Тут прийнято «настукати» на сусіда: лучанка про життя в Америці.ФОТО
20 Жовтня 2018
Наталія Шепель в подорожах світом зустріла свого майбутнього чоловіка і… переїхала в США. Тепер дівчина з радістю розповіла нам, чим ж відрізняється життя за океаном від наших буднів.
- Як Вийшло, що Ви переїхали в Штати?
- 3 роки тому я проживала і навчалась у Китаї, паралельно я намагалась подорожувати до інших країн Азії. В одній з таких подорожей до В’єтнаму я зустріла свого майбутнього чоловіка. Він американець, також подорожував східною Азією. Після В’єтнаму він приїхав відвідати мене у Китай і так ми і досі разом.
- В якому місті проживаєте та чим займаєтеся в Америці?
- Ми проживаємо в Фініксі, Арізона. Найважливішим для мене було це жити у місті чи країні, де немає зими. Я досі пам’ятаю як була підлітком і пообіцяла собі, що коли виросту і буду сама заробляти гроші, поїду жити у місце вічного літа. Мені тут подобається, улітку температура сягає 50 градусів, але кондиціонери скрізь тому не так важко. 9 місяців ідеальної температури 25-27 і 360 днів на рік сонячно. Також на півночі Арізони, буквально година машиною і вже зовсім інша погода, сніг і гори, дуже багато гірськолижних курортів. Тому якщо я хочу побачити сніг, він зовсім недалеко. Я зараз працюю он-лайн, а мій чоловік тільки отримав свій диплом фармацевта і працює у лікарні.
- Ви одружилися з американцем. Американське весілля, яке воно?
- У нас не було великого весілля, бо я дуже хочу щоб мої батьки були біля мене в цей день. Ми просто розписались у Лас-Вегасі, і пішли гуляти. Коли батьки отримають візу, ми обов`язково щось сплануємо.
- Чи є суттєві відмінності між американськими та українськими чоловіками?
- Це дуже цікаве питання, мені здається всі відносини різні. І в Україні, і тут немає однакових пар. Велику різницю я бачу на свята, наприклад 8 березня тут звичайний день, а в нас це просто помпезне свято, мені тато з дитинства квіти дарував, в школі був вихідний, мені було дуже дивно не отримати букета від Браяна спочатку, та і маму він свою не вітав. Тепер він мені квіти дарує, але здається сам і досі не розуміє чому. Також вони тут не вважають парне число квітів похоронним, зазвичай всі магазини продать букети по 12 троянд, але я вже нічого не казала, якщо ми несемо квіти на подарунок мені досі якось не по собі дарувати 12 троянд, тож я деколи ламаю одну «випадково». Є і плюси, на День закоханих я завжди отримую грандіозний подарунок, а як на мене, то і листівки достатньо. Тому вся різниця у відносинах більш прив’язана до культури.
- Чим відрізняється життя в Вашому місті від Луцького життя?
- Я в Луцьку не жила вже 7 років, коли я була підлітком то у нас навіть кінотеатру не було, мій перший похід у велике кіно стався в Києві коли мені було 15 років, я досі про це розповідаю людям. Коли ми двоє приїздили в Луцьк 2 роки тому, то це зовсім інше місто, не те в якому я виросла. Браяну дуже сподобалось, він просто обожнює мою сім’ю і моїх друзів, і те місце, де я виросла. Ми точно приїдемо ще і не один раз.
Але так щоб по великому, то у Фініксі у всіх є машина, місто велике і нове, тому кожна сім’я має по одній машині на кожного члена.
- Бюджет американця… як витрачаються та розприділяються кошти, чи існує поняття «чорного дня» і чи реально американці – шопоголіки?
- Це дуже індивідуально, що можу сказати точно, так це те, що всі Американці живуть як у боргу, великому, маленькому, неважливо. Тому кожного місяця якась сума йде на виплату іпотеки, машини, мобільного телефону і так далі. Далі зазвичай у кого як, моя близька подруга працює у офісі дантиста на посаді dental hygienist, вона заробляє $4 тис в місяць, це вважаться комфортний середній клас. Поняття «чорного дня» існує, але всі мої друзі та знайомі гроші відкладають скоріше на мрії, а не на чорний день.
Я думаю, американці люблять тратити, тут така кількість магазинів, що і словами описати неможливо. Але я і живу в одному з найбільших мегаполісів, тому це напевно дуже суб’єктивно.
- А як у Вас особисто? Скільки витрачаєте на їжу, косметику, одяг?
- У нас все дуже просто, є сімейний бюджет і є мій бюджет. Мені в мій бюджет капає щотижня: на косметику, перукаря, дівчачі посиденьки і так далі. Ми витрачаємо $100 в тиждень на продукти, інколи менше. Купляємо ми овочі супермаркеті Whole Foods i Trader Joe’s, це магазини з сертифікованою органічною продукцією, тому вони не найдешевші. Косметика і одяг кожного місяця по різному.
- У вашій родині є ще один вухатий мешканець? Як звати собачку?
- Так, я вже давно міряла про пса, але ми стільки подорожували світом, що це було нереально. Місяць тому ми нарешті наважились. Я і мій чоловік виросли, маючи собаку у сім`ї, тому вговорити його було не дуже складно. Хотіла я спочатку породу Лабрадудель, це гіпоалергенний собака, який не линяє, але подивились на ціну і зрозуміли, що за ці гроші в Америці можна купити машину. По-друге ми постійно ходимо на волонтерство до притулку і я знаю, скільки собак чекають свого дня. Притулків у Америці дуже багато, взагалі собака тут має власні права, можна сісти в тюрму за жорстоке поводження з твариною. Одного дня навіть не плануючи нічого, ми просто заїхали в один з притулків, зайшли двоє, а вийшли вже троє. Назвали ми його Купер, так як притулок знаходиться на вулиці Купер роуд (Cooper road).
- Розкажіть про американський притулок.
- Наскільки я розумію, тут є притулки державні, там собак присипляють, і притулки волонтерські, там собаки живуть, поки не помруть власною смертю. Зазвичай волонтери ходять до державних притулків і забирають собак звідти. Така доля була у Купера. Притулки надають собакам все необхідне, лікують від різних захворювань, працюють кінологи, які встановлюють, чи собака може жити з людьми, чи не несе загрози, також є така штука як foster home. Це коли хтось берез собаку собі на декілька днів у сім’ю, тренує, дивиться, як собака себе веде, тобто ви ніколи не всиновите агресивну, хвору тварину. Я вважаю, це просто неймовірна робота, я досі під враженням. Одним з таких притулків є Best Friends Animal Sanctuary, це площа в 10+ гектарів з розкішними вольєрами і цілими лікарнями, де роблять операції тваринам різної складності. Ми їздили допомагати (бути волонтером) 2 роки тому, в чергу записуватись потрібно на 4 місяці вперед. Можна всиновити яку хочеш тваринку від зайця до коня. Можна всиновити тваринку у них на сайті, тобі її привезе кур’єр літаком, ну хіба це не диво?
- А потім власників собачки контролюють?
- Тут прийнято «настукати» на сусіда, якщо той щось робить не так, тому в цьому потреби немає. Коли хтось бачить погане поводження з собакою то до тебе навідається відповідна служба.
- Чи сумуєте за Луцьком та чи плануєте приїхати сюди знову?
- Звісно, у мене залишились друзі і сім’я, як тільки буде можливість, так ми одразу і приїдемо, Купера теж візьму. Я люблю Україну, особливо влітку.
***
Передрук без згоди "Таблоїда Волині" заборонено.
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
