мрією, а такі маленькі деталі, які ти уявляєш у своєму житлі. Наприклад, кран з терморегулятором. Можливо, це дорога річ, але вона потім дозволяє добряче зекономити.

– В останньому інтерв'ю ти говорив, що у тебе було майже 10 тисяч підписників, а вже зараз – понад 16. Чи вважаєш ти себе популярним?

– Не втомлююсь це говорити, але я не є популярним. Можливо, впізнаваним. Це стандартна фраза, але я так вважаю на всі двісті відсотків. Можливо, якщо я десь зайду, то мене можуть впізнати.

Була дуже кумедна ситуація, коли я ще особливо не публікував фото з Наталкою, і ми зайшли, вибачте, у вбиральню, а вона виходить і каже, що там мене обговорювали дівчата. Таке буває, але я про це не знав би, якби дружина не пішла.

Я швидше не блогер, а ведучий, який має свою інстаграм-сторінку. Я просто приділяю цьому час. Якщо ж є якась аудиторія, то чому б її не підтримувати і не розповідати щось і, відповідно, підсилювати цікавість.


– Чи плануєш ти розвивати свій блог?

– Час від часу у мене є такі «скачки», коли цього хочеться. Наприклад, коли я літом записував відео і робив спеціально під IGTV формат. Не знаю, що з ним робити, чесно. Вкладати гроші у розіграші, як робить одна дуже відома дівчина на «Порші», я не готовий, бо це як азартні ігри – ти повинний це робити постійно. Якщо ти в певний момент перестаєш вкладати туди гроші, то це вже все.

Це як тоді, коли вона вирішила відсвяткувати свій перший мільйон, і я заходжу на сторінку, а там вже не мільйон, а 990 тисяч. Внаслідок розіграшів воно набігло, а потім – відходить.

– Чи здійснилися якісь твої мрії за ці два роки?

– Я завжди хотів окремо жити якимось таким самостійним життям, де ти відповідаєш за себе, будь-куди ходиш і почуваєшся вільно. Я і хотів мати сім'ю, це була така мрія, яку я хотів вже давно здійснити. Дружина каже, що я рано подорослішав. Не знаю, чого так.

Я зрозумів, що я зрозумів, що хочу сім'ю десь в 17-18 років.


– А про що ти мрієш зараз?

– Ми мріємо про своє велике житло. Хочу багато подорожувати. Хочемо в Скандинавські країни, Китай та Італію.

– Чи плануєш ти все своє життя провести у Луцьку?

– Луцьк для мене замаленький. Мені тут замало місця. Мені незручно, що з одного кінця міста в інший на авто я їду максимум 20 хвилин. Це навіть не один альбом! Я розумію, що у великому місті є інша проблема – ти слухаєш 20 альбомів.










***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

8

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter